Навіщо Порошенко тягне Путіна у другий тур виборів в Україні

Мета цієї кампанії - переконати виборців у тому, що 21 квітня українці будуть обирати не між коміком Володимиром Зеленським та чинним главою держави Петром Порошенко, а між проєвропейським курсом Порошенка і Росією. Навряд чи ця виборча маніпуляція дозволить перемогти Петру Олексійовичу. Але те, що вона розколює українське суспільство на "своїх" і "чужих" і залякує виборця, більш ніж очевидно.

Зеленський = Путін?

Три місяці тому, починаючи виборчу кампанію, Петро Порошенко чітко визначив свого головного конкурента - "колективного Путіна". Мовляв, є він, Порошенко, - проукраїнський кандидат, а всі інші - "агенти Кремля". Навряд чи, звичайно, Петро Олексійович уявляв собі, що у другий тур виборів він вийде з шоуменом Володимиром Зеленським. Тому під час кампанії команда Порошенка доклала масу зусиль для того, щоб переконати виборців у зв'язках з Росією екс-прем'єрки Юлії Тимошенко.

Вихід у другий тур художнього керівника "Студії Квартал 95" Володимира Зеленського змусив чинного главу держави і його політтехнологів зосередитися виключно на ньому.

Невизначена позиція Зеленського щодо майбутнього Донбасу і Криму, обіцянки почати переговори з Путіним дали привід опонентам шоумена одразу ж позиціонувати його як проросійського кандидата. А виборців Зеленського - в першому турі він здобув 30 відсотків підтримки тих, хто взяв участь в голосуванні (це понад п'ять мільйонів осіб), - відповідно, як "ватників", які сподіваються на повернення Києва в орбіту впливу Москви.

Де-факто команда Порошенка поставила знак рівності між Зеленським і Путіним. Виборців поставили перед вибором: голосуйте за чинного президента, інакше в Україну прийде Росія. Звичайно, не сам Путін, а через Зеленського - слабкого і недосвідченого політика. Ось це "або - або", на думку політтехнологів Порошенка, і має переконати тих, хто сумнівається, чи підтримувати саме Петра Олексійовича. Тому і виникла зовнішня реклама, яка зображує українського лідера на одному плакаті разом з Путіним.

Повзучий реванш

За останні три роки українська влада неодноразово попереджала про можливий реванш проросійських сил в країні. У листопаді 2016 року генпрокуратура навіть звинуватила оточення Міхеіла Саакашвілі в підготовці держперевороту в Україні за гроші бізнесмена Сергія Курченка, який втік до Росії. Пізніше "рукою Москви" стали називати Юлію Тимошенко. На завершальній стадії президентської кампанії почався пошук "російського сліду" щодо Володимира Зеленського.

На тлі всього цього частина російського бізнесу надалі спокійно почувається у стратегічно важливих галузях української економіки, (кандидат у президенти України. - Ред.) Юрій Бойко та Віктор Медведчук літають до Москви на переговори з (прем'єр-міністром Росії. - Ред.) Дмитром Медведєвим і (очільником концерну "Газпром". - Ред.) Олексієм Міллером. А представники колишньої Партії регіонів, орієнтовані на РФ, затишно розташувалися в залі Верховної Ради. Іншими словами - реванш проросійських сил в Україні давно вже відбувся. За цілковитої згоди влади і особисто президента Порошенка.

Толерування офіційним Києвом проросійськи налаштованих українських політиків можна пояснити лише одним: владі вигідно мати "агентів Путіна" не на маргінесах політики, а в залі парламенту і на телебаченні. Вони відіграють роль опудала для виборців. Але ця гра дуже небезпечна для держави.

Адже повернення проросійських сил в адміністрацію президента і уряд може мати руйнівні наслідки для майбутнього України. І не розуміти цього може або політичний самогубця, або той, хто сподівається утримати ці сили під своїм контролем.

Або Порошенко, або... Зеленський

Якою була Україна за президента Порошенка, ми знаємо. Якою вона може бути за умови його переобрання - здогадуємося. Але ось того, якою стане країна за президента Зеленського, не знає ніхто. Його штаб оприлюднив 10 пунктів першочергових кроків кандидата після його обрання главою держави. Однак відсутність чітких і зрозумілих відповідей на багато важливих питань, передусім тих, що стосуються майбутнього Донбасу і Криму, змушує опонентів Зеленського спекулювати на цьому.

Художній керівник "Студії Квартал 95" вже не раз заявляв, що заради миру в країні він готовий почати переговори з Володимиром Путіним. Чим готовий пожертвувати Зеленський для того, щоб переконати Росію піти з України? На яких умовах він буде повертати Крим і Донбас? Чи означають поки що гіпотетичні переговори з Москвою, що офіційний Київ буде змінювати свій зовнішньополітичний вектор? Невідомо. Ця невизначеність і породжує усілякі домисли про те, що у разі своєї перемоги на виборах Зеленський готовий з потрухом здати Україну Росії.

Після 21 квітня всі ці страшилки, напевно, підуть в минуле. Зеленський розуміє, що будь-який його незручний рух в бік Москви може мати трагічні наслідки не лише для майбутнього України, а й, імовірно, для нього особисто. Він хоч і політик-початківець, але не настільки вже й дурний, щоб повертати українську державу в орбіту впливу Росії. Принаймні, в це хотілося би вірити.

Deutsche Welle