Блоги

02 Липня 2019
І знов те саме, що було: вибори без вибору
Не полінувався і переглянув передвиборчі програми всіх 19-ти кандидатів у народні депутати по 210-му округу з центром у Прилуках

Якби щойно з неба звалився чи з безлюдного заокеанського острова прилетів, неодмінно б порадів за кожного кандидата. Бо всі як один – державники і народні захисники. От тільки їхні обіцянки – як близнюки з передвиборчих програм попередників: Миколи Рудьковського, Федора Шпига, Івана Куровського, Олександра Волкова…

Чи не найбільш резонансним і «благодійним» можна назвати відомого земляка Рудьковського. Назву коротенькі витяги з його «історичних» передвиборних обіцянок, розтиражованих великим накладом у газетці «Наш вибір»: сприяння економічному розвитку, поліпшення умов для залучення інвестицій в економіку, підтримка вітчизняного виробника, відкриття нових робочих місць, будівництво та ремонт доріг, зниження податкового навантаження для малого і середнього бізнесу, зростання мінімальної зарплати на 25 і більше відсотків щороку, зниження пенсійного віку, реальна підтримка сім’ї, дітей та молоді, статус вчителя прирівняти до статусу держслужбовця, покращення умов та якості надання медичних послуг, обґрунтовані тарифи на комунальні послуги і так далі і тому подібне. Ще Микола обіцяв добитися зняття депутатської недоторканості.

Все це, місцями з осучасненими словесними зворотами, можна прочитати в програмах і нинішніх кандидатів у депутати. А зокрема кримський «земляк» Сергій Коровченко один в один копіює Миколу Рудьковського й стосовно методів досягнення головної мети – бути обраним у депутати. Скажімо, Рудьковський купував 210-й округ через свій Благодійний фонд, а Коровченко придумав нову форму – громадський рух «Оновлення» за підтримки «Батьківщини». Зміст роботи один і той же: дійти до сердець виборців через надання благодійності там, де державні структури недопрацьовують у соціальній сфері. І розповідати все те на шпальтах районної газети «Нова».

Втім, у передвиборній програмі Коровченка є «державницьке» гасло: «За оновлення: щоб влада служила людям». Далі написане уточнення про якісну пошту, збереження ФАПів, про дошкільні й шкільні заклади, створення нових робочих місць, регулярне вивезення сміття, відродження села і навіть підвищення орендної плати за земельні паї.

Мимоволі дивуюся: на яких недоуків і затурканих людей розрахована вся та ідіотична маячня, що переписується від виборів до виборів впродовж двадцяти останніх років, від зародження «щедрої» благодійності на виборах. Та й чи потрібен мандат депутата парламенту, щоб організувати регулярне вивезення сміття? Наше ТОВ «Земля і воля» давно це робить у населених пунктах, де орендуємо землю.

Не чекаємо ми Коровченкової законодавчої ініціативи й стосовно ремонту доріг – по всьому району ремонтуємо. Без пустопорожніх обіцянок кандидата в депутати вдвічі підвищили оплату за оренду землі. До речі, лише в результаті цього до бюджету додатково надходить щорічно понад 20 мільйонів гривень. А в цілому бюджетні відрахування збільшили на сто мільйонів гривень. На соціалку і допомогу нужденним не один десяток мільйонів витрачаємо. Думаєте, «великий» громадський діяч і захисник селян Коровченко зацікавився, чому інші сільгоспвиробники не добиваються таких результатів у важливому – наповненні бюджету і соціальній відповідальності перед громадами?

Відповідь проста: Коровченко пише про необхідність модернізації і розвиток агропромислового комплексу (другу Америку відкриває), а наше господарство з початку 90-х цим займається, тож і має такі фінансові можливості. Коровченки ж здали Крим, тепер до нас добираються зі своїми «оновленнями». Та і яка то благодійність, коли за нею стоїть цинічна корислива мета – одержання депутатського мандату.

До речі, чому зараз на нашому окрузі не «засівають» благодійністю Шпиг, Волков, Рудьковський, Куровський? Сподіваюся, ви самі знаєте відповідь на це риторичне запитання. Правда, у Рудьковського поважна причина: він куди не поїде, скрізь його «причиняють», і зараз у московській кутузці сидить.

Загострю вашу увагу на печальних наслідках від виборів, куплених благодійністю. Один з найболючіших – не приймаються закони для підвищення добробуту простих виборців та їхніх дітей. І далі не будуть прийматися, якщо знову сформуємо парламент з передвиборчих благодійників. Передусім непокоюся за результати виборів на 210-му окрузі. Бо серед кандидатів не бачу жодного морального авторитета. Не бачу й того, хто йде у Верховну Раду справді для виконання обіцянок.

Такий висновок не зі стелі взяв. Перегляньте ту писанину – одні гарні декларації, і найменшого навіть натяку на механізми реалізації обіцянок.

Обличчя старі, але обіцяють нове завзяття

Дуже здивувала мене програма чинного нашого депутата Олега Дмитренка. Він наголосив, що знає проблеми Чернігівщини. При цьому назвав одну з головних проблем усього суспільства – бідність і невпевненість у завтрашньому дні. Бачить і вихід: об’єднати зусилля і обрати таку законодавчу владу, котра буде здатна змінити ситуацію на краще.

Не можу не погодитись з депутатом. Але при одній умові: Дмитренко не має морального і права обиратися у нове скликання парламенту. Він п’ять років просидів у президентській більшості і нічого не зробив для «зміни ситуації на краще». Де гарантія, що у новому скликанні цього доб’ється?

До того ж, у програмі декларує не нові підходи до законотворчості, а банальну благодійність і роботу за виконавчу владу: щось побудує, щось добудує.

Бобровичани досі пам’ятають, як на початку нинішньої депутатської каденції Дмитренко обіцяв низку новобудов, але встиг лише «вгатити» депутатські мільйони в споруду, думаю, не першочергової ваги для району. У Бобровиці, слава Богу, є де лікувати й пологи приймати, були б хороші лікарі і дешевші ліки та й більш доступна вся медична допомога. І чи доведуть до ладу той масивний, дорогий центр?

Серед великої кількості кандидатів у депутати є і досвідчений банкір Борис Приходько, знаний у Носівському і Ніжинському районах, хоч живе і працює в Києві. Він вирішив зробити п’ять кроків для народу. У своїй програмі передусім нагадав землякам, що народ є справжнім джерелом влади.

Це якщо вірити Конституції, а насправді – гарна декларація. Як і те, що «земля належить народу». І тут же кандидат у депутати обіцяє законодавчу ініціативу щодо справедливого розподілення земельних паїв. Це що – нове розпаювання? Планує банкір розумне впровадження ринку землі, заборонити скупку її іноземцями.

Для розумного ринку не бачу жодних пропозицій, хоча тут не обійтися без банківської системи. Стосовно ж заборони продажу землі іноземцям – це вже унормовано. Насправді ж іноземний капітал на повну господарює на українській землі.

Це я веду до того, щоб на конкретних прикладах показати рівень обізнаності кандидатів у депутати стосовно декларативних програмних обіцянок. Головне – написати модний лозунг. Дурні, задобрені благодійністю, проковтнуть? Але президентські вибори показали, що більшість виборців не хоче, щоб їх і далі тримали за дурнів. Сподіваюся, так буде і на парламентських виборах.

Стосовно ж Бориса Приходька, непокоять мене не лише його пустопорожні лозунги, а більше – його вчинки на посаді заступника голови Нацбанку – славнозвісної Гонтарєвої. В кінці 2014 року Бориса Приходька заарештували на два місяці згідно з порушеною кримінальною справою проти нього за розкрадання двох мільярдів гривень «Аграрного фонду». Потім банкіра відпустили під домашній арешт за 200 мільйонів застави. Погодьтеся, історія непроста як для кандидата в народні депутати.

Від нових облич теж мало нового

Кандидат у депутати, 24-річний киянин, написав: «Я – Роман Борсук. І я – ваш слуга. Я йду у Верховну Раду для того, щоб робити наш край та Україну заможною». А далі все те, що повторюється у програмах інших кандидатів. Правда, є й «родзинка» – якісний Інтернет у селах.

Як виконувати все обіцяне «нове обличчя» з технікумівською освітою і без виробничо-управлінського досвіду – виборець повинен сам здогадуватися.

Більш підкований інший «Слуга народу» – Дмитро Пахомов з Прилук. Здається, свого часу він був обличчям команди Миколи Рудьковського. Тепер теж обіцяє чесно і відповідально служити народу: боротися з корупцією, добиватися заможного життя для пенсіонерів, високої зарплати для освітян і медиків – усе, як обіцяв колись Рудьковський, і як обіцяють зараз інші кандидати в депутати з новими і старими обличчями.

Ще одного «слугу народу» закинули до нас аж із Житомирської області. Там він займається якимось проектом громадського руху «Слуга народу». Як успішно займається і взагалі що вміє робити, мовляв, побачите в парламенті, якщо оберете.

«Оновлена» Порошенкова партія «Європейська солідарність» висунула кандидатом у депутати на 210-й округ голову Прилуцької районної ради Василя Малика. Він обіцяє привести нас у Євросоюз і НАТО, розбудовувати аграрний сектор, зберегти автентичність української нації і т.д. Одне слово, продовжує пудрити виборцям мізки тим, чим пудрив їх лідер Порошенко протягом п’яти останніх років.

За що нас поважати?

Таке «одноголосся» у програмах і методах досягти депутатської мети 19-ти кандидатів 210 округу спостерігається по інших округах нашої області, та й по всій Україні. Мене це не дивує, але глибоко печалить. Бо якщо і старі, і нові обличчя так «наплювательськи», цинічно зверхньо підходять до боротьби за виборців, то така й робота буде у парламенті тих, хто переможе. Тобто, повториться те, що тепер спостерігаємо. Що спостерігали впродовж двадцяти останніх років.

Кандидат у депутати від Порошенка написав у програмі: «Україну почали поважати у світі». За що? За найбільшу корумпованість? За правовий безлад? За зубожіння простого народу? За виродження нації? За жебрацтво по всьому світу? За ганебно здані території і язиколяпну боротьбу за їх повернення?

Нас не поважають, нас цькують на Росію та інших сусідів. Нашими безмозглими діями на шкоду Вітчизні Євросоюз і передусім США намагаються добитися від Росії певних преференцій. Але це не повага до нас, «героїчних», а ставлення як до лакеїв, служивих цуциків.

Зі свого боку вітчизняна еліта так само ставиться до нас – джерела влади. Купує нас за благодійність і гарні брехливі обіцянки. Це теж одна з причин того, що Європа і США вже з огидою починають відвертатися від нас.

Від одного іноземця чув і таке: «Господь наділив українців неміряним природнім багатством, але не додав їм елементарного розуму, як використовувати дань Божу на користь всім – як було заповідано. Боюсь, що цивілізований світ недовго терпітиме таке ідіотичне ставлення українців до Богом даного скарбу».

Якщо серйозно задуматися, то і американці, і європейці вже перестали терпіти нашу безвідповідальність до своєї долі і все настирливіше кидаються нами управляти. І у владу підсовують нам такі «нові обличчя», які тільки в програмах служать «своєму народу», а в дійсності вчиняють так, як їм накажуть з Європи чи із-за океану. Бо «патріотичні» керманичі не вершать, а коять… на наші голови. Оскільки й ми їх не обираємо, а тупо продаємо їм свої голоси. Самі продажність і корупцію культивуємо.

Хоч греблю гати і тими, кого можна наслідувати. Так, у програмі вже згаданого Коровченка з команди Юлії Тимошенко написано: «Запобігання корупції, невідворотність засудження корупціонерів». Але на фоні цієї обіцянки кандидат у депутати фотографується для соцмережі в обнімку із засудженим за хабарництво головою Новобасанської ОТГ Левченком, бо й раніше кидався захищати підсудного від вироку. Виходить, незворотність засудження для всіх, тільки не для своїх?

Така наша українська дійсність: мораль, совість, відповідальність перед законом і своїм народом – то все для передвиборчих програм, для виступів перед виборцями.

Колись усе те було написано в «Моральному кодексі будівника комунізму». Обкладинку Кодексу декомунізували, а безморальність ще більше розплодили.

Тож і живемо, як написала справжній моральний авторитет Ліна Костенко:

Боролись наші предки.

Вже наших втрат неміряне число…

А знов свободу починай з абетки,

А знову скрізь те саме, що було.

Нові досьє

Руслан Кошулинський: Дуже не хочу, щоб мій військовий досвід я передавав би своїм дітям чи онукам

UNIT Factory

Роман Сущенко: ФСБ закидало мені усілякі дурниці, навіть інтимні стосунки із першою леді Франції

Андрій Парубій: Я просив Зеленського не чіпати мою сім'ю

Ясеницький Юрій Ігорович. ДОСЬЄ

Ігор Мірошниченко: Ідеальної України не буде

Іванов Андрій. ДОСЬЄ

Ганна Гопко: Я не йшла в політику для того, щоб подобатися більшості, я йшла, щоб щось змінювати

Дмитро Потєхін: Зеленський нагадує Голохвастова

Тетяна Чорновол: Останні п’ять років я жила в умовах надзвичайно жорсткої травлі

Реклама

Партнери