26 Июля 2018

Мостовая Юлия. ДОСЬЕ

Юлія Мостова - одна із найвпливовіших журналісток України. Її матеріали і публічні виступи інколи змінюють хід політичних подій в Україні. Інсайду, яким вона володіє, можуть позаздрити не лише колеги, а й депутати та міністри. Останні 17 років вона - дружина лідера партії “Громадянська позиція” Анатолія Гриценка. 

Мостова говорить, що лише дурники стверджують, що вона штовхає Гриценка у президенти, мовляв, тому що хоче бути першою леді. “Я й так не остання”, - каже дружина Гриценка.  

Амбіції

У Юлії Мостової є журналістські амбіції, які вона, здається, давно вже задовольнила. Очевидно, аби Юлія Володимирівна хотіла більшого, наприклад, у політиці, вона давно б вже це здобула. 

Її перший чоловік - Олександр Разумков був першим помічником президента Леоніда Кучми, другий - Анатолій Гриценко. Про політику Мостова знає із перших вуст. Можливо, це і стримує її похід у політику. 

Анатолій Гриценко каже, що його дружині кілька разів пропонували посади і міністра, і віце-прем’єра, але вона відмовлялася.“Вона каже - це не моє. Зараз дуже занепокоєна обмеженнями, які можуть бути у нашої сім'ї, це природньо”, - говорить чоловік (Loga.net, 12 червня 2018 р.).

Біографія

Народилася 20 липня 1968 року у Києві.

Батьки Юлії Мостової - Володимир Мостовий і Валентина Науменко із онукою Ганною. Фото із Facebook Анатолія Гриценка

Батько - Володимир Мостовий, журналіст. Мама - Валентина Науменко, біолог.

Юлія Мостова на початку своєї журналістської кар'єри. Фото Валерія Милосердова

1991 року закінчила факультет журналістики Київського державного університету ім. Шевченка.

По завершенні вишу рік працювала завідувачем міжнародного відділу у газеті “Київський вісник”. 

Юлія Мостова на першій своїй роботі у "Київському віснику". Фото Сергія П'ятерикова

 

З березня 1992 по 1995 рік - оглядач агентства “Франс прес” в Україні.

У 1992-1994 роки - міжнародний оглядач газети “Киевские ведомости”.

1996. Поїздка в пулі з Кучмою в Єрусалим, Вифлеєм, Тель-Авів, Анкару й Стамбул.
На набережній Босфору в Стамбулі - Володимир Кацман, Дмитро Лиховій, Юлія Мостова, Олег Шевчук, Олександр Швець. Фото із архіву Дмитра Лиховія

З жовтня 1994 по січень 2011 року була заступником головного редактора тижневика “Дзеркало тижня”. 

У 2010 році у рейтингу “100 найвпливовіших жінок України”, складеному журналом “Фокус”, Юлія Мостова посіла 11 місце.  

З січня 2011 року - головний редактор тижневика “Дзеркало тижня”.

У 2017 році у рейтингу “100 найвпливовівших жінок України” журналу “Фокус” Мостова посіла 24-у позицію.

2018 року Юлія Мостова увійшла до сотні найвпливовіших українок за версією видання “Новое время”.

У травні 2018 року стало відомо, що головний редактор “Дзеркало тижня” є у списку 47-ми - осіб, які начебто є у списку на знищення Росією (так званий “список Бабченка”).

Читайте також: Гриценко Анатолій. ДОСЬЄ

“Дзеркало тижня”

У 1994 році Юлія Мостова разом зі своїм батьком - Володимиром Мостовим стала одним із співзасновників і керівників газети “Дзеркало тижня”.

Видавцем проекту став уродженець Одеси Юрій Орликов, який жив у США. 

У 90-і та на початку 2000-их “Дзеркало тижня” був одним із найвпливовіших журналістських проектів. Свого часу проект хотіли купити і Ахметов, і Коломойський. А тодішній прем’єр-міністр Павло Лазаренко навіть встиг заплатити Орликову $ 1 млн за 40% акцій газети. Утім, взяти під контроль видання Павлу Івановичу так і не вдалося. Не останню роль у цьому зіграла саме Юлія Мостова.

У січні 2011 року родина Мостових через непорозуміння зі спадкоємцями Юрія Орлика та через зазіхання Павла Лазаренка, які зазіхали на частину у “Дзеркало тижня” змушені були розпочати свій проект “Дзеркало тижня. Україна”. Тоді ж Юлія Володимирівна і очолила проект. 

Юлія Мостова приміряє на себе футболку реформатора. Фото: Реанімаційний пакет реформ

Вплив на Гриценка

Юлія Мостова каже, що її вплив на рішення і дії Анатолія Гриценка надто перебільшені. За її словами, вона не хотіла, аби він займався політикою, але прийняла його вибір.

“Міф, що “Мостова рулить”, спочатку мене дратував, потім смішив, а зараз я просто перестала звертати на це увагу. Ми живемо у такому оточенні, де у більшості людей, які професійно пишуть чи говорять про політику, стерлася різниця між журналістом і піарником. Журналіст – це розвідник, він здобуває інформацію і ділиться нею з суспільством. А піарник – це контррозвідник, він захищає свого боса, вип’ячує позитивні речі, ховає негативні. Я цього робити не вмію”, - ще вісім років твердила вона (УНІАН, 13 січня 2010 р.). 

Утім, щоб не говорила Мостова, очевидно, що її слово для Анатолія Степановича - одне із головних.

Матеріальні статки 

У 2016 році Анатолій Гриценко заробив 150 тис. 453 грн. Із них заробітна плата доцента Києво-Могилянської академії - 21 тис, 583 грн. Пенсія і стипендія - 128 тис. 888 грн.

454 тис. 259 грн. - дохід членів сім’ї.

У власності сім’ї Гриценка є земельна ділянка у місті Українка Київської області (8189 кв.м.), водний мотоцикл “Yamaha” (2006 р.), автомобіль Toyota RAV4 (2016 року випуску).

Сім’я володіє чотирма квартирами у Києві (56,2 кв.м.; 80,2 кв.м, 32,9 кв.м., 110,3 кв.м.), садовим будинком в Українці (347,4 кв.м.) 

На банківських рахунках Анатолія Гриценка знаходиться 3 млн 200 тис. грн. У членів його сім’ї - 216 тис. грн.

Розмір внеску до статутного капіталу підприємства - 102 тис. 400 грн. 

Юлія Мостова і Савік Шустер, червень 2018 р. Фото із Facebook Анатолія Гриценка

Оточення

Близькими до Юлії Мостової є заступник головного редактора “Дзеркало тижня” Сергій Рахманін, власниця “Української правди” Олена Притула, керівник інформаційної агенції “Інтерфакс-Україна” Олександр Мартиненко, шеф-редактор проекту “Детектор медіа” Наталія Лігачова.

Порошенко

Юлія Мостова дуже критично ставиться до президента Петра Порошенка.

“У нашого президента, який формулює завдання, немає ідеологічної мети, у нього є тільки піар-висоти, які потрібно захопити. Він не державний діяч. Порошенко виступав проти блокади, а потім раптом вирішив, що кон'юнктурно буде її підтримувати. Один з його “подовжувачів рук” - Дмитро Вовк ввів абонплату за підключення газу, відповідно до ухваленого і підписаним президентом законом, а коли побачили, що нововведення не сприймається людьми, все дружно заявили, що вони теж проти - і депутати, раніше проголосували закон, і прем'єр, і президент. Президент визначився: ми Донбас повертаємо або відрізаємо? Ні. То яка пропаганда? Тільки ситуативний інформаційний ескорт-сервіс. Зворотно-поступальні коливання з лінією партії...”, - каже Юлія Мостова (“Детектор медіа”, 25 травня 2017 р.).

Читайте також: Порошенко Петро. ДОСЬЄ

Регалії

Тричі нагороджена першою премією “Людина року” у номінації  “Найкращий журналіст року” (1996, 1997, 1999 рр.).

Двічі лауреат премії “Прометей престиж” (1998, 1999 рр.).

У 2008 році Юлію Мостову номінували на Шевченківську премію за цикл статей, надрукованих у газеті “Дзеркало тижня” (2002 – 2007).

У 2014 році Юлії Мостовій вручили премію “Вільна преса Східної Європи” імені Ґерда Буцеріуса.

Сім’я

Перший чоловік Юлії Мостової - заступник секретаря РНБО Олександр Разумков помер у жовтні 1999 року від невиліковної хвороби. У 1998 році Мостова народила Разумкову сина Гліба.

Олександр Разумков

Другий чоловік Юлії Володимирівни - Анатолій Гриценко. З ним вона побралася 2003 року. Хоча познайомилися ще у 1997 році. Як пригадує Гриценко, тоді Юлія Мостова прийшла брати інтерв'ю у тодішнього міністра оборони Олександра Кузьмука і Олександр Разумков попросив Анатолія Степановича, який працював у РНБО, допомогти Мостовій. Пізніше він став одним із авторів "Дзеркала тижня", а згодом - президентом неурядової організації Український центр політичних і економічних досліджень імені О. Разумкова.

Анатолій Гриценко, син Гліб та Юлія Мостова, 2013 р. Фото із Facebook Анатолія Гриценка

2016 року пара повінчалася у церкві УПЦ-МП, що викликало хвилю обурення у ЗМІ.  

“Ми з дружиною – Юлією Мостовою, повінчалися в Українській православній церкві, у якій були хрещені і ми, і наші батьки, і діти. Ми не поїхали хреститися до Російської православної церкви, а пішли до Української православної церкви, прихожанами якої є мільйони українських громадян, у тому числі ті, які загинули на Майдані, які зараз на фронті. Я вважаю, треба поважати вибір людини. Ми до церкви йдемо для спілкування з Богом. Це наш вибір. Вважаю, не може бути поділ на правильні чи неправильні церкви”, - пояснив Анатолій Степанович журналістам. (ZIK, 10 березня 2016 р.).

У шлюбі із Гриценком Юлія Мостова народила доньку Ганну (2004 р.н.).

Гліб Разумков, Юлія Мостова та Ганна Гриценко, 2016 р. Фото із Facebook Анатолія Гриценка

Анатолій Гриценко і Юлія Мостова

 

Син - Гліб Разумков. Фото із Facebook Анатолія Гриценка

Окрім того, Анатолій Гриценко має від першого шлюбу двох дітей - сина Олексія (1979 р.н.) та доньку Світлану (1982 р.н.). 

Юлія Володимирівна каже, що почувається захищеною поруч із Анатолієм Гриценком. “Я вперше поряд з чоловіком, якого вважаю розумнішим і сильнішим за себе” (УНІАН, 13 січня 2010 р.).  

Мостова каже, що Гриценко - уважний, ніжний і розуміючий чоловік, але суворий батько.  

Тимошенко

Упродовж довгого часу Юлія Мостова дружила із Юлією Тимошенко. Кажуть, що одну із машин, які з’явилася у редакції “Дзеркало тижня”, подарувала саме Тимошенко.

Показово також, що 7 вересня 2005 року, у день перед відставкою з посади прем’єр-міністра України Юлія Мостова була серед тих, хто приїхав на нараду у будинок до Юлії Тимошенко у Конча-Заспі.

Читайте також: Тимошенко Юлія. ДОСЬЄ

Сама Мостова каже, що у неї із Юлією Володимирівною були різні етапи у стосунках. 

“На певному етапі нас об’єднала “Україна без Кучми”. Я не можу назвати це дружбою, але наші стосунки ніколи не були комерційними, фінансовими, вони були людськими. Я приймала на себе якісь її емоційні речі, не завжди політичні. Юлія Володимирівна дуже щільно оточена людьми, але в неї не так вже багато тих, кому б вона могла довірити якісь важливі для неї приватні речі. Довіра, яку до тебе виявляє людина, тебе певною мірою зобов’язує. Для мене, наприклад, був дуже важливий момент, коли Юлія Володимирівна мені зателефонувала з лікарні відразу після виходу з в’язниці. І коли її прийшли вдруге заарештовувати, поряд з нею була тільки я. Коли вона побачила цього слідчого, у мене потім ще день були сліди на руці від її нігтів. “Юлю, не йди. Юлю, не кидай мене!” Це були лише кілька хвилин розгубленості, але вона їх довірила мені, розумієте?”, - розповідає Мостова (УНІАН, 13 січня 2010 р.). 

Дружина Гриценка твердить, що Тимошенко – це ядерна енергія.  Вона може бути ядерною бомбою, а може бути безпечною АЕС. За словами Мостової, Тимошенко не можна давати першу роль у державі.  

“Влітку 2009 року я мала нагоду зустрітися з Юлією Володимирівною. Вона говорила, що повертається модель ситуації 2004 року: коли борються добро і зло. Я з сумом, але відверто їй сказала: “Мені байдуже, хто буде наживатися на залізниці: твій Ковзель чи його Пригодський; мені байдуже, хто буде хитрими схемами привласнювати землю: твій Губський чи його Хмельницький; мені байдуже, хто до цугундеру доведе СБУ або буде нею маніпулювати: твій Кожем’якін чи його Сівкович, – я не бачу різниці. Команда настільки тебе заповнила, що ця різниця знівельована”. У мене не було ніяких зобов’язань перед Юлею Володимирівною, так само, як і у неї переді мною. Просто частину шляху ми пройшли як однодумці щодо тих подій, які були в країні. Я не байдужа щодо її долі. Але вона — не мій президент”, - каже Мостова (УНІАН, 13 січня 2010 р.). 

Хобі 

Юлія Мостова любить грати у преферанс.

Я

“Я маю його (Гриценка - С.Р.) прийняти не тільки як дружина (тут я просто змирилася), я його маю прийняти як громадянин, як журналіст, як людина небайдужа. Якщо такі люди, як Гриценко, не будуть йти в українську політику, ми просто втратимо Україну”.

“Я людина пориву. Мені захотілося напекти пирогів з яблуками, наварити грибної юшки, якісь ноги нафарширувати, – я все зроблю. А потім мене “вирубило”, і ця гора посуду на кухні лишилася. Він мовчки піде і все це перемиє. У нас немає посудомийної машини”.

“Я дуже часто чую, що Гриценко нібито на всі ґудзики застібнутий. Зовні може таке видатися. Але насправді він - дуже жива людина, дуже тепла, добра по-справжньому. З такими людьми можна впевнено себе почувати на фронті: не зрадить, не злякається, не залишить”. 

“Я власноруч писала у 2003 році: “яка країна, такий і Гавел” - про всі вади і плюси Ющенка. Після його перемоги ми відразу перейшли до критики хибних кроків. В тому була наша йому допомога. Але нас не розумів ні Віктор Андрійович, ні його родина, ні його оточення. Пересічні люди теж не дуже розуміли, тому що були охоплені помаранчевою ейфорією”. 

(УНІАН, 13  січня 2010 р.). 

“Я вважала, що дім, діти, чоловік, друзі - це найголовніше. Гніздо. А на недогризках часу можна займатися написанням статей на якісь моральні та сімейні теми”.

“Я пам'ятаю, як ми з Льошею Роднянським придумували “Плюси”. Сиділи в барі «Карамболь» вечорами, до нас приєднувалися різні люди, креативили, наважувалися ... В результаті Роднянський і команда створили сміливий, інтелектуальний, глибокий, дотепний і популярний канал. Але потім власники - Борис Фуксман і Вадим Рабинович - на догоду президенту вбили дух каналу. І Льоша в цьому брав участь. 

Слідом за кастрацією свободи канал привніс в українські медіа жовтизну як тренд, убивши журналістику смислів, з якої він і з'являвся на світло і був популярний в перші роки”. 

“Я 26 років займаюся проектом, який поки що не має навіть проміжних перемог”. 

(“Детектор медіа”, 25 травня 2017 р.).

“Я втомилася жити в країні, яка штучно розрізана, розкреслена на городи - політичні, економічні, ціннісні, вікові, сексуально орієнтовані і так далі, і так далі. Ми дуже різні, але справа в тому, що ця різниця змушує нас через той же колоніальний досвід вибудовувати бар'єри, а нам потрібна синергія цих фарб. Чи не важливі нам коріння? Важливі, дуже. Звідки ми, хто ми і так далі, але не можна зосереджуватися лише на коренях. Ми повинні рости вгору, ми повинні тягнутися до сонця, до неба, до відчуття життя своєї, своїх дітей і не тільки предків. Я вважаю, що єдине, що ефективно руйнує бар'єри, це творення. Ми повинні навчитися довіряти один одному. Ми повинні навчитися об'єднуватися. Ми повинні навчитися ставити перед собою великі завдання. І ми повинні доходити до перемоги. Це 100%”.

(“Гордон”, 23 травня 2018 р.).