12 Серпня 2018

Приходько: В Росії ніяк не можуть змиритися, що нас неможливо поставити на коліна

Її співоча кар'єра розпочиналася у Росії. Перемогла в талант-шоу у виступі з Росії на Євробаченні. Шоу, виступи, концерти – здавалося, її доля була вирішена. Одначе в той момент, коли вона досягла слави і визнання, вона полишила Москву і переїхала до Києва. А з початком російської агресії на Сході вона одна із активних учасників волонтерського руху та людина, яка дозволяє собі досить гостро висловлюватися на адресу Російської Федерації. У нас в гостях співачка Анастасія Приходько. 

10 фактів із життя Анастасії Приходько.

1. Народилася і виросла у Києві.

2. Мати Анастасії – театральний критик, працює в Міністерстві культури України.

3. Закінчила Київське музичне училище імені Глієра за класом "народний вокал" та Київський національний університет культури та мистецтв.

4. У 15 років проходила кастинг до гурту "ВІА Гра", однак до колективу вона так і не долучилася.

5. У 2008 році перемогла у російській "Фабриці зірок-7", після чого підписала контракт із відомим музичним продюсером і композитором Костянтином Меладзе.

6. На пісенному конкурсі "Євробачення-2009" Анастасія Приходько виступала від Росії із піснею "Мамо". У фіналі посіла 11-те місце. До того усі спроби співачки вирушити на музичний фестиваль від України виявилися марними.

7. З початком війни на Донбасі відмовилася від усіх нагород, здобутих у Росії. "Я відмовилася від усіх російських нагород. Якщо у когось ще були якісь сумніви, надіюсь, їх більше немає і не буде. Хочу, щоб ці "нагороди" принесли користь. Допомогли нашим солдатам і добровольцям, а "вата" нехай обурюється: "Доколе русские награды будут бандеровцам помогать!". Мені на них начхати, мені головне, щоб наші Герої повернулись додому. Слава Україні!" – написала Анастасія у Фейсбук.

8. Під час Євромайдану займалася волонтерською діяльністю, виступала на головній сцені столиці. У вересні 2015 року стала членом Радикальної партії Олега Ляшка.

9. Заслужена артистка України, нагороджена медаллю "За відродження України".

10. Заміжня. Виховує донечку та сина. 

Отже, пані Анастасіє, я так розумію, що Ви не є членом Радикальної партії, але про це заявляв Олег Ляшко.

То його проблеми. Так, він чомусь поспішив з висновком того, що я приймаю участь і беру якось на себе відповідальність вступити в партію, але він трохи пришвидшив події, бо свою згоду я не давала, мені дали тиждень на обмислення свого рішення. І рішення у мене було не йти у Радикальну партію.

Отже, ми повторимо, Анастасія Приходько не є членом Радикальної партії Олега Ляшка, хоча про це Олег Ляшко публічно заявляв. Отже, розпочнемо нашу програму з бліц-опитування...

Ні, не розпочнемо.

А ще що неправильно?

Мені ввижається чи Заслужена артистка України... А...

Вірно?

Так.

Заслужена артистка України, нагороджена медаллю "За відродження України".

Так, то просто все разом.

Дякую. Отже, розпочнемо нашу програму з бліц-опитування – короткі запитання і короткі відповіді.

Чи було колись Вам соромно за свої вчинки в політиці або на естраді?

Ні.

Ніколи?

Ні.

Чи існує на естраді мафія?

То я не знаю, я не в ній. В мафії спитайте.

Вибули дотичні до естради і до великої російської естради, чи існує там якась певна мафія?

А, там? Так.

А у нас?

Ні.

Чи пропонували Вам якісь хабарі? Якщо так, то за що?

А мені за що хабарі давати?

За виступи, наприклад, на якихось певних форумах, на корпоративах. Не плата за виступи, а, скажімо, так - подяка.

Ні.

Чи пропонували Ви комусь хабарі?

Так.

За що?

Ну, якщо мені треба пришвидшити питання, наприклад, я стою у великій черзі і моя дитина поранила дуже палець, я попрошу лікаря пропустити мене вперед і віддячу тим, що я куплю шоколадку і подарую. Я вважаю - так, це хабар.

Це побутовий хабар.

Ну так, я кажу ж правду.

Скільки коштувала Анастасія Приходько в 2004 році? Або яка ціна була?

В 2004? Мені було 17 років.

Ну, Ви розпочинали уже тоді кар'єру співочу.

Ні. Те, що я розпочинала, воно було безкоштовне.

Скільки коштує Анастасія Приходько в 2018 році?

То таке спірне питання, по-різному буває. У плані концерту зі мною дуже легко домовитися.

Що Ви вважаєте своєю найбільшою перемогою у житті?

Народження обох дітей. І цей крок, який я зробила, і вибір. Я доньку народила на початку кар'єри, сина народила, коли наша країна у стані війни. Я вважаю, що це моя найголовніша перемога.

Що Ви вважаєте своєю найбільшою поразкою?

Напевно те, що я поїхала будувати свою кар'єру в Росію, треба було в Америку їхати. Але вона (Росія. – Ред.) була ближчою. Ну, напевно, це так.

У Вас є політичні амбіції?

Які?

Ким Ви хочете бути?

Зараз з комбатом Добровольчого руху, комбатом "Арата" Андрієм Гергетою, позивний Червень, створюємо зараз громадський рух, до якого будуть входити добровольці, волонтери. І ми заявимо про цей рух, у нас дуже великі амбіції.

Тобто Ви будете на наступних парламентських виборах 2019 року іти до парламенту?

Ну, це я так не кажу, а в думках багато чого є, але я не можу сказати "так", а потім це не зробити. Тому хай це буде поки що в підвішеному стані.

Ким би Ви себе хотіли бачити за 10 років? 

Ну, напевне, мені б хотілося сидіти вдома, нічого не робити, виховувати дітей, може вже й онуків. Ну і віддавати їм любов – ту, яку я зараз не можу їм віддати, через те що я дуже багато працюю. Дуже хотілося б своїй родині приділяти більше часу. Це велика моя така мрія.

Дякую Вам за бліц-опитування. Переходимо до основної частини нашої програми. Як Ви вже згадали, Ви після того, як народилися і виросли у Києві, поїхали здобувати перемоги до Москви.

Так.

Спершу на "Фабрику зірок". А чому в Москву? Це був вплив Костянтина Меладзе після того, як Ви не потрапили до гурту "ВІА Гра"? Ну тобто щось Вас підштовхнуло поїхати до Москви? 

Ні, насправді трохи інша історія була, чого я поїхала до Росії.

Чому так?

Тому що тут в мене було дуже багато кастингів, але чомусь мені завжди казали: "Ви що в оперу прийшли співати? Тут треба трохи тихіше, бо це ж буде група, а Ви дуже виділяєтесь, Ви соліст". Дуже багато продюсерів мені тут відмовляло. І я розумію, що в мене є мета і ціль, я дуже люблю співати, і тому так вийшло, на шосту "Фабрику", до речі, я не пройшла. А на сьому – пройшла. Коли я йшла на неї, я сказала, що якщо не пройду, то більше співати не буду. І все. Але бачите – пройшла. Може, там Господь Бог вирішив: досить наді мною знущатися – і все.

Але тоді продюсером "Фабрики зірок" був Меладзе.

Так.

Коли Ви перемогли. І, власне, після того він з Вами підписав контракт.

Так.

Ви росли в музичній родині?

Ні.

Ваш брат точно співає, Назар. Мама займається журналістикою, але  дотична до культури.

Так.

Але і Назар, і Ви закінчували музичні школи.

Але родина наша немає ніякого до того відношення, тому що перші музиканти в родині – це я і брат. 

Легальні музиканти.

Дякую.

Тобто гарний початок. Як Ви прийшли до музики? Ви хотіли стати співачкою чи Ви хотіли працювати десь там в журналістиці, в культурі?

Я хотіла в кіно. Я дуже хотіла стати актрисою. Але мати і бабуся не пустили мене і сказали, що ми тобі бажаємо іншої долі. Ну, напевно, як зараз я розумію, коли вже виросла, що я не хочу, щоб мої діти йшли у шоу-бізнес. Я хочу, щоб вони пішли десь у спорт. Тому вони щось зробили, що типу і я буду робити. Вони не хотіли, щоб я там знала всі ці закулісні сцени, що треба акторам та актрисам робити, тому вони сказали: не треба воно тобі, іди собі співай краще.

Ну спорт – це теж шоу-бізнес зараз.

Не знаю. То інший. Але взагалі, напевно, якщо мої діти скажуть: мамо, ми хочемо або співати, або грати на гітарі чи фортепіано, моя задача як матері їх тільки підтримати, нічого не забороняти. Тому що так можна загубити ненароком і талант. Ну, треба буде змиритися, якщо так.

Ваш рідний батько живе в Ростовській області.

Так.

Я так розумію, що Ви з ним давно вже не спілкуєтеся, коли він ще маленькою кинув Вас з братом і маму...

Ну я ще в 2 місяці не спілкувалася.

Ви не спілкуєтеся з ним?

Хай Бог милує.

Тобто він перебуває поза межами Вашої уваги?

Так.

У 21 рік Ви потрапили в російський шоу-бізнес на "Фабрику зірок", потім відкрилися перед Вами потім уже перспективи: концерти, виступи. А що Вас спонукало піти з цього шоу-бізнесу? Тобто це ж був високоліквідний російський шоу-бізнес, український шоу-бізнес, певно, що й недотягує за обсягами, за тими масштабами, які є в Росії?

Коли ти себе завжди відчуваєш чужою, а в Росії я завжди відчувала себе чужою, і це наголошували на тому завжди, і обзивали мене з перших днів. На "Фабриці зірок" це було ще в далекому 2007 році, коли нас з України на "Фабриці" було троє – з Чернівців, з Сімферополя і я з Києва. І адміністратори Першого каналу зверталися  до нас як до команди Хохляндії. Тому такі образи... і вони були і в 2009-му, і в 2010-му, 2012-му, 2013-му. Вони завжди кепкували на цю тему, але я ніколи не була осторонь, я казала: якщо ми хохли, то ви – кацапи. Ну, я перепрошую, як воно є – так воно є. Тому ображати я себе не давала.  Але я завжди любила Україну. Мені було дуже тяжко в Росії. Там  ніколи не світить сонце і там завжди дуже великі чорні хмари. Зі всієї Москви там є тільки Кремль, а все інше в занедбаній такій розрусі, ці пробки. Там було жахливо, і навіть таке, що коли мені треба було їхати на концерт, в мене наверталися сльози, бо я не хотіла туди їхати.Це завжди була не моя держава. Але я працювала, я розуміла, що це кар'єра, треба працювати. І завжди в мене були відносини з тими людьми дуже складні. Ми зовсім інші – по менталітету, по ставленню один до одного. Вони якісь зашорені завжди  і б'ються за своє місце під сонцем, наглі такі, ну все. Але я боролася і там прожила 7 років. Але коли почався Майдан і почалися в мене вдома проблеми, і я, не задумуючись, приїхала сюди, бо в моїй державі біда – гинуть люди, стріляють. А вже потім, коли останній концерт був у мене в 2014 році на Різдво, я виступала в Росії, і останнє інтерв'ю було 3 березня на Першому каналі.

2014 року.

Так, і все. Потім почалася окупація Криму, і більше після цього я не їздила в Росію. 

Але в 2009 році з піснею "Мамо" Ви поїхали від Росії на Євробачення. Через певні обставини, непереборні обставини Ви не пішли на Євробачення від України.

Мене дискваліфікували.

Зараз Ви шкодуєте, що були обличчям Росії на Євробаченні, а не України?

Я знаю, що більше ніхто не заспіває українською мовою від Росії.

Але вона подвійна пісня ця була.

Ви розумієте, для них зараз така агонія, вони це Євробачення бачать, напевно, кожного дня перед своїми очима, як ми могли таке допустити. Зараз я від цього кайфую, бо це їх бісить до такої степені, що я навіть...

А як вони могли допустити? От як сталося так, що Ви перемогли росіян, усіх, хто був у відбірковому турі?

Напевно, це  хвиля "Фабрики зірок", коли там все...

Популярність.

Так. І коли мене дискваліфікували тут із-за певної співачки, яка представляла, бо вона тоді поїхала, там вже були свої домовленості. А ми поїхали, подали заявку, ще був час, можна було. У нас все чесно було. Але я просила тільки одне: якщо в мене не вийшло поїхати від України, я прошу залишити мені приспів українською мовою. Це була перша така моя вимога, яку я просила мені залишити. 

Але в цій ситуації, я так розумію, що в російському шоу-бізнесі головне, що робить цей шоу-бізнес, це телебачення.

Ну, напевно, так.

А наскільки той шоу-бізнес, в який Ви потрапили, російський, той, про який Ви думали, мріяли, наскільки Ваші уявлення співпадали з тим, що Ви побачили за кулісами?

То пекло.

Дуже сильно.

Певною мірою пекло. Ну я не знаю, як це описати. 

Словом, дуже пекельно там. 

Так.

Я згадую Вам ще одну подію 2009 року. У "Московському комсомольці" вийшла публікація Артура Гаспаряна, яка називалася "Анастасия Приходько: "Гитлер был в одном прав"".Що це за публікація і як вона з'явилась?

Я зараз поясню, хоча вже набридло пояснювати. На "Фабриці зірок" у нас був день, коли ми вибирали кіно. Кожен обирав кіно, ми збиралися і його дивилися. Прийшла моя черга. І я зрозуміла, що дуже багато фільмів "фабриканти" вибирають типу американських. А мене виховував дідусь, я за ним в ті часи, коли три місяці була на чужині з іншими людьми, дуже за ним сумувала і хотіла подивитися фільм "А зорі тут тихі". Це один із улюбленіших моїх фільмів. Я вирішила їм показати це кіно. І коли ми розмовляли, я дуже багато розповідала. І там навіть були вирізки, коли німці йдуть, вони спілкують німецькою мовою – там, коли Галя Четвертачок ховалася, коли вона злякалася. І я розповідала те, що я знаю. Але потім, коли це все нарізали, нарізка є, але нема мене в цій нарізці, є тільки мій голос. І вони тоді якось в момент його сфабрикували, випустили, і є як є. Але тепер всі розуміють, як Російська Федерація може це робити. Тому це була компанія, настроєна проти мене, яку почав Артур Гаспарян. Він почав тоді називати мене націоналістом, фашистом і все таке інше, тому що їх дуже дратувало те, що я сказала, що буду співати іще українською мовою. Тому те, що вони мене зараз обзивають там "муза каратєлів", "фашисти", "бандеровцы", "укропи", я не знаю як, це я вже слухалавже в 2009 році. 

У 2014 році на НТВ вийшов фільм, який називався "17 друзів хунти". Серед героїв програми опинилися і Ви. ви пишаєтесь тим, що Ви є другом "хунти" в лапках, звісно?

Я розумію, що в Росії вони не можуть ніяк змиритися з тим, що нас неможливо поставити на коліна, нас неможливо "поработить", нас неможливо взагалі нічого. Тому вони це все випускають, і я розумію, що це все в їхніх мізках вже дуже давно. Я пишаюся тим, що я можу вільно спілкуватися з військовими, мене підтримують добровольці, мене підтримують волонтери. прості люди. І це ні за які гроші не купиш. І я знаю, що я можу спати спокійно. І після себе, я знаю, що моїх дітей ніхто чіпати не буде, бо мати робить все чесно, відверто, від душі і так, як воно має бути, з повагою до людей.

Ми вже згадали про "Євробачення". Я ще раз згадаю про один епізод, коли досить багато критичних зауважень було на Вашу адресу з боку Володимира Жириновського, з Йосипа Пригожина. Як Ви тоді це сприймали, тоді ж не було такого протистояння великого міждержавного, але-от зверхнє ставлення росіян або тих, хто перебуває у верхніх ешелонах російської влади. Воно ж завжди відчувалося. Для Вас це було образливо, що вони до Вас ставляться, як до людей з якоїсь там, приїхавших з якоїсь там губєрнії?

Це Ви маєте (на увазі. – Ред.) тоді, коли я там була в 2009-му?

Так.

У 2009 році мене закрили в квартирі з іншої боку – мене не випускали. Під моїми вікнами чергувала охорона, в мене навіть забрали телевізор. А потім привезли тільки DVDі відрубили мені антену, щоб я нічого цього не бачила. Ставдення було погане, тому що було два боки, які відповідали за піар-компанію з приводу представника Євробачення. Тому що тоді я була королевою Євробачення, Росія вперше виграла, і мені потрібно було приймати 42 делегації всіх учасників Євробачення. А з іншого боку, були такі прихвостні, які бігали. Це Артур Гаспарян, Йосип Пригожин і ще там купа людей, які були проти мене і збиралися всі у Малахової і це обговорювали.  Мені було дійсно дуже складно, ламали, як могли, але не зламали. Якби зламали, я б вела би себе, як Наталка – я її?

Корольова.

Так. Корольова. Але любов до моєї держави ніхто не може в мене забрати, тому було дуже складно. І коли іноді читає, що вони там пишуть, ну тоді, в тому році, я пригадую, я плакала – я не боюся цього сказати. Я не розуміла, за що? Тепер, коли вже пройшло 10 років, тепер все стало мені зрозуміло. У мене дві карні справи в Російській Федерації і мені закрито 4 кордони, починаючи від Вірменії, Росії, Білорусі і, напевно, Казахстан мені теж закритий, бо я навіть туди і не хочу їхати.

Ті справи за сприяння в терористичній діяльності?

В 2014 році вони були відкриті.

Після того, як Ви почали їздити на фронт?

Так. І зараз мені так "пофіг", що вони думають про мене, чесно. У мене є земля, у мене є друзі, в мене є військові. Мене виховував дід-фронтовик, і я знаю, як для нього це було важливо. Я можу його зрадити? Ні. Тому мені байдуже, що вони, хай вони навіть з глузду з'їхали. У мене навіть в Інстаграмі, Фейсбуці всі заблоковані. Я не знаю, що відбувається в Російській Федерації. Просто я не дивлюся. Мені байдуже. Тобто Ви для себе викреслили цю державу як таку?

Все. Вони лізуть сюди. А мені хай вони там усі хоч позастрелюються. Мені байдужею Для мене цієї держави не існує, бо вона – що говорити, вс знають, що вона робить.

Як ми вже згадали, з початком Євромайдану Ви стали активним волонтером і співучасником того, що відбувалося на Майдані Незалежності України. А потім вже і на Сході. Коли Ви заспівали на сцені Євромайдану, Ви написали: "Ось і заспівала на Майдані і пишаюся цим. Це був найкращий день у моєму житті, я пишаюся своїм народом і своєю країною. Усім дякую, низький уклін кожному, хто стоїть на Майдані! Я з вами! Разом і до кінця! Європа!!!" 17 грудня 2013 року. Чи можна сказати, що саме тоді, в грудні 2013 року була поставлена остання крапка у дискусії "Анастасія Приходько: Україна чи Росія?"?

Коли починалася революція, я не думала, що вона починається саме з того, що у нас буде війна. Я кажу Вам відверто, як воно є. У 2014 році в мене був останній концерт на Різдво. Я розуміла, що є в моїй країні зараз біда. І я підтримую свій народ, для мене це було важливо. Все почалося саме з точки неповернення – це анексії Криму. Коли я приїхала на 8 березня у Керч, місто Керч вітати жінок зі святом, і мене зустріли вже як у Російській Федерації з дулом автомата. Ці фотографії є, і мені сказали, що мене взагалі могли би там вбити чи ще щось. Тому що таке робити не можна було: не можна було знімати цих прикордонників. І що огидніше за все – те, що стояла наша міліція, нічого не робила, коли вони робили обшук. Тому оце була точка неповернення, з 8 березня, з окупації Криму. 

(Далі буде)