Хто такий Володимир Цибулько?

На початку 90-х у київському студмістечку на вулиці Ломоносова, де я тоді мешкав, на одній із студентських посиденьок в університетському гуртожитку № 4, я познайомився з колоритним персонажем. «Цибуля», - кремезний хлопець простягнув мені міцну руку. Побачивши моє збентеження, додав: «Цибулько. Поет. Моряк».

Якби тієї миті хтось сказав, що переді мною стоїть майбутній народний депутат, радник майбутнього Президента України й людина, яка за 30 років виживе в жорстокій російській окупації під Києвом - я сприйняв би це за жарт. Серйозно.

Нині, після майже 40-річного нашого знайомства я вирішив розказати вам про Володимира Цибулька - поета, політика та експерта, якого ви точно бачили в телеекранах, але навряд чи знаєте до кінця.

ФАКТ 1. Вічний студент і бунтар

Володимир Цибулько народився 27 травня 1964 року на Черкащині - у селі Хмільна Канівського району. Тобто поет з'явився на світ у самому серці пророчого краю Тараса Шевченка, що, мабуть, і визначило його літературну долю. Проте перед тим, як серйозно зануритися в поезію, доля поносила його різними життєвими шляхами: юнак навіть встиг повчитися у морехідному училищі. Саме звідси у його фірмовому студентському самопрезентуванні з'явилося це легендарне: «ЦибУлько. Поет. Моряк». На зламі радянської епохи Цибулько студіював філологію одразу у двох університетах - Латвійському та Київському. Через свій надто вільний дух та бунтарський характер навчання йшло зі скрипом. Він активно підтримував Народний Рух, з’являвся на велелюдних мітингах, був учасником студентської Революції на граніті 1990 року і носив синьо-жовтий значок на лацкані піджака. У ті часи це сприймалося ледь не як дисидентство, за яке КДБ могло викинути з руйнівного союзу. Попри всі відрахування та переведення, вищу освіту він таки здобув, успішно закінчивши філологічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка.



ФАКТ 2. Руйнівник літературних канонів

На початку 1990-х Цибулько став справжнім «анфан террібль» української літератури. З трибуни ще цілком прорадянської Спілки письменників України цей молодий нахабний поет прямо називав старше літературне покоління «інвалідами творчості». Поки класики писали оди про партію чи тужливі вірші, Цибулько видавав епатажні збірки, які ламали всі тогочасні уявлення про українську поезію.

ФАКТ 3. Автор скандальних цитат про Леніна

Саме Володимиру Цибульку належать пророчі та хуліганські рядки, які на початку 90-х цитували в усіх літературних компаніях:

Я був в Мавзолеї,
Я Леніна бачив
В гробу.

Тоді, на фоні краху СРСР, це звучало як справжній політичний маніфест і виклик системі, що доживала свої останні дні.

ФАКТ 4. Співавтор хітів для зірок української сцени

Цибулько був не просто кабінетним поетом, а людиною, яка закладала фундамент нової української музики 90-х. Його метафорична та глибока поезія ставала основою для справжніх естрадних шедеврів.

Саме він написав тексти до знакових пісень співачки Жанни Боднарук (зокрема, хіти «Свято» та «Коханий»), співпрацював із молодим Олександром Пономарьовим, а на його вірші гурт «Піккардійська Терція» створив свій знаменитий «Сад ангельських пісень». Ба більше, Цибулько став одним із драйверів перших фестивалів «Червона рута» та легендарного львівського авангардного фестивалю «Вивих». Він точно знав, як поєднати високу поезію з великою сценою. 

ФАКТ 5. Від поезії - у велику політику

Мине 15 років після наших кухонних студентських посиденьок у гуртожитку, і життя розставить усе по своїх місцях. Бурхливі 90-ті з їхнім літературним епатажем відійдуть у минуле, а на зміну поетичним батлам прийдуть реальні й жорсткі політичні баталії. Володимир Цибулько, який колись штурмував трибуну Спілки письменників, так само стрімко увірветься в кулуари українського Олімпу.

У 2000 році був радником прем’єр-міністра Ющенка. А у 2005 році, на хвилі Помаранчевої революції, він стає радником Президента України Віктора Ющенка. Цибулько з його гострим розумом та відчуттям моменту став одним із тих, хто вибудовував гуманітарні тренди нової влади.

Невдовзі Володимир отримав мандат народного депутата України IV скликання, зайшовши під купол Верховної Ради від блоку «Наша Україна». У парламенті він став членом Комітету з питань культури і духовності - позиція, яка ідеально пасувала бунтівному поету, що тепер мав писати закони для країни, про яку мріяв наприкінці 80-их.

ФАКТ 6. Репутаційний рубікон та «рахат-лукум» для Януковича

Після завершення каденції у Верховній Раді Цибулько не пішов у тінь. Він швидко трансформувався в одного з найвпізнаваніших та найгостріших на язик політичних експертів країни. Проте на цьому шляху не обійшлося без гучних скандалів, один із яких назавжди став його репутаційним рубіконом.

У серпні 2011-го країну сколихнув так званий «лист десятьох» - публічне звернення представників української інтелігенції на підтримку політики тодішнього президента Віктора Януковича. На тлі судів над Юлією Тимошенко та Юрієм Луценком, підписанти хвалили Януковича за «боротьбу з корупцією» і фактично закликали діяти «ще жорсткіше». Серед авторитетних академіків та письменників раптово опинилося й ім'я Володимира Цибулька.

Коли піднялася лавина обурення, а колеги по цеху почали звинувачувати підписантів у відвертому колабораціонізмі з донецьким режимом, Цибулько не став ховатися. Він видав дуже специфічні, але напрочуд відверті коментарі. По-перше, зізнався, що самого тексту в очі не бачив — йому його просто зачитали по телефону. По-друге, заявив, що підтримував не персонально Януковича, а виключно «наведення порядку» в державі й покарання зажерливих чиновників. Ну і наостанок - відверто висміяв стилістику самого документа. Цибулько прямо заявив, що йому не сподобався цей пафосний сироп, написаний у стилі «рахат-лукум», але від підпису не відмовився.

Ось такий парадокс української політики. Чоловік, який у 90-х стояв на барикадах Революції на граніті проти радянського совка, через двадцять років опинився серед тих, хто легітимізував режим Януковича. Проте, на відміну від інших, він мав сміливість коментувати це без зайвого пафосу та виправдань. Попри цей шлейф, Цибулько залишився затребуваним у медіа: згодом він став частим гостем і на моєму YouTube-каналі, де ми раз на тиждень підбивали політичні підсумки.

ФАКТ 7. Раптове зникнення у лютому 2022-го

21 лютого 2022 року ми провели з Цибульком наш черговий ефір. А за три дні почалося повномасштабне вторгнення Росії. І Володимир раптово зник. Його телефон був повністю вимкнений. На повідомлення в месенджерах він не відповідав тижнями. От була людина - лідер думок, медійне обличчя - і немає її. Це було по-справжньому страшно. Я знав, що він живе десь за Києвом, але навіть не уявляв, що мій давній товариш опинився в самому епіцентрі пекла, від якого згодом здригнеться світ: Гостомель, Буча, Ірпінь.

ФАКТ 8. Перший ранок окупації в Блиставиці

Зимовий ранок 25 лютого 2022 року. Село Блиставиця, що поруч із Бучею. За вікном темно. У двері будинку Цибулька настійливо стукають — спершу кулаком, потім чимось важким, а далі автоматна черга розтинає стелю. Володимир скочив з ліжка. Біля двору - танки з російськими літерами V. - «Открывай, блядь, дверь, — волав басом хтось під дверима, — а то будет пиздец!» На порозі стояла трійка окупантів з автоматами: — «Дед, блядь, надеюсь, у тебя здесь нет «нацыков». Сделай нам чайку». Цибулько розвернувся до плити, шукаючи сірники. — «Да побыстрее давай», — «старшой» ткнув у спину дулом автомата. Це був другий день війни, а росіяни вже господарювали в його домі, всього за 40 кілометрів від центру столиці.

ФАКТ 9. Як відомий експерт маскувався під «місцевого діда»

За день до цього, 24 лютого, Цибулько був у Гостомелі, коли російський десант атакував аеродром. Він допомагав підвозити бійців Нацгвардії до мерії, потім їздив до Бородянки, де формувалася ТРО. Але повернувшись на одну ніч додому у Блиставицю, потрапив у пастку. Лише за перші два дні в село зайшло близько 1100 одиниць ворожої бронетехніки. Тікати на авто з простреленим вікном було самогубством -  розстріляли б на першому ж блокпості. Щоб вижити, 58-річному впізнаваному аналітику довелося перетворитися на звичайного немічного діда. Він одягнув старі засмальцьовані лахи (як жартує сам Володимир - «під стиль російських вояків»), завів довгу кошлату бороду й почав ходити сильно згорбленим. Росіяни, більшість з яких годилися йому в діти, бачили в ньому лише старого селянина, у якого можна було стрільнути цигарку чи вимагати чай. Хоча при цьому постійно стріляли в підлогу чи стелю, бо панічно боялися, що цей «дід» виявиться навідником української артилерії.

ФАКТ 10. 35 днів під прицілом та «дембельський акорд» орків

35 діб Володимир Цибулько разом із двома сусідами прожив в абсолютній ізоляції, не виходячи за периметр двору. Росіяни щодня водовозами забирали з їхніх подвір'їв воду, забороняли топити піч, щоб українська армія не вирахувала їх за димом. Щоночі над дахом будинку літали міни та снаряди від «Градів». 31 березня, коли окупанти панічно втікали з Київщини, вони вирішили залишити по собі кривавий «дембельський акорд». О шостій ранку вони влучили снарядом у сусідній будинок за 150 метрів від Цибулька. Вибух був такої сили, що здавалося, палає власний двір, а полум'я сягало 50 метрів у небо. Це була фінальна, потворна крапка російської окупації Блиставиці.

Володимир Цибулько вижив у цьому пеклі. Я не знаю, про що він змовчав у наших розмовах, але ми всі знаємо, що відбувалося поруч - у Бучі, Ірпені та Гостомелі, де путінська армія катів влаштувала геноцид. Наприклад, всього за 45 кілометрів від Блиставиці, у Мотижині, в окупації опинився ще один мій добрий знайомий - політик Роман Безсмертний. Після відходу росіян на дорозі від Мотижина до Ясногородки знайшли тіла 37 розстріляних в автомобілях мирних людей.

Російський удар по передмістях Києва мав знищити столицю. Але звичайні люди, поети, політики, спортсмени та військові - мільйони українців - стали на її захист. Історія Володимира Цибулька - це лише один із тисячі прикладів того, як українське слово, витримка та хитрощі допомогли перемогти смерть там, де здавалося, шансів не було.

Сергій Руденко