Хто такі брати Шефіри?

Сергій та Борис Шефіри відіграли ключову роль у житті і кар’єрі Володимира Зеленського. Разом вони підкорювали вершини шоу-бізнесу, капіталізували «Студію Квартал 95», купляли нерухомість у Лондоні і штурмували Печерські політичні пагорби.
Отже, хто такі брати Шефіри?

1995-й став вирішальним для Зеленського.

17-річному Володимиру подобався театр і Клуб веселих та кмітливих. Батько ж хотів, щоб у сина була міцна освіта та перспективна робота. Утім, навряд чи країна знала б сьогодні про Зеленського, якби він став інженером, військовим чи лікарем. Та й хто знає, чи був би він задоволений своїм життям, аби усе склалася так, як хотів його батько.  

29 років тому в житті Володимира відбулася зустріч, яка раз і назавжди поставить крапку в його сумнівах, ким бути.

У Кривому Розі він познайомився із двома рідними братами — Борисом і Сергієм Шефірами.  

Вони були майже удвічі старші за нього. Першому на той час було 35 років, другому — 31. Їхній батько — Нахман Мейлахович Шефір воював у Другу світову і, як розповів сам Сергій Шефір, боровся із бандерівцями після війни на Західній Україні, був винахідником. Він, як і батько Зеленського, мріяв про те, щоб його хлопці займалися у житті серйозною справою. Сергій і Борис закінчили Криворізький гірничорудний інститут. Однак навряд чи Нахман Мейлахович підозрював, що замість руди його сини будуть підіймати догори зірок шоу-бізнесу, першою із яких і стане Володимир Зеленський.

На час знайомства з Володимиром Сергій та Борис вже грали у командах Клубу веселих і кмітливих «Криворізькі бродяги» та «Запоріжжя — Кривий Ріг — Транзит». А оскільки у їхньому рідному місті була ціла ліга КВК, вони просто не могли не перетнутися із Володимиром Зеленським.  

Разом із Шефірами Володимир Зеленський пережив свої перші злети у зірковій кар’єрі, бо саме Сергій та Борис були тими людьми, які допомагали йому освоїтися у Москві. Втрьох вони винаймали однокімнатну квартиру в Митіщах і працювали у компанії АМіК Олександра Маслякова. Брати займалися не лише «Кварталом 95», а й писали сценарії для команд Клубу веселих і кмітливих «Мінськ», «Махачкалинські бродяги», «Збірна XX століття» та «Збірна XXI століття».  

Переломним для трійці став 2003 рік. Розрив із Масляковим. Створення компанії «Студія Квартал 95». Переїзд із Москви до Києва. Початок співпраці із телеканалом «1+1», а затим — із телеканалом «Інтер». Початок зйомок кіно. «Їсти подано», «Професор у законі», «Свати», «8 перших побачень», ну, і, звісно, серіал «Слуга народу».

Троє друзів і бізнес-партнерів стали творцями успішної компанії «Квартал 95», яка перетворилася на багатомільйонний бізнес.  

І що найголовніше – з приходом влади, грошей та впливу вони до останнього залишалися разом. Свою впливовість 2019-го вони конвертували у президентство Зеленського. Володимир, Сергій та Борис сприймали ще один етап в командній грі. Переконаний, якби хтось цій трійці сказав у 95-му, що один з них стане президентом України, хлопці б покрутили пальцем біля скроні.  

Вже після інавгурації шостого президента Борис Шефір залишився керувати у «Кварталі 95». Його молодший брат Сергій став першим помічником глави держави. Хоча йому й пророкували посаду керівника адміністрації президента Зеленського.  

Сергій Нахманович говорив, що для нього головною була не посада, а те, щоб Зеленський у політиці залишався людиною. Погодьтеся, це доволі дивно звучить і тепер. А що, із Зеленським могло бути по іншому?   

На початках колишній керівник Офісу президента Андрій Богдан називав Сергія Шефіра найбільш довіреною особою у оточенні президента Зеленського.   

«Шефір — гарний, він ментор Володі. Це, напевно, найдовіреніша людина. Принаймні була. Він дуже гарний. Не можу про нього поганого нічого сказати. Розумієш, є мудрість, а є розуміння алгоритму. От він — мудрість. Є розум, мудрість. Він мудрий. Але він не бюрократ, не звідти він», — так характеризував Богдан Шефіра.  

Брати Шефіри довгий час уникали публічності. Можливо, і правильно робили. Інакше хто знає, як би склалася доля Зеленського, аби той же Борис Шефір почав публічно говорити до президентських виборів.  

30 травня 2019-го в інтерв’ю інтернет-видання «Детектор медіа» він заявив: «Моє ставлення до війни таке, що я розумію — її затіяли, щоб підзаробити грошенят і з того, і з іншого боку. Всі підзаробили, лише нас розорили з вами», додавши: «Якщо ми сильно захочемо, то ми з ними домовимося».

«Їм що, подобається воювати? Ви думаєте, Путін — маніяк, який любить постріляти в живих людей? Він що, псих? Він розумна людина. Так, у нього є імперські амбіції. Але можна ж домовитися. А якщо ні, то будемо оголошувати справжню війну. А то що це таке: однією рукою воюємо, а іншою рукою торгуємо? Дуже важливе бажання хоча б однієї сторони, інакше для миру немає перспектив», — сказав Борис Нахманович, наголосивши при цьому, що зі зміною влади в Україні війна «затихне».

Це було перше інтерв’ю Шефіра-старшого після приходу Зеленського до влади. Після цього команда новообраного президента змушена була заявити, що не поділяє позиції Бориса. Утім, сказаного давнім товаришем Володимира абсолютно  було достатньо для того, щоб уявити, в якому середовищі жив і творив Зеленський. Як кажуть у народі: скажи, хто твій друг, і я скажу, хто ти.
Після цього інтерв’ю Борис Шефір надовго зник з публічного простору.  

2020-го Шефір-молодший продовжував ще грати роль консильєрі поруч із Зеленським. Саме він, маючи довіру президента, зустрічався з олігархом Рінатом Ахметовим і вів залаштункові перемовини з лідерами фінансово-промислових груп.  

Проте, вже через рік, 2021-го, коли всю владу в Офісі президента перебрав на себе Андрій Єрмак, Сергію Нахмановичу лишалося все менше місця поруч із Зеленським.

22 вересня 2021-го під Києвом близько 10:00 між селами Ходосівка і Лісники на Шефіра було скоєно замах. По дорозі на столицю його авто розстріляв невідомий.  

Зеленський, перебуваючи у той час у Нью-Йорку на засіданні Генеральної асамблеї ООН, розповів всьому світові про цю історію. За його словами, стріляли не у Шефіра, а у реформи, які Зеленський проводить в Україні. Зокрема, йшлося про зміни, які торкаються усунення олігархів від впливу на політичні процеси у держави. Зеленський пообіцяв: відповідь президентської команди на замах на Шефіра буде сильною.  

Однак сильної відповіді так і не прозвучало. Виконавців та замовників замаху на першого помічника президента дотепер так і не знайшли. А відтак питання: хто і чому стріляв у Шефіра залишається відкритим.

У жовтні 2021-го журналісти-розслідувачі оприлюднили міжнародне розслідування Pandora Papers.  

У ньому йшлося про те, як офшорні компанії використовувалися для відмивання коштів в тому числі й 35 колишніми і чинними світовими лідерами. Серед них опинився і президент Зеленський. Журналісти з’ясували, що шостий президент України разом із партнерами по Студії Квартал-95, в тому числі і з Сергієм Шефіром володіли мережею офшорних компаній на Британських Віргінських Островах, Кіпрі та в Белізі.  

Перед президентськими виборами 2019-го Зеленський безоплатно передав свою 25%-ву частку в «ключовій» офшорній компанії на Британських Віргінських островах Maltex Multicapital Corp саме Сергію Шефіру. У Pandora papers йшлося й про те, що крім Зеленського й Шефіра, 25%-ми частками в Maltex володіли Борис Шефір та Андрій Яковлєв – ще один партнер Студії Квартал-95.

Треба сказати, що саме через ці офшори бізнес-партнери по Кварталу придбали елітну нерухомість у Лондоні.

Ідеться про куплену 2016-го за 1,5 млн фунтів стерлінгів квартиру з двома спальнями, а також іще одну квартиру з трьома спальнями неподалік від музею Шерлока Голмса на Бейкер-стріт, куплену у 2014-му за 2 мільйони 200 тисяч фунтів. Вартість цих двох квартир на момент покупки становила 3,8 млн фунтів стерлінгів.

Третя лондонська квартира, яка, за даними газети Гардіан, імовірно, належить колишньому партнерові Зеленського і сценаристу Кварталу 95 Андрію Яковлєву. Фірма, пов’язана з ним, володіє апартаментами в центрі Лондона за 10 хвилин ходьби від парламенту, купленими за 1,5 млн фунтів.

Вся ця історія з офшорами свідчить про те, що Сергій Шефір був лише, як висловився Андрій Богдан, ментором Зеленського. Шефір-молодший є гаманцем сім’ї Зеленського. Утім, попри це, вплив Сергія Нахмановича після повномасштабного вторгнення Росії різко знизився. За однією із версій, у перші дні великої війни Шефір залишив Київ. І цього, начебто Зеленський не зміг йому пробачити.  

30 березня 2024-го президент України звільнив з посади першого помічника Сергія Шефіра. Останній заявив, що незалежно від того, що про цю відставку пишуть, він лишається у команді президента. «Без варіантів. Крім того, що він президент, він мій друг, а це набагато важливіше за посаду», - сказав Сергій Нахманович.

Через чотири дні після звільнення Сергія Шефіра з Офісу президента, його старший брат Борис дав розлоге інтерв’ю Радіо «Свобода». У ньому він розповів, що нині з сім’єю живе у Німеччині і фактично відійшов від «кварталівських» справ. У кінці 2023-го він вийшов із співзасновників товариства з обмеженою відповідальністю «Квартал-95», а його частка перейшла його брату Сергію. 

У цьому інтерв’ю Борис Нахманович іронічно запитав у журналіста: «Ой, а ви не підведете мене під монастир? Я ж під наглядом, ви розумієте?». На уточнююче запитання: «Під яким наглядом», відповів: «Ну як? Президентська команда. Я ж, як би, колишній її член». А на запитання про те, які у нього зараз із президентом, Шефір-старший відповів: «З президентом – ніяких. Два роки я з ним не зідзвонювався, не говорив. Він з іншими людьми зараз працює. Зі мною він не спілкується, не телефонує.Мої дзвінки туди залишаються без відповіді. Тому ніяких відносин немає. Ну, і розумієте, я старший товариш щодо нього. Грубо кажучи, я брав участь у його становленні. Але зараз він слухає інших людей і робить трохи не те, що мені подобається. Таке він рішення ухвалив».  

Судячи із інших відповідей, Шефір-старший як був, так і лишився типовим «ватником», який досі не розуміє, чому в Україні зносять пам’ятники Пушкіну, не хочуть дружити з Росією і ставлять під сумнів його право говорити російською.

Президентство Зеленського, до якого доклали руку Сергій і Борис Шефіри, поставило на паузі тридцятирічну дружбу колись дружньої «кварталівської трійці». У кожного із трьох сьогодні, як любить говорити Володимир Олександрович, є свій трек. Який може вже і не перетнутися із двома сусідніми.

Сергій Руденко