Блоги

14 Серпня 2020
Лукашенко йде шляхом Януковича
Понад сім тисяч заарештованих за чотири доби, свавілля ОМОНу, сотні поранених і один загиблий

Схоже, страх перед білоруським Майданом привів президента Білорусі Олександра Лукашенка до втрати реальності. Інакше важко пояснити жорстокість силовиків щодо учасників мирних акцій протесту в Мінску, Бресті, Пінську й інших білоруських містах. Адже той, хто правий, ніколи не доводитиме свою перевагу кийками, водометами, світлошумовими гранатами й гумовими кулями. Лукашенко, ставши на шлях Януковича, вочевидь, вирішив переплюнути свого колишнього українського колегу. З усіма відповідними наслідками.

Три Майдани для України

За останні тридцять років українці тричі збирали Майдан. У 1990 році в центрі Києва на тодішній площі Жовтневої революції (нині - Майдан Незалежності) студенти влаштували голодування, висунувши політичні вимоги. Одна з них - недопущення підписання нової Союзної угоди, що в підсумку відкрило шлях до набуття країною незалежності. Був ще один міні-майдан - акція "Україна без Кучми".

Двічі - у 2004 та 2014 роках - Майдан збирав своїми діями Віктор Янукович. Вперше - коли ЦВК намагалась сфальсифікувати результати президентських виборів, проголосивши Віктора Федоровича президентом України. Удруге - коли українське керівництво на чолі з Януковичем намагалося відмовитися від євроінтеграції. Але в обох випадках перед українцями стояв вибір - Європа чи Росія. І обидва рази вибір був не на користь Москви.

Три Майдани навчили українців бути згуртованими, організованими й добиватися свого. Три Майдани виховали тих, хто у 2014 році пішов на фронт добровольцем. Три Майдани боролися за незалежність держави й за право бути вільними. Білоруси цьому поки лише вчаться. Поступово, крок за кроком, випробовуючи на собі всі "принади" вуличної демократії. Вони, як свого часу й українці, скандують "Міліція з народом!", виходять на акції протесту з квітами, намагаються мирним шляхом донести свою позицію до влади й підтримують протестувальників, сигналячи з автомобілів, що проїжджають. Усе це було й в Україні. До того часу, поки майданівців не почали розстрілювати - після чого протестувальники почали відповідати тим самим.

Режим Лукашенка вирішив одразу ж катапультувати білорусів, умовно кажучи, у Майдан-3. Для білорусів усе, що нині відбувається на вулицях їхніх міст, - шок. І омонівці, які б'ють людей, і світлошумові гранати, і безпідставні затримання. Білорусь захлинається від насильства й обурення. Однак на жорстокість людей у погонах вулиця може й відповісти. Коли люди впораються з шоком, вони можуть почати себе захищати.

Лукашенко крокує шляхом Януковича

Олександр Лукашенко неодноразово публічно обіцяв: він ніколи не допустить Майдану в Білорусі. Востаннє - в інтерв'ю українському журналісту Дмитру Гордону, яке відбулося буквально напередодні президентських виборів. У ньому Лукашенко багато розмірковував про долю Януковича, запевняючи, що в нього достатньо сил та можливостей втримати ситуацію в країні. Але, за іронією долі, аналізуючи промахи колишнього президента України, він і не помітив, що давно сам повторює його помилки.

Подібно до Януковича, Лукашенко заповнив протестувальниками СІЗО й тюрми, він повністю ігнорирує думку вулиці, максимально сконцентрувавши владу в своїх руках. Президент Білорусі, звичайно ж, бачив, чим усе це закінчилося для Віктора Федоровича. Але ось висновки з історії зробив явно неправильні. Адже силовий розгін протесту студентів у Києві у ніч на 30 листопада 2013 року привів на Майдан близько мільйона українців. І те, що починалось як мирна акція проти відмови Януковича від євроінтеграції, в підсумку переросло у жорстке протистояння на вулицях Києва. При цьому кожна нова силова дія тодішньої української влади отримувала протидію з боку мітингувальників.

Важко сказати, на що розраховував Лукашенко, розганяючи 9 серпня у Мінську, як він казав, "наркоманів та безробітних". Однак зроблено це було холоднокровно, цинічно й з особливою жорстокістю. Напевно, він хотів показати усім, хто в білоруському домі господар. Але в підсумку, як і в Януковича, його руки виявилися у крові. Глава МВС Білорусі Юрій Караєв тепер хоч сто разів може вибачатися за травми й каліцтва, завдані силовиками випадковим людям (а хто там був випадковим, цікаво?), йому та його шефу вже ніхто не пробачить побиття мирних демонстрантів.

Лідер опозиції в Белорусі один - народ

Чим завершаться акції протесту в Білорусі, і де в підсумку опиниться Лукашенко, сьогодні не знає ніхто. Сам він каже, що до Росії тікати не збирається, і до Китаю теж. Мовляв, клімат для нього не той у Піднебесній. Очевидним, мабуть, є одне: Білорусь після подій 9-13 серпня вже не буде такою, що раніше. Адже й люди, які вийшли на мирний протест та потрапили до СІЗО чи лікарні, і батьки, які марно розшукають по в'язницях своїх дітей, і жінки в білому, об'єднані у ланцюги солідарності, і водії, які вітають протестувальників клаксонами й отримують кийком в лобове скло, навряд чи далі будуть терпіти при владі Лукашенка. У Білорусі вже Майдан. І творцем його став сам Олександр Григорович.

Протестні акції у Білорусі нині проходять по всій країні. Там немає єдиного місця збору протестувальників, де їх можна було б розігнати. Білоруський Майдан тепер повсюди. На вулицях, на проспектах, на заводах, які один за іншим оголошують страйки. У білоруського протесту, на відміну від українського Майдану, немає одного лідера. Світлана Тихановська - у Литві. Частина опозиціонерів у в'язниці або в еміграції. Тому Олександр Лукашенко не зможе просто так обезголовити протест. Адже лідером опозиції в Білорусі нині є сам народ, який вийшов на вулиці.

Щоправда, питання, хто у разі відходу Лукашенка буде керувати державою, залишається відкритим. Відповідь на нього, вочевидь, шукають не лише в Білорусі, але й у сусідній Росії. І це ще одна з істотних відмінностей України зразка 2014 року й Білорусі 2020-го. Для білорусів росіяни залишаються все ще братами. А це означає, що боротьбу за свою справжню свободу білоруси вестимуть ще довго. Вони лише на початку цього шляху.

Deutsche Welle

Нові досьє

Хто така Олена Зеленська?

Уруський Олег. ДОСЬЄ

Мусаєв Халід. ДОСЬЄ

Марина Ставнійчук: “Я розмовляла не з рядовим аграрником, а з людиною державного рівня”

Шмигаль Денис. 10 фактів із життя прем'єр-міністра України

Сім’я “Квартал 95”

Снєгирьов: ФСБ РФ вербує українських силовиків через контрабанду з "Л/ДНР"

10 запитань до президента Зеленського

Сивохо Сергій. 10 фактів із життя

Іонушас Сергій. ДОСЬЄ

Реклама

Партнери