31 Січня 2018

Наливайченко: У Інституті розвідки мене звали Налімов

Ця людина зазвичай сама вивчає чужі досьє, бо доволі довгий час працювала в спецслужбах. Двічі він очолював Службу безпеки України, був дипломатом. Саме під час його керування СБУ Росія анексувала Крим і окупувала Донбас. Він звик ставити запитання сам, але сьогодні запитання йому буду ставити я.

Для знайомства – 10 фактів з життя Валентина Наливайченка:

1. 51 рік. Одружений. Дружина – Олена. Донька – Ольга Наливайченко.

2. За освітою – філолог. Володіє фінською та англійською мовами. Навчався в Інституті розвідки у Москві.

3. 14 років працював як дипломат. Пройшов шлях від другого секретаря посольства України у Фінляндії до заступника міністра закордонних справ України.

4. Двічі – голова Служби безпеки України. Очолював Службу понад 5 років.

5. 22 травня 2009 року СБУ саме на чолі з Наливайченком порушила кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.422 Кримінального кодексу України за фактом скоєння Геноциду в Україні в 1932-1933 роках, від якого загинули мільйони невинних людей.

6. На парламентських виборах 2012 року був обраний до парламенту за списком партії "УДАР" (№3).

7. Народний депутат України Сергій Лещенко називає Валентина Наливайченка висуванцем клану Льовочкіна–Фірташа.

8. 19 грудня 2014 року Слідчий комітет РФ порушив кримінальну справу проти Валентина Наливайченка. Його звинувачують у наклепі, організації застосування заборонених засобів і методів ведення війни, перешкоджанні законній професійній діяльності журналіста і викраденні людини.

9. Був лідером партії "Наша Україна" та "УДАР". 2016 року заснував громадсько-політичний рух "Справедливість", голова однойменної партії.

10. У лютому 2016 року Наливайченко оголосив про об’єднання його антикорупційного руху з партією "Батьківщина" Юлії Тимошенко. Мета – недопущення нової революції, відставка уряду, зміни до Конституції.

Невеличке уточнення: не лідер УДАРу, а один із лідерів. А все інше – правильно ми вказали. У вас є якісь зауваження?

Не зауваження, а уточнення, якщо вже всю правду сьогодні говоримо, і я хотів би поділитися всім, що було і що бачу на майбутнє. Не закінчив, а навчався в Інституті розвідки. Я тоді був з тих українців, відібраних і направлених Україною саме в розвідку, а не КДБ, у КДБ я ніколи не навчався.

Ми зараз поговоримо про це. Але почнемо нашу розмову з бліц-опитування.

Отже. Ви пам’ятаєте своє перше агентурне ім’я?

Не було такого. Тому що я був не в КДБ, а в розвідці. У слухачів були псевдоніми під час навчання. У мене було змінено прізвище. Не знали як переробити Наливайченка і зробили Налімов.

Вас пробували коли-небудь завербувати іноземні спецслужби?

Ні. Я навіть можу сказати чому. Тому що людина, яка не дає приводів ні корупційною діяльністю, ні будь-якою іншою незаконною, найкраще захищена цим від будь-яких спроб будь-якої іноземної спецслужби тебе завербувати.

Ви бачили своє досьє в СБУ?

І бачив, і розсекретив.

Що в цьому досьє було для вас несподіваним?

В принципі, нічого несподіваного я не побачив. Було дивно, що, наприклад, характеристики навіть зі школи – з 5-го, 6-го, 7-го, 8-го класу – вивчалися з червоним олівцем. Це єдине, що здивувало.

Тобто, коли вас брали до спецслужб, то перевіряли аж до 5-6 класу?

Я думаю, що це коли брали на розвідку, а це ще був Радянський Союз, то вивчили детально і мене, і школу, і бабцю з дідом – усіх Наливайченків і Миньковських, і по татовій, і по маминій лінії.

Вам коли-небудь було соромно за свої політичні вчинки?

Ні. Бо найголовніше, що вело і веде мене вперед – це будь з людиною, будь людиною і будь справедливим.

Вам коли-небудь пропонували хабарі? І який найбільший?

Ще раз. Дуже важливо. Я часом чую, як хтось із політиків любить заради самопіару розказати, які йому пропонували великі хабарі. Пряме розуміння: якщо тобі пропонують хабарі, значить ти або береш, або налаштований взяти. Якщо ти проти хабарництва, то хабарник у принципі побоїться з тобою навіть питання про це підняти.

Скільки коштував Валентин Наливайченко у 2004-му році?

Коштував?

Так.

Думаю, що ніскільки не коштував. 2004-й рік для мене – це заступник міністра закордонних справ. Разом з молодими дипломатами – тут і Данило та Маркіян Лубківські, Костя Єлісеєв, Микола Точицький, та, власне, і міністр Грищенко, треба сказати правду – ми підтримали і, власне, були учасниками Помаранчевої революції. Молоді дипломати разом з українцями вийшли на Майдан і сказали, що українська дипломатія однозначно з українським народом. І отим Рушайлам, не будемо вже згадувати інших прізвищ російських, СНДшних та інших брехунів, які фальсифікували вибори тоді разом з Януковичем, ми тоді ще показували: виходили в помаранчевих краватках, з чіткими заявами, що жодна їхня фальш нам нецікава. У закордонному виборчому окрузі, Сергію, в усіх трьох турах переміг президент Ющенко, бо наша команда МЗС забезпечила чесні вибори без жодних фальсифікацій. Чого це нам коштувало – то інша справа.

Давайте підемо далі. Скільки коштує Валентин Наливайченко в 2017 році? А простіше кажучи, за рахунок чого живе колишній голова СБУ?

Зараз, як самозайнята особа, мав контракт як консультант з питань безпеки інвестицій в міжнародній компанії. Заробляю сам на себе. Це вже втретє в моєму житті, коли пішов з держслужби і, відповідно, мусиш забезпечувати себе і сім’ю, заробляючи сам у бізнесі. Зараз це консалтинговий бізнес. Що буде на наступний рік – побачимо, бо той контракт, що я мав, закінчується в жовтні цього року.

Як думаєте, чому постійно вас пов’язують з Дмитром Фірташем?

Нас пов’язує тільки одна людина. Зараз це депутат Блоку Петра Порошенка – найбільш, до речі, корумпованого блоку вже в цьому, на жаль, парламенті. При чому саме той, хто пов’язує, вже від цього клану олігархічного отримав квартиру і статус VIP-персони в Сбербанку Росії. А Наливайченко як був сам по собі, так ніколи ані в Сбербанку Росії не з’явився, ані квартири елітної за брехню не отримав. Тож спростовував раніше і легко спростовувати зараз. Правда все рівно – сила, все рівно перемагає.

З яким президентом вам працювалося краще – з Ющенком чи з Порошенком?

З жодним президентом "краще" не працюється, коли працюєш принципово, чітко і твердо. Про президента Ющенка можу сказати, що це так, українець, так, надзвичайно талановита людина і надзвичайно щира. Але з ним мені було важко і драматично саме в той період, коли Фірташ, Льовочкін та інші РосУкрЕнерго, коли ми їх погнали з країни. Перед вами стоїть людина, яка разом з прем’єр-міністром Тимошенко зайняла рішучу і, як виявилось, переможну позицію: російські посередники, геть з газового ринку України. Пішли ж? Пішли. Позицію зайняли? Зайняли. І можу сказати, щоб вже закінчити цю тему, що і публічна позиція у Верховній Раді тут є. Треба було сказати – Валентин не боявся, вийшов і сказав: "Я це зробив!" Я за це головою відповідав і тоді, і зараз. І президенту Ющенку це не сподобалося тоді. Але мав він сміливість і мудрість вислухати тоді Валентина, сприйняти мою доповідь і мої аргументи. І вони були непростими – ні для нього, ні для інших. І на честь президента Ющенка і на щастя для Валентина Наливайченка, він тоді сприйняв і зайняв державницьку позицію. І як виявилось, вона була правильною, патріотичною і переможною.

Другий президент – так само. Згадайте: Революція Гідності – чорні дні, все палає, розстріли, ми кожну ніч на Майдані, ми – депутати, які не боялись піднятися проти Януковича. І проти всіх його спецслужб і "Беркутів" виходити і стояти з народом до кінця. Разом з Афганською сотнею, до речі. І вистояли. Коли вже після виборів президент Порошенко зайшов у кабінет – так само від мене він мав дві доповіді. Перша – хто реально брав участь у розстрілах, плануванні розгону людей, і пропозиція саме їх переслідувати публічним судом. І друга – про політичну корупцію в найвищих ешелонах української попередньої влади і недопущення їх у майбутній парламент. На жаль – для мене і для всіх громадян України – за президента Порошенка повернулась політична корупція. Але для мене в червні 2015-го року це означало одне: я сказав "досить" і пішов з влади.

Ми поговоримо про це окремо. Чому я питаю, з яким президентом вам працювалося краще – тому що з Ющенком ви допрацювали до кінця його каденції, а з Порошенком пішли за рік після його обрання президентом. Тому я і питаю: який президент для вас був кращим?

Я ж кажу, правдивіша відповідь не "краще чи гірше", а чи дають тобі працювати на користь людей. З Віктором Андрійовичем, який сприймав мої аргументи, ясно, що за результативністю, за тим, що ми відчистили до 2009 року Крим від ФСБ Росії, за результатами роботи проти ФСБ РФ – нагадую, що у 2008-2009 роках вперше СБУ під моїм керівництвом арештовувало, виганяло, кидало за ґрати ФСБшників і сепаратистів – кримських, русинських та інших. Були результати, бо ж ясно, що я, доповідав про те, як краще. Найгірше – як зараз, коли подвійні стандарти, корупція і бізнес при владі.

Останнє запитання бліц-опитування. Ви мрієте стати президентом України?

Я не мрію про посади і крісла. Я мрію, щоб те, що заклали в мені мої бабуся, дідусь, батьки мої покійні – життя справедливе на всій землі українській. Про це я не просто мрію – я дію, і не один, а з величезною командою руху "Справедливість". І це справжня мрія.

Сформулюю тоді таким чином: ви йдете на президентські вибори 2019 року?

Ми як рух "Справедливість" йдемо на всі вибори, коли б вони не відбувалися, заради соціальної справедливості. І друге: заради того, щоб мечем справедливості жорстко покарати корупцію, відрізати бізнес від влади і владу від бізнесу. Це моя і наша політична пропозиція для всієї країни. Ми так переконані, ми так будемо діяти. Питання до людей. Підтримають – будемо працювати.

Давайте перейдемо до основних запитань. Багато про що хочеться вас запитати. Ви – людина публічна і у вас дуже цікавий політичний і дипломатичний шлях. Ви 14 років працювали дипломатом, були заступником міністра закордонних справ. Але починалася ваша кар’єра зі спецслужб. Ви вчилися в Інституті розвідки імені Андропова, а перед тим на філфаці Харківського та Київського університету. Коли почалася ваша співпраця зі спецслужбами? Тому що зрозуміло, що людина, яка навчається у виші, а після цього вступає до Інституту Андропова – одного з найбільших на той час вишів КДБ – не міг просто так туди вступити, як вступають зараз до вишу звичайні студенти. Очевидно, на вас спецслужби покладали певні надії і раніше, тобто ви вчилися і вже знали, що вчитиметеся в Інституті Андропова. Це так?

Ні, зовсім не так. Я вже не раз говорив, що був цим дуже здивований. Київський університет, який я закінчив… Ми всі тоді знали, що там є куратор від КДБ. Всі ми знали де в червоному корпусі його кабінет. Але ні мене, ні моїх найближчих друзів не викликали на жодні бесіди туди – ні профілактичні, ні вербувальні. Ми тоді знали, хто з наших друзів слухає «Голос Америки», ми самі його слухали, і ми розуміли, що такий виклик може статися будь-коли, але того не сталося поки ми вчилися. І тільки коли я вже отримав червоного диплома і знайшов собі роботу, в 1990 році, був перший підхід. Підхід був під такою легендою, що ми, мовляв, міжнародна економічна компанія, і як ви б поставилися до розвідки. І моя перша реакція була: а ви певні, що говорите з людиною, яка вам потрібна? І поставив два питання. Перше – що я проти компартії, а тоді ж, ви знаєте, без членства в КПРС ніхто не міг отримати пристойної роботи та кар’єрного просування. І друге було від мене: більше того, я проти переслідування тих, хто думає по-іншому, відстоює незалежність. А вже тоді в університеті були популярними патріотичні рухи та патріотичні організації. На той час київське студентство вже все було опозиційним тому ладу, що доживав свого віку. Але на обидва ці питання я почув відповідь: та це ж чудово, ми якраз шукаємо інших людей, дуже добре, що ви не в партії, ви подумайте – ми ж з розвідки, це ж не КДБ. Ну і певна романтика та розуміння того, що в нагоді можуть стати мої іноземні мови, стали поштовхом до того, що я погодився. Але спочатку не на навчання, а на серйозні іспити: детектори брехні, курси виживання, які треба було скласти в Україні, і я їх тоді склав. А потім ще треба було там, у Москві, куди з різних республік направляли, знову пройти відбір та іспити. Я їх подолав, і в Інституті розвідки навчався, але я його не закінчив. На той час мені це здавалося великою драмою в житті.

Це ваше було рішення?

Моє. А драма полягала в тому, що я розумів, що до кінця, до отримання диплому я довчитися не зможу. І я написав заяву керівництву, що у мене батьки в Україні, що Україна набула незалежність, і що я вертаюсь в Україну. Відповідь була – якщо ви вертаєтеся в Україну, то диплом ви не отримаєте, і навчання вам не зарахують. Ну, кажу, так і буде. На той час я розплатився за своє рішення відсутністю диплома і за півроку до закінчення пішов з інституту. І я досі переконаний, що ухвалив вірне рішення. Коли я повернувся в Україну, люди, з якими я разом вчився, саме створювали МЗС України, на чолі якого став Анатолій Зленко, який запропонував цим молодим людям такі можливості: хочете бути патріотами, маєте іноземні мови – йдіть, але буде важка праця. І я був серед тих, хто погодився, і звідти почалася моя дипломатична кар’єра.

Ви сказали про те, що в Інституті розвідки люди були під ніками, під вигаданими іменами. Ви зараз у російській політиці бачите своїх однокурсників на найвищих щаблях?

Путін зі мною не вчився, зразу скажу.

Ну, Путін набагато старший за вас.

Так, хоча часом такі міфи вкидалися пропагандою, в тому числі російською. Інших теж не бачу. Можливо тому, що навчання було дуже ізольованим. А можливо тому, що я був з відібраний на східний факультет. Там дуже складні мови, в тому числі і фінська, яку я вивчив. Ми вчилися ізольовано. Це досить фахова і індивідуальна освіта.

Тобто принцип спецслужби: ти займаєшся своєю чітко окресленою ділянкою роботи і не знаєш, що робить твій сусіда.

Так.

Ви згадали про Володимира Путіна. Ви з ним знайомі?

Ні. Ніколи не бачився.

Зрозуміло. У вас 14 років на дипломатичній службі. Ви вже згадали про Анатолія Зленка, завдяки якому ви потрапили до МЗС. Перша робота ваша була у Фінляндії, так?

Так. Спочатку другим секретарем, бо треба було пройти всі щаблі дипломатичної служби. Але згадуючи МЗС України від початку, мушу сказати про свої враження. Перше. Це була дуже патріотична команда. Це була надзвичайно фахова команда. Ми згадали першого міністра Анатолія Зленка. Але ми мусимо згадати Юрія Сергеєва, який тоді очолював перший фаховий прес-центр і потім був представником України в ООН під час початку російської агресії, і захищав Україну. Який щоночі від мене англійською мовою отримував інформацію про події, про докази російської агресії, починаючи з 14 лютого 2014 року. Тобто так склалося потім життя, що ми, фахівці першого МЗС, де б ми потім не працювали, це була команда патріотів, які відстоювали інтереси України в найтяжчі дні нашої історії. Потім мені пощастило працювати з Борисом Тарасюком, Костянтином Грищенком. Це все були надзвичайно великі професіонали. І на все життя ми, дипломати, навчилися: не балачки, не телефонна дипломатія відстоює національні інтереси твоєї держави. Національні інтереси твоєї держави відстоює те, що ти зміг укласти угоду, ти її підписав, парафував – значить ти фаховий дипломат. Зміг звільнити українське судно – значить ти фаховий дипломат. Як у мене в Фінляндії був випадок, коли дитина-інвалід, дівчина 15 років, приїхала до Фінляндії на лікування і фактично потрапила під домашній арешт педофіла. І що робити? Український консул Наливайченко, знаючи фінську мову, вламувався в двері, виручав дитину і віддавав матері. Отак нас тоді оцінювали. Ви можете захистити людину? Можете працювати? Є результат? Значить ви потрібні дипломатії і МЗС України. Ніколи не було таких ситуацій, як зараз у нашій зовнішній політиці – коли потрібні нові угоди не укладаються роками. Зараз, наприклад, потрібні безпекові угоди. Де угоди, чому нема результатів? Ось чому, коли у мене питають про дипломатію, я дуже фахово говорю. Так, була команда, вона і зараз є, але зараз відсутні результати.

Я не про дипломатію вас запитаю. Зазвичай у суспільстві побутує думка, що дипломат – це розвідник. Оскільки ви вчились у Інституті розвідки, я не можу вас не запитати: чи були ви українським розвідником, чи ви працювали на Службу зовнішньої розвідки України? Наче відповідь на поверхні, але я все ж таки запитаю.

Відповідь на поверхні – ні, ніколи. Після того, як я написав заяву в Інституті розвідки, я повернувся в Україну і повністю розрахувався з українською спецслужбою, яка на той час вже очолювалась Євгеном Марчуком. Треба віддати йому належне – він дав мені можливість піти і розпочати дипломатичну кар’єру. Тобто, перебуваючи на дипломатичній службі, я не був ані таємним, ані явним агентом спецслужб.

Ви маєте військове звання?

Ні. Я двічі очолював Службу безпеки України і тричі переконаний, що не треба голові СБУ вішати на себе генеральські погони. Бо у нас зараз Генералів армії разів у сорок більше, ніж українських армій. Бо армія у нас одна, а Генералів армії – більше сорока. Це нонсенс, це – не європейський підхід. І тому я почав з себе, відмовившись від генеральського звання.

Далі буде