Що стосується ситуації на Сході України, то вона навряд чи суттєво погіршиться після виборів президента РФ. Скоріше за все, Росія буде намагатися реалізувати так званий "абхазький сценарій". Його результатом стала війна в Грузії і визнання РФ в односторонньому порядку "республік" Абхазія та Південна Осетія.
Нагадаю, в 1994 році в Москві були підписані мирні угоди між Грузією і самопроголошеною Абхазією. Після чого в Абхазії почала працювати миротворча місія ООН. Сторони конфлікту домовилися про розгортання "миротворчих сил" країн СНД з метою спостереження за дотриманням угоди. Місія була розташована на лінії розмежування - у Верхньому Кодорі і Гальському секторі.
Згідно мандату Ради Безпеки ООН співробітники місії здійснювали спостереження і контроль за виконанням сторонами угоди про припинення вогню і роз'єднання сил. Крім того здійснювався контроль за переміщенням важкої техніки в зоні безпеки або зоні обмеження озброєнь. Спостереження велося і за місцями зберігання важкої бойової техніки, виведеної із зони безпеки і зони обмеження озброєнь
Після вторгнення російських військ на територію Грузії, місія ООН вивела всіх своїх спостерігачів, які перебували в Верхньому Кодорі, фактично залишивши Грузію з Росією віч-на-віч. 26 серпня 2008 року в односторонньому порядку Росія визнала цю псевдореспубліку.
Зазначу: питання України розглядається як один з елементів зовнішньополітичної гри Росії із Заходом. Десь Путін послаблятиме позицію – в Сирії, КНДР, Ірані. Десь посилюватиме – як в Україні.
Варто зауважити, що одним із таких важелів впливу залишається питання обміну військовополоненими. З одного боку, Путін начебто заявив про прогрес, з’явилася інформація, що розглядається питання повернення політичних бранців Кремля. З іншого - президент РФ одразу ж пригальмував цей процес. Цим Путін показав, що розглядатиме подальший план дій на сході України вже після виборів.
Війну на Донбасі Росія і далі використовуватиме як елемент впливу як на Захід, так і на Україну, щоб не дати нам спокійно розвиватися. Конфлікт заморожений. В кращому випадку Росія погодиться на миротворців на лінії розмежування. Тим більше не буде контролю над кордоном з боку миротворців.
До того ж, в уяві Заходу контроль миротворцями над кордоном – це фіксація того, що там відбувається. Миротворці не стануть вступати у військове протистояння з РФ. Вони матимуть мандат на підтримання миру, а не на примусове роззброєння проросійських бойовиків.
Україні потрібно розраховувати тільки на власні сили. На п’ятому році війни варто вже про це собі сказати. Тому що йде розхолодження нації: ніби санкції, миротворці вирішать конфлікт на Донбасі. А в нас в оборонній сфері відбувається щось незрозуміле. Армію треба не розкрадати, а розбудовувати.