Серед потенційних претендентів на найвищу посаду вже чітко окреслилася трійка лідерів: Володимир Зеленський, Валерій Залужний та Кирило Буданов.
У першому турі чинного президента готові підтримати 21,6% опитаних, Залужного — 20,9%, Буданова — 5,7%.
І хоча, на перший погляд, третя позиція виглядає скромно, але як кажуть «є деталі».
По-перше, Буданов по суті не заявлений політичний гравець. Він не декларував президентських амбіцій, не веде кампанії, не має партії, не працює з електоральним ядром. І попри це вже входить до трійки лідерів. А це означає, що у разі прийняття політичного рішення йти на вибори, його електоральні позиції можуть дуже швидко змінитись. Тим більше, що за результатами осінніх хвиль опитувань темпи зростання довіри до нього демонструють в рази більшу тенденцію до збільшення аніж показники Залужного і тим більше Зеленського.
По-друге, якщо дивитися не лише на «перший вибір», а й на електоральний потенціал, то Буданов фактично йде нога в ногу із Залужним. Саме вони найчастіше називаються як альтернативні кандидати — ті, хто здатен перехоплювати голоси за межами власної бази підтримки.
І це добре розуміють й соціологи. Підозрюю саме через це SOCIS уже змоделював другий тур виборів між Зеленським та Будановим. І результат показовий: Буданов перемагає чинного президента з відривом у понад 12%. Тому це ще один аргумент на користь думки про те, що електоральний потенціал начальника ГУР не слід недооцінювати.
Тепер про Залужного.
І Залужний, і Буданов мають надзвичайно високий рівень суспільного авторитету — як військові, які брали на себе відповідальність у критичні моменти. Рівень підтримки Залужного — 75,7%, Буданова — 71,5%. Фактично це один рівень.
Але ключова різниця — у перспективах.
Як на мене, Залужний уже досяг свого електорального піка й сприймається як сформований символ. Буданов же — фігура, яка ще не повністю «відкрита» для широкої політики. Саме це дає йому більший простір для зростання, маневру й акумуляції підтримки з різних таборів. Особливо тих, які не визначились. А таких, як показує опитування понад 24%.
Крім того, особливість Буданова в тому, що його підтримка не обмежується одним електоральним сегментом і здатна акумулювати голоси виборців з різними політичними уподобаннями. І ключовий маркер природи такої підтримки базується не на партійній ідентифікації чи ідеологічних уподобаннях, а на персональному авторитеті та функціональній ролі Буданова. Саме це дозволяє йому виходити за межі традиційних політичних «бульбашок» і залишатися прийнятним кандидатом для різних груп виборців.
Ну і головне, у Буданова немає негативного політичного багажу. Немає корупційних скандалів з «міндічгейтом», як у Зеленського, чи дипломатичних провалів у вигляді відмови Великобританії використовувати заморожені активи РФ для України, як у ситуації Залужного. Електоральний, а відтак і політичний образ Буданова поки не зазнав зношення. І ця річ дає не лише можливості для росту підтримки, але й мінімізує рівень антирейтингу, що як ми знаємо по ситуації з Порошенком у 2019 році, грає вкрай важливу роль у сприйнятті виборцем.