Росія готує не лише загострення на фронті. Вона йде у наступ на нашу свідомість

Начальник ГУР МО Кирило Буданов нещодавно попередив: під час майбутніх російських навчань «Захід-2025» ми станемо свідками справжньої інформаційної атаки. Йдеться не просто про новини у кремлівських медіа. Це буде цілеспрямований когнітивний вплив — створення відчуття небезпеки, нагнітання істерії, підживлення недовіри між суспільствами. 

Як працює когнітивна війна?

Росія роками шліфувала цей інструмент. Згадайте 2014-й: історії про «розп’ятого хлопчика», «алею ангелів» чи інші міфи, які транслювалися цілодобово всіма каналами. Вони були настільки масовані, що навіть ті, хто сумнівався, з часом починали ставити собі запитання: «А раптом щось у цьому є?». Це і є класична когнітивна атака — коли брехня вбудовується у свідомість як частина реальності.

Сьогодні ми бачимо схожі прийоми й у Європі. Пропаганда Кремля активно працює в країнах Балтії, Польщі, Німеччині: намагається переконати людей, що підтримка України нібито виснажує бюджети, що «санкції шкодять самим європейцям», а «НАТО провокує війну». Іноді ці меседжі підхоплюють не лише маргінальні ресурси, а й частина політичних еліт — від Будапешта до Братислави. 

Чому спростування не працює

Буданов слушно зауважив: просте викриття фейків уже неефективне. «Ні, це неправда» — не звучить переконливо, якщо немає власної чіткої позиції й альтернативного пояснення. Людина не любить визнавати, що її обдурили. І навіть якщо факти очевидні, психологічний бар’єр сильніший.

Саме тому потрібна стратегічна комунікація — довготривала, системна робота, яка поступово формує довіру до власних джерел і розвиває критичне мислення. Це не кампанія на місяць чи навіть рік. Це інвестиція в покоління.

Єдність як протиотрута

Але є інша зброя, яка працює вже зараз. Це згуртованість суспільства. Коли люди відчувають себе частиною спільної боротьби, навіть найбільш абсурдні вкиди не мають сили. У 2022-му ми бачили приклади, коли українці, попри тотальні інформаційні атаки Росії, відкидали брехню й об’єднувались навколо захисту держави.

Подивімося й на міжнародний вимір. Коли країни Балтії, Польща та Скандинавія виступають єдиним фронтом у підтримці України, жодні кремлівські наративи про «розкол Європи» не спрацьовують. Єдність руйнує будь-які когнітивні пастки. 

Майбутні виклики: когнітивна деокупація

Попереду на нас чекає ще одна складна місія — робота з людьми на звільнених територіях. Там роками транслювалась лише московська картинка світу. І повертати цих людей до українського контексту доведеться не наказами й не звинуваченнями, а терплячим діалогом.

Якщо ми підійдемо до цього без системи, можемо отримати внутрішню нестабільність. Якщо ж — з розумінням, що це наші громадяни, які стали жертвами обставин, тоді відбудеться справжня деокупація — не лише території, а й свідомості.