Сьогодні це запльована, прокурена айкосом кабіна, з якої тхне нечистотами. Замість "нових облич" ми бачимо страх президента перед кожним, хто має яйця, власну думку і народну підтримку.
Згадайте рокірування в силовому блоці. Відставка Залужного і ще десяти генералів — це не про "стратегію". Це про страх. Страх перед справжнім лідерством.
Залужний, Буданов, Малюк. Три Герої України. Люди, від чиїх імен у росіян починається нервовий тік. Про них складають легенди, їм довіряє армія. Але саме це стало їхнім вироком на Банковій. Чому? Бо вони стали більшими за президента.
Подивіться на деталі: всі троє мали конфлікт з Андрієм Єрмаком. Він методично витискав кожного, хто не згоден грати роль декорації. Єрмак офіційно пішов (нібито), але його дух і досі витає кабінетами Офісу. Питання дня: чи вдасться Буданову "викурити" цей сморід у своєму новому статусі, чи Банкова поглине і його?
Зеленський крутить у руках одну й ту саму замилену колоду карт. Шмигаль, Умєров, Федоров, Свириденко. Якби не гучні скандали, ми б і досі бачили там Резнікова чи Галущенка. Вони як фішки в казино: їх переставляють з місця на місце, від Міноборони до СЗР, сподіваючись, що сума доданків зміниться. Не зміниться! Бо головний критерій — не ефективність, а "чего изволите?".
Подивіться на Стефанчука. Спікер парламенту, який влітку 2025-го так запопадливо намагався підім’яти НАБУ під Генпрокурора. Це і є "команда мрії"? Ми стали заручниками фобій однієї людини. Страх втратити крісло переміг здоровий глузд. Але на полі битви вирішується не рейтинг Зеленського, а виживання нації. Час зупинити цей атракціон страху, поки він не зупинив країну.