Хто такий Роман Ратушний?

20 березня 2021 року площа перед Офісом президента України вирувала.

Того суботнього вечора у день народження Сергія Стерненка кілька тисяч молодих людей прийшли під канцелярію Зеленського на акцію під гаслом «Не чуєш? Побачиш». На зібранні не було партійних прапорів, гучних політичних гасел і випадкових людей.

Молодь вимагала справедливості у справі Стерненка, якого за кілька тижнів до того посадили в СІЗО. Суд визнав Сергія винним у розбої та незаконному поводженні зі зброєю. Однак адвокати та обвинувачений вважали справу суто політичною, метою якої було помститися активістові за протидію «русскому міру» в Одесі 2014 року.

Того вечора я теж був на площі перед Офісом президента. І добре пам’ятаю, як мене — людину, яка на власні очі бачила три Майдани в Києві, — вразили протестувальники. Це були молоді хлопці та дівчата від 17 до 25 років. Більшість із них — студенти. Світлі обличчя, розумні очі, у яких була віра у силу громади. Це покоління, яке за часів Революції Гідності було ще дітьми. Але того вечора я бачив перед собою свідомих громадян, які точно знають: за право бути вільними українці заплатити надто високу ціну.

Деякі протестувальники прийшли під Офіс президента з петардами та димовими шашками. Вони вимагали від Зеленського відпустити Стерненка, а також звільнити з посад генерального прокурора й міністра внутрішніх справ. Щоб вимоги були переконливіші, молоді люди облили президентську канцелярію червоною фарбою, під табличкою «Офіс президента» написали слово «лох» і гасло «Волю — Стерненку», розбили скло у вхідних дверях.

Влада одразу вирішила показати силу, затримавши кількох протестувальників. На наступний день МВС оприлюднило фото, на якому на президентській канцелярії хтось намалював нацистську свастику (дотепер так і не зрозуміло, хто це зробив). Ще за кілька днів розбиті двері в Офісі президента принесли у студію одного з популярних українських телеканалів. Суди почали розглядати справи затриманих.

Серед затриманих був і 23-річний Роман Ратушний. Він — один із тих, кого в ніч проти 30 листопада 2013 року на Майдані в Києві жорстоко побили спецпризначенці.

Потім Роман пройшов Євромайдан і Революцію Гідності.  

Після — став лідером громадського руху за збереження столичного урочища Протасів яр, яке хотіли зруйнувати забудовники. Мужністю та звитягою молодого Ратушного захоплювалися не лише його однолітки, а й люди старшого покоління.

У жовтні 2019-го Ратушний публічно заявив про погрози фізичною розправою, отримані з боку бізнесмена Геннадія Корбана та заступника голови Офісу президента Андрія Смирнова. Роман, який змушений був переховуватися через погрози, звернувся до президента Зеленського з проханням про зустріч.  

“Шановний пане президенте. Пройшов місяць, як я вимушено ховаюсь у своєму рідному місті. Ховаюсь, щоб мене не вбили чи не покалічили забудовники Протасового Яру – Геннадій Корбан та Олег Левін. Щоб ці “підприємці” не виконали свої публічні погрози. Я місяць не бачив батьків, я не можу повернутися додому, працювати, зустрічатись із друзями чи повноцінно займатися громадською діяльністю. Якщо ви думаєте, що це приємно чи просто, повірте – ні!” – емоційно написав Роман.

Через два місяці Ратушний поговорив із Зеленським – президент зустрічався з активістами Євромайдану, яких силою розігнали 30 листопада 2013-го. Але, як заявив Роман, підтримки з боку глави держави він не отримав.  

Ратушний нагадав Зеленському і про погрози з боку тепер уже заступника голови Офісу президента Андрія Смирнова, який до свого призначення як юрист представляв інтереси забудовників. Проте президент спокійно відреагував: мовляв, ці погрози були ще до його призначення в офіс.

2020-го Ратушний балотуватиметься за списком партії «УДАР» Віталія Кличка до столичної ради. Хоча у партії мера він навіть не перебував. Однак у Київраду Роман так і не потрапить.

Натомість уже в березні 21-го суд звинуватив Ратушного в хуліганстві під час акції на підтримку Стерненка й відправив Романа під цілодобовий домашній арешт. Підставою для цього стала світлина, яку надала прокуратура, — чорний квадрат із двома світлими цятками.

«Це Ратушний», — не червоніючи, сказав прокурор. Зал вибухнув реготом. Цей сміх прокотився й соціальними мережами, де на знак підтримки Романа на аватарки почали ставити те фото, називаючи справу Ратушного «справою Казимира Малевича» (за аналогією з «Чорним квадратом» Малевича).

Навряд хтось міг тоді уявити, що мине одинадцять місяців і більшість із тих, кого звинувачували в хуліганстві під Офісом президента, візьмуть зброю й підуть захищати Україну від російського агресора.

Ратушний пішов у територіальну оборону Києва. Разом із тими, хто в мирний час захищав Протасів яр, Роман узяв до рук зброю.

У ніч на 27 лютого Ратушний та його товариші затримали у столиці двох чоловіків, які працювали на окупантів. Першого — на явковій квартирі зі схемами та звітами. Другого — у готелі, куди він проліз через комендантську годину. «У Києві все чудово, з місцевими (навіть за межами громади) розуміння з пів слова», — написав Ратушний на своїй сторінці у фейсбуці й пообіцяв про це розказати пізніше.

Однак події у столиці розвивалися так карколомно, що Романові було не до розповідей.

Того ж дня, 27 лютого, мер Києва Віталій Кличко публічно закликав росіян та білорусів лишатися вдома, оскільки, йдучи на роботу, вони підносять патрони окупантам.

«Лишіться вдома! Проведіть час з вашою сім’єю, друзями, дітьми, онуками. Чого ми, українці, зробити не можемо, тому що ви нас вбиваєте, бомбардуєте, ви нам не даєте жити! Лишайтесь вдома! Лишайтесь вдома — не ходіть на роботу. Просто лишіться вдома. В нашу підтримку і проти війни», — попросив Кличко.

Схоже, Віталій досі вірив у «хороших росіян». Тоді як в того-таки Романа Ратушного була така приказка: «Хороший росіянин — мертвий росіянин».

Місяць команда захисників Протасового яру на чолі з Ратушним активно боролася з росіянами у столиці та біля Києва.

У кінці березня Роман піде воювати на фронті у складі розвідувального взводу 93-ої окремої механізованої бригади ЗСУ «Холодний Яр», яка поїхала на схід — на Сумщину та Харківщину.   

Туди, де росіяни спалювали міста й українців. Туди, де Ратушний почувався потрібним.

8 червня поблизу села Сулигівка Ізюмського району під час бойового зіткнення з окупантами Роман Ратушний на позивний «Сенека» загинув – наші бійці наткнулися на ворожу засідку. Його тіло змогли забрати лише за кілька днів після загибелі.

Смерть Ратушного вразила всіх, хто знав його і хто не знав.

Це був красивий, світлий і розумний юнак.   

А ще чесний, принциповий, непідкупний, такий, що заради свободи готовий покласти життя. Здавалося б, кому, як не Роману Ратушному, будувати нову Україну. Справедливу, без корупції, незалежну й вільну.

Прибитий горем батько Ратушного - Тарас уже після загибелі сина поставить риторичне запитання: «Як ми довели до такого, що наші діти пішли вбивати росіян попереду нас?»  

Хоча відповідь, здається, лежить на поверхні: цих дітей виховали героїчні батьки, які також пішли воювати проти росіян.

На російсько-українському воював і старший брат Романа, Василь, який загинув 27 лютого 2025 року.

Коли мама Романа — письменниця Світлана Поваляєва — оголосила синів заповіт, я був вражений.  

Не лише його змістом. А й тим, що, йдучи на східний фронт, 24-річний юнак думав про те, як його родина має вчинити з грошима в разі його смерті. Свої заощадження він заповів Національному музею Шевченка, Національній Капелі Бандуристів ім. Майбороди та двом інтернет-проєктам — «Історичній правді» й «Новинарні».

Крім грошового, Роман лишив нам ще один заповіт на сторінці у фейсбуці:

«Просто запам’ятайте: чим більше росіян ми вб’ємо зараз, тим менше росіян доведеться вбивати нашим дітям. Ця війна триває більше трьох сотень років. Коли ми її програємо, ми стаємо гарматним м’ясом для росіян. Коли ми її виграємо — отримуємо час на відпочинок до наступної фази цієї війни».

І з цим складно не погодитися. 

Ізюм під свій контроль українська армія повернула 10 вересня 2022 року. 

Місто, за яке, воюючи, загинув Роман Ратушний, на 80 відсотків зруйноване. На його околицях знайшли братські могили з тілами сотень українців, яких знищили окупанти.

Українці пам’ятають про заповіт Ратушного. І те, що він говорив про росіян.

Сергій Руденко