Утім, те, що вчора президента у вечірньому зверненні ані слова не обмовився про Залужного є показовим. Як показовим є і те, що у день відставки - не відставки Головкома Мар’яна Безугла знову накинула на Залужного. Грубо і примітивно. Так, начебто Залужний працює завгоспом в Офісі президента, а не командує армією під час війни. Хто така Безугла, щоб публічно пащекувати до Головнокомандувача ЗСУ?
Все, свідками чого ми є, це – гра у Безуглу. Усі ці пояснення Зеленського про «Мар’яну і Валєру» не дають відповіді на головне запитання: чи довіряє президент Головкому. І якщо ні, то які має претензії (окрім високого рейтингу народної довіри).
Що вчора мав зробити Зеленський? Він мав сказати: «Я довіряю Залужному, армія в надійних руках. Припиніть розганяти зраду».
Він цього не сказав. Він грає у Безуглу.
Ця гра небезпечна для країни й для життя кожного, хто в ній живе.
Під час війни політичні ревнощі неприпустимі. Вони матимуть катастрофічні наслідки для української держави.