Як Зеленський ставив Порошенка на коліна

Хто? Вова Зеленський? Отой клоун із «Кварталу»? Конкурент? Та не може такого бути. Ще більшим було б здивування Порошенка, якби йому хтось сказав, що він програє актору з розгромним рахунком — 73 % проти 25 %.

Політичний важковаговик готовий був до бою з Юлією Тимошенко чи Юрієм Бойком, але не з Володимиром Зеленським. Він пройшов довгий шлях у політиці, а отже, прекрасно розумів: чудес в Україні не буває. До своєї президентської вершини він ішов 16 років. Членство у фракції СДПУ (о), участь у створенні Партії регіонів, опозиція разом з Ющенком, крісло секретаря РНБО, публічна сварка з Юлією Тимошенко і відставка, міністр закордонних справ в уряді Тимошенко, міністр економічного розвитку в уряді Азарова і президентство. Петро Олексійович грав за правилами, які працювали в Україні. У 2019 році їх зламав Зеленський.

До кінця 2018 року штаб Порошенка, видавалося, був переконаний, що головним конкурентом Петра Олексійович на президентських виборах є Юлія Тимошенко. Усі соцопитування показували, що саме лідерка «Батьківщини» складає конкуренцію діючому президенту. Політологи, звісно ж, припускали, що в Україні може з’явитися умовний Макрон. Запит українців на нове обличчя був великий. Утім, навряд чи хтось навіть припускав, що Зеленський, стартувавши у виборчій кампанії 31 грудня 2018 року, потрапить у фінал президентських виборів.

Хоча, як каже Роман Безсмертний, Порошенко давно відчув Зеленського і розумів його. Ба більше, каже Роман аналітичні школи, які працюють в українській державній системі, доповідали Порошенку про результати цих виборів, навіть у розрізі регіонів.
 

До ситуації, у яку потрапив Порошенко, як твердить Безсмертний, призвела політика самого п’ятого президента України, яка полягала в тому, щоб усіх навколо себе стравлювати і не давати можливості вирости. Тому, констатує Роман, п’ятому президенту України так і не вдалося виростити собі спадкоємця.

Політтехнолог Сергій Гайдай, який свого часу працював із Порошенком, а під час президентських виборів 2019 року консультував штаб лідерки «Батьківщини» Юлії Тимошенко розповідав мені, що саме штаби Порошенка та Тимошенко готувалися розіграти між собою головний приз кампанії — крісло глави держави. Тим паче, твердить він, Петро навіть не сумнівався у своїй перемозі. Гайдай каже, що у Порошенка є власне бачення виборця.

«Він вважає, що виборець — недалека людина, яка просто забуває те, що йому обіцяють на тих чи інших виборах. І він хоче на виборах почути якусь брехню, а вибори — це таке собі змагання брехунів. І голосують за найталановитішого і найзухвалішого брехуна. Він цю роль і грав. Він мені якось казав: „Ну, вони ж хочуть, щоб у цей час зі сцени було сказано те, що вони хочуть почути“. А далі — хоч трава не рости. Так, щось виборцями забувається, але все ж таки формується певний негативний підхід: не виконує, готовий збрехати. Причім Петро Олексійович, вибачте, найбільший брехун з усіх. Ми пам’ятаємо, що 2014 року його кампанія була дуже зухвалою і брехливою: „Я закінчу війну за день, за два. Кожен боєць буде отримувати по тисячі «бойових» і на два мільйони буде застрахований. Я продам усі свої активи, крім 5-го каналу“. Що він ще обіцяв? Він обіцяв, що долар буде по 10. Я пам’ятаю, хтось із виборців, десь під сценою, кричав йому: „Ой, оце бреше!“ А він на нього дивиться і так пальцем: „Ось ти, записуй, буде по 10-ть“. Той: „Коли?“. Відповідь: „26 травня“, тобто, коли його мали обрати. Він не розумів, що це його веде в прірву. Але в прірву веде не тільки це, а й саме становище.

Тобто Петро Олексійович завжди вважав, що влада дана обраним для того, щоб вони могли збагачуватися і бути особливою недоторканною кастою людей, які вміють владу використовувати для самозбагачення», — констатує Сергій Гайдай.

З моменту офіційної реєстрації Володимира Зеленського кандидатом у президенти команда Петра Порошенка намагалася витягти художнього керівника «Студія Квартал 95» на дебати. Петро — прекрасний оратор. Він був переконаний: щоб показати свою перевагу над Володимиром, йому потрібно буде лише влаштувати публічну дискусію із актором. Бо практично всю президентську кампанію Зеленський уникав публічності, оскільки прекрасно розумів, що питання державного будівництва, знання політичних та економічних процесів — не його сильні сторони.

Уже на початку 2019-го соціологи не виключали, що одним із фіналістів президентських перегонів стане Володимир Зеленський, і штаб Порошенка почав наполягати на президентських дебатах. У публічній площині і сам Петро, і пул політологів, які були з ним афільовані, почали розганяти тезу про Зеленського як про маріонетку Коломойського. На автошляхах країни навіть з’явилися борди, на яких були два фото: Порошенко і Путін — мовляв, визначайтеся, українці, або Петро Олексійович, або Володимир Володимирович. Без альтернатив. Хоча, за версією політтехнолога Сергія Гайдая, команда Порошенка готувалася до того, що у другому турі президентських виборів все ж таки він буде змагатися з одним із лідерів Опозиційної платформи «За життя!». І самі ці біг-борди — Порошенко і Путін, твердить Гайдай, були домашньою заготовкою штабу п’ятого президента України.

Паралельно з цим у медіапросторі почали ширитися чутки про наркозалежність Зеленського. Чим більше опоненти пресували Зеленського, тим стрімкіше зростав його рейтинг. І обвалити його у Порошенка розраховували публічними дебатами. Певен, що це була головна стратегічна помилка команди Петра Олексійовича. Хоча таких помилок свого часу припускалися штаби Леоніда Кравчука та Віктора Ющенка, у яких вважали конкурентів своїх шефів нездатними до дискусії.

Очікування Порошенка не справдилися. Зеленський, попри кілька помилок у домашніх заготовках, був гарно підготовлений до дискусії — КВК є КВК. Ба більше — Володимиру вдалося на НСК «Олімпійському» поставити Петра на коліна. Власне, це була ініціатива самого Зеленського. Він відповідав на запитання Порошенка щодо того, чи готовий той у разі обрання президентом стати на коліна перед Путіним.

Володимир сказав, що слова про «стати на коліна» були вирвані з контексту.

«Що стосується колін, слова вирвані з фрази. Перед початком війни, коли вже були на Майдані наші люди, наші українці, були загиблі, я звертався до кожного з президентів, казав Януковичу: „Будь-ласка, підіть з поста президента, заспокойтесь“. Далі я звернувся до Путіна і сказав: „Я готовий стати на коліна, тільки не ставте на коліна Україну“», — сказав Зеленський.

На його репліку Порошенко недовірливо захитав головою.

«Я зараз готовий стати на коліна перед кожною матір’ю, яка не дочекалася сина з фронту, перед кожною дитиною, яка не дочекалася свого батька, перед жінкою, яка не дочекалася свого чоловіка. І вас запрошую», — сказав Зеленський і став на коліна. На одне коліно опустився і Порошенко, поцілувавши державний прапор, який тримала волонтерка Тетяна Ричкова, чий чоловік загинув у 2014 році біля Єнакієвого.

Дебати стали тріумфом Зеленського.

Більшість українців були ж переконані, що в усіх їхніх бідах винен саме Порошенко, оточений друзями, бізнес-партнерами та кумами. Виборці жадали справедливості та перебували в очікуванні посадок колишніх чиновників. Але цей запит команда Зеленського так і не задовольнила.

Чи справді Володимир хотів відправити за ґрати Петра? Напевно, так. Зеленський був переконаний, що, посівши президентське крісло, цю проблему він вирішить дуже швидко. Та ба, виявилося, що одного бажання глави держави для цього не досить. Є закон, процедура, органи слідства, суд урешті-решт. І юрист за освітою Зеленський, за ідеєю, мав би це розуміти.

Але ні. Впродовж року шостий президент України вимагав від силовиків розслідувань щодо Порошенка та його оточення, але ті не поспішали виконувати вказівки президента. Як результат — у березні 2020 року відправили у відставку генпрокурора Руслана Рябошапку, котрого Зеленський в телефонній розмові з Трампом називав на «сто відсотків своїм».

Сам Рябошапка розповідає, що його відставка стала результатом інтриг тодішньої в. о. директора ДБР Ірини Венедіктової, яка прийшла йому на зміну в Генпрокуратурі.

«З ДБР постійно приходили якісь документи, пов’язані зі справами проти Петра Порошенка, і якість цих справ була, м’яко кажучи, дуже низькою. Паралельно були публічні кроки, зокрема щодо того, що ДБР підготувало проект підозри Порошенку щодо того чи того, що ДБР готується посадити Порошенка в тюрму за те і те… Причому спочатку були публічні заяви, а лише потім документи надходили до прокуратури, і якість документів була дуже поганою. Тобто в усіх складалося враження, що ДБР працює, а прокуратура гальмує всі ці розслідування. У мене урвався терпець. Я прийшов до Зеленського і показав йому підготований у ДБР проект підозри, який не витримував жодної критики. Там була купа помилок навіть граматичного плану, я вже мовчу про право. На зустріч підійшла Венедиктова і, замість того щоб коментувати якість підготованого у них документу, почала при президенті звинувачувати мене, що я нібито продаю якісь кримінальні провадження. Коли я спитав, куди і які я продаю, вона відповіла, що я продаю їх у НАБУ. Тобто повна відсутність логіки, жодного провадження вона не назвала. Відбувся скандал, і з цього я зробив висновки, з чим вона приходила до Зеленського раніше і яку думку йому формувала. Ну і зрештою це закінчилося тим, що вона стала наступним генпрокурором, тобто мала мотиви зробити так, щоб мене звільнили. Крім того, ми достатньо активно працювали з НАБУ в багатьох справах, пов’язаних з олігархами, в тому числі і з Коломойським у справах „Приватбанку“. Ці олігархи відчули загрозу й теж доносили відповідні меседжі президенту», — поділився зі мною Рябошапка.

Руслан каже, що Венедіктову із Зеленським познайомив Руслан Стефанчук, близький товариш Володимира. За його словами, Ірину було відрекомендовано як людину, якій можна довіряти.

«Вона цю лояльність всіляко демонструвала і досі демонструє Зеленському. Що стосується фахового рівня, ми ж бачимо, що його немає зовсім. Це приблизно той рівень підготовки у сфері права, як і в Зеленського. І з усіх боків, з усіх таборів лунають звинувачення, що як юрист і як прокурор вона дуже слабка. Тобто перше пояснення — лояльність (до Зеленського. — С.Р.) та близькість до Стефанчука, а друге, мабуть, те, про що говорив Богдан, коли пояснював принципи, за якими зараз призначають людей у команді Зеленського — чим гірше, тим краще», — твердить Рябошапка.

Дивовижно, але, попри всі голосні заяви Зеленського про корупцію в оточенні Порошенка, новій команді так і не вдалося в суді довести хоча б один такий факт. Що, чесно кажучи, відверто дивує. Особливо якщо врахувати, що під час президентської кампанії вийшли кілька журналістських розслідувань, котрі розповідають про нечистих на руку друзів Порошенка. Але факт залишається фактом: Володимир Олександрович за чотири весни так і не зміг, як обіцяв, посадити Петра Олексійовича.

Офіс генпрокурора та Державне бюро розслідувань ведуть стосовно Порошенка кілька десятків кримінальних проваджень — від розпалювання в країні міжрелігійної ворожнечі до державної зради. За ними екс-президенту можуть висунути обвинувачення в отриманні Україною Томоса, віддачі наказів про оборону Донбасу влітку 2014 року та відправленні українських катерів через Керченську протоку восени 2018 року. Отже, спектр претензій до Порошенка доволі широкий і часом відверто курйозний, що дозволяє експрезиденту публічно глузувати з команди Зеленського. «Володимире Олександровичу, дорогий мій, вас ніхто не боїться, — звернувся Петро Олексійович до президента у залі суду. — Ні в цьому залі, ні на вулиці. І ваші укази про те, щоб посадити Порошенка, — це кримінальний злочин. І в Україні, і у Європі, й у світі. Ще раз хочу вам повторити: я і моя команда дуже любимо Україну. Ми шануємо і поважаємо інститут президентства. Ви для нас не ворог, і нас не потрібно боятися. Для нас ворог — Путін, якого ви забули згадати у вашому інтерв’ю».

Утім, справа про призначення Сергія Семочка заступником голови СЗР, яка слухалася в Печерському райсуді Києва, виявилася, мабуть, однією з найбільш нікчемних, яку можна було вигадати для п’ятого президента України. Саме вона перетворила Порошенка на дисидента та мученика режиму, а Зеленського — на людину, котра переслідує свого політичного опонента. Адже, по суті, Петра Олексійовича хочуть покарати за те, що він у межах своїх повноважень підписував документи щодо кадрових призначень. Визначати конституційність цих указів — сфера компетенції не прокуратури, ДБР чи слідчих НАБУ, а Конституційного суду. 

Невпевненість прокурорів і слідчих, сильні ораторські здібності Петра Порошенка та його адвокатів перетворили процес у його справі на політичне шоу. Публічні провали Зеленського та його команди змусили навіть яскравих опонентів Порошенка ставати на бік екс-президента, в дні суду чітко артикулюючи свою вимогу: «Зелю — геть!» Саме в цих двох словах — оцінка кількох десятків кримінальних проваджень, за якими проходить Порошенко, активною частиною суспільства, що була не лише рушійною силою останнього Майдану, а й пішла воювати на Донбас у 2014 році.

Як результат — 8 липня 2020 року Печерський районний суд Києва залишив без розгляду подання про обрання запобіжного заходу екс-президенту України Петру Порошенку у справі про призначення ним Сергія Семочка першим заступником голови Служби зовнішньої розвідки.

Невдачею завершилася ще одна спроба команди Зеленського відправити до буцегарні Петра Порошенка у січні 2022-го. Наприкінці 2021 року Державне бюро розслідувань і Офіс Генерального прокурора оголосили п’ятому президенту України підозру у сприянні діяльності терористичної організації та у державні зраді через закупівлю вугілля у так званих «ЛНР» та «ДНР». За цією ж справою проходить і кум Путіна — Віктор Медведчук. Прокуратура наполягала на взятті Порошенка під варту, але суд відмовив їй. Петрові було обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, відібравши у нього паспорт для виїзду за кордон.

Насправді є великі сумніви, що Зеленський хоче посадити Порошенка в тюрму. Схоже, для Володимира головна задача — тримати свого опонента на короткій мотузці, показуючи виборцям — дивіться, я свої обіцянки виконую, а от слідчі, прокурори та судді все псують. Для Зеленського Порошенко на волі — це живе втілення минулої злочинної влади. Його завжди можна викликати на допит у прокуратуру або ж на засідання суду. Порошенко ж у тюрмі — це масові вуличні виступи його прихильників, результатом яких може стати новий Майдан.

Сам Порошенко із цієї ситуації намагається витиснути максимум дивідендів. Екс-президент чудово розуміє, що за підтримки лідерів західних держав нинішня українська влада не наважиться посадити його навіть у СІЗО. Тому сьогодні він виступає як лідер усіх національно-демократичних сил та реальна противага Зеленському.

Хай би як дивно це сьогодні не звучало, Зеленський і Порошенко просто необхідні один одному. Вони — ідеальні політичні спаринг-партнери. З дрібнішими за масштабом опонентами Володимир виглядатиме дуже жалюгідно, а Петро — не так могутньо та велично. Їхнє протистояння виглядає епічно та масштабно — як і 2019-го. Перший намагається грати роль президента, другий — ніяк не може з цієї ролі вийти. Зеленський та Порошенко просто приречені боротися один з одним. Принаймні доти, доки в України не з’явиться новий президент.

Хоча Роман Безсмертний переконаний, що протистояння Порошенка та Зеленського — це виключно кремлівський сценарій.

«Кремль весь час намагається гріти парадигму Порошенко — Зеленський. У іншому випадку Зеленський не відкривав би періодично такі дурні кримінальні справи проти Порошенка. Зверніть увагу: 15 було, частину позакривали, зараз ще більше повідкривали. Це означає, що біля Зеленського є люди, які виконують волю Кремля і нав’язують йому не тільки кремлівський дискурс, а й парадигму», — каже Безсмертний.

З початком російсько-української війни Порошенко заявив, що порозумівся із Зеленським. Тепер, каже, він із Володимиром — у одній команді. Хоча Зеленський так не вважає і досі дозволяє собі публічні кпини на адресу Порошенка.