13 Серпня 2022

Арестович Олексій. ДОСЬЄ

Після повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року учорашній політексперт, блогер та актор Олексій Арестович став щоденним коментатором №1 від Офісу президента Зеленського на тему війни. Притаманні йому вроджений шарм, гіпнотичний голос, приємні манери  й непогана ерудиція разом із оперативними зведенням з фронтів дозволяють не просто в легкій і зрозумілій формі викладати багатомільйонній аудиторії складні військові питання, а й фактично проводити сеанси психотерапії. Чого у цих сеансах більше - заспокоєння широких мас глядачів та слухачів, об’єктивної картини чи надто оптимістичної штучної “реальності”, то вже інша справа. Але зі своїм завданням, як вважає влада, Арестович справляється. 

У квітні 2022-го Олексій отримав військове звання підполковника Збройних Сил України. При цьому нікуди з посади радника керівника Офісу президента Арестович не йшов, й надалі фізично лишаючись в глибокому тилу, інформаційно ж перебуваючи на “передовій” роз’яснювальної роботи. 

Амбіції 

В ефірі у ведучого гумористичних шоу Олексія Дурнєва Арестович якось кинув репліку: “Коли я стану президентом...”.

Можливо, це так би й лишилося на рівні жартів, але пізніше в інтерв’ю Дмитру Гордону Олексій Арестович вже прямо озвучив готовність балотуватися в президенти. Зокрема, якщо Зеленський за два роки, на чергових президентських виборах 2024 року, не піде на другий термін. Але якщо той все ж таки балотуватиметься, то - пізніше, після нього.

“Як цю можливість (бути президентом, - Авт.) хочу використати? Не як спробу монетизувати рейтинг, що ситуативним чином утворився. У чомусь ситуативно, а чимось закономірно. Просто як можливість зробити дуже багато для країни та для людей", - зазначив Арестович. 

Зеленського ж він обіцяє “не підрізати”. 

“Усі говорять про мій шалений рейтинг. Мій рейтинг - це рейтинг президента зараз. Я себе від президента не відокремлюю. Якщо він (Зеленський, - Авт.) піде на другий термін, я, природно, не підрізатиму його. Це технічно неможливо”, - наголосив Арестович в розмові з Гордоном.

Як би там не було, з 24 лютого 2022 року в українському медійному полі Арестович, дійсно, став однією з найвпізнаваніших фігур.

Бізнес

2006 року спільно з російським кіноактором Кирилом Бурдіхіним заснував фірму з кіновиробництва ТОВ “Аегіс Філмз” (ЄДРПОУ 34832176). Як свідчить OpenDataBot, Кирил Львович Бурдіхін й досі значиться там бенефіціаром, тоді як Арестович Олексій Миколайович таким більше не є лише з 24 грудня 2018 року. Тобто, зі структури власності даного ТОВ він офіційно вийшов аж на п’ятому році війни з Росією.

Статутні види діяльності “Аегіс Філмз”: 

-   виробництво та розповсюдження фільмів,

-   радіомовлення та телебачення,

-   театральна та інша мистецька діяльність. 

Крім цього, у 2006-2018 роках Олексій Арестович був зареєстрований як ФОП з надання освітніх, консультаційних та рекламних послуг.

Від 2014 року існував і “Благодійний фонд Олексія Арестовича”. Зараз ця юридична особа перебуває в стані припинення реєстрації. 

Не зважаючи на війну, в інтернеті можна записатися на заняття школи мислення “Апейрон”. Заклад позиціонує себе “авторською школою Олексія Арестовича”, де навчають “краще розуміти себе і світ навколо”. Заняття платні. Частину грошей організатори, за їх словами, переводять на потреби ЗСУ.

Біографія 

Олексій Миколайович Арестович народився 3 серпня 1975 року у місті Дедоплісцкаро (Кахетія, Грузія) в родині радянського офіцера. Тоді там розташовувалася в/ч 92150 Закавказького воєнного округу, зенітно-ракетний полк ППО.

Батько, Микола Сергійович Арестович, має польсько-білоруське етнічне походження. 

Мати, Тамара Олексіївна Арестович, росіянка. 

Сестра - Арестович-Корнійчук Олеся Миколаївна, приватний нотаріус у Києві. Заміжня за дипломатом Андрієм Корнійчуком. 

Виховувала його здебільшого мама.

“У мене було дуже складне дитинство. Батька я практично не бачив, тому що він був військовим. За все своє дитинство я його бачив всього 20 разів. Було дуже багато переїздів. За 10 років я навчався в 11 школах. Тільки знайшов друзів і одразу їх втратив. І це серйозно на мене вплинуло”, - каже Арестович. 

Зрештою родина осіла у Києві.

1992 року Олексій закінчив одну з найкращих столичних шкіл (нині це гімназія) - №178, що на Повітрофлотському проспекті. Поруч - різні військові частини, Генштаб ЗСУ, Національна академія оборони, де працював його тато, Національний університет внутрішніх справ. 

Військовий 

Після невдалої спроби опанувати фах біолога у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка, все ж таки, як і тато, вирішив пов’язати своє життя з армією. Але з гуманітарним ухилом. Здобув спеціальність військового перекладача в Одеському інституті сухопутних військ (зараз - Одеська військова академія), де навчався з 1993 по 1998 рік. 

Олексій Арестович у формі з погонами капітана ЗСУ старого зразка

Далі 6 років (1999-2005) пропрацював аналітиком у Міноборони. Звільнився після Помаранчевої революції, яку він не зовсім сприйняв. 

“Я служив у Департаменті стратегічних досліджень Міністерства оборони. Підготовлені нами звіти надходили прямо на стіл президенту, прем'єр-міністру, міністру оборони, голові Верховної Ради і так далі. Після Помаранчевої революції ситуація в країні змінилася. Коли колишні директори цукрових заводів починають видавати директиви і вчити бойових офіцерів, як їм нести службу - це нонсенс, про що я одного разу і доповів командуванню. У відповідь мені сказали: мовляв, куди ти дінешся, будеш служити. Але наступного дня я не вийшов на роботу, а після довгих митарств все-таки звільнився”, - пригадував згодом Арестович в інтерв’ю часопису “Власть денег”.

До військових справ повернувся 2014 року. Готував добровольців та мобілізованих для відправлення на фронт, допомагав їм як інструктор з розвідки та військовий психолог. 

Олексій Арестович на початку війни з Росією 

У 2018-2019 роках служив у розвідці 72-ої бригади ЗСУ в Краматорську, де 23 грудня 2018 року отримує звання майора.

В Офіс президента Зеленського влаштовувався як майор запасу.

Політик, громадський діяч, чиновник 

З тих же ідеологічних та особистих міркувань, з яких 2005-го звільнився із Міноборони, увійшов тоді ж до складу політичної партії “Братство” та обійняв посаду заступника її голови Дмитра Корчинського. “Братство” тоді критикувало прозахідне президентство Віктора Ющенка й прем’єрство Юлії Тимошенко та активно спілкувалася з ідеологами “русского міра”, насамперед з Олександром Дугіним. Так, із тим самим Дугіним, що надихав і надихає російські еліти на війну з Україною. 

 

У російському державному РІА “Новості”

Спільно з Дугіним 2005 року Арестович презентував у Москві “Євразійський антипомаранчевий фронт”.

Вторгнення РФ до Грузії у серпні 2008 року змусило “Братство” відмовитися від спільних з Москвою проєктів. Натомість партія долучається до влаштованих націонал-патріотичними силами “командно-штабних навчань “Дії добровольчих підрозділів на Кримському театрі військових дій (ТВД)” на випадок спроби Кремля окупувати Крим. На них Арестович представляється “капітаном запасу, професійним розвідником”.

Разом з тим, діяльність проти команди Ющенко-Тимошенко Арестович зі своїми партнерами не припиняв. У 2008-2009 роках Олексій Арестович позиціонує себе як координатор громадської ініціативи “Геть усіх”. Був намір створити на її основі профспілку представників малого й середнього бізнесу, але в практичній площині все вилилося в акції протесту й критику економічної політики “помаранчевих”. Головними зацікавленими сторонами кампанії “Геть усіх” політологи називали, знову ж таки, Росію та Партію регіонів. 

Читайте також: Корчинський: Медведчука треба було або посадити, або застрелити

“Віктор Федорович, я особисто ставлюся до вас з великою повагою”, - казав своєю чергою Арестович під час телевізійного включення з вуличної акції в програмі Савіка Шустера. Янукович був тоді головним гостем програми.

2009 рік - вперше потрапляє на державну службу. Стає заступником голови Приморської районної державної адміністрації міста Одеси. Мером тоді там працює Едуард Гурвіц.

Хтось розцінив повторну появу Арестовича в Одесі (він там, нагадаємо, здобував у 90-их військову освіту) як своєрідну подяку за “Геть усіх”, хтось як можливість долучитися до місцевих виборів 2010 року на стороні штабу достатньо рейтингового Гурвіца.

Як би там було, схильний до несподіваних рішень (ось вона школа імпровізації, тільки вже у реальному житті) Арестович протримався на тій одеській посаді аж три місяці. 

Після Революції Гідності освоює нішу активного блогера-коментатора. 

З обранням президентом Володимира Зеленського постійно виступав з критикою на його адресу.

Ось приклад одного з таких висловлювань:

“Таке банальне порівняння, але воно справжнє. Ми обрали покерувати літаком, на якому ми летимо з дітьми та батьками на відпочинок до Туреччини, гарного хлопця з-поміж пасажирів. А він похапцем намагається навчитися керувати літаком і слухає тих, хто вправно керує морськими катерами і краде гроші на авіаційному паливі. Все. Це управлінська катастрофа для України”.

Або ще таке:

“Зеленський не зрадник. Він дійсно намагається... Він виходить зі світу уявлень звичайного криворізького ватника з його світоглядом”.

Пізніше заявив, що переглянув висновки щодо шостого президента, й долучився до роботи його канцелярії.

28 жовтня 2020 року - стає речником Української делегації у Тристоронній контактній групі (ТКГ) з мирного врегулювання ситуації на Сході України й радником її очільника, президента України 1991-1994 років Леоніда Кравчука.

1 грудня 2020 року - призначається позаштатним радником керівника Офісу президента України Андрія Єрмака зі стратегічних комунікацій у сфері національної безпеки та оборони. 

Риторика Арестовича як коментатора одразу змінюється. Тепер він усіляко підтримує президента Зеленського і, навпаки, нещадний до опонентів партії “Слуга народу”.

Актор

Пов’язав свою долю зі сценою ще зі студентських років. 

Водночас, академічної акторської освіти, попри яскраво виражений талант, не має. 

Майданчиком для Арестовича-актора спершу був київський театр імпровізацій “Чорний квадрат”, чиї актори, окрім вистав, підзаробляли ще й корпоративами. Щоб не залежати від посередників Арестович-актор створює івент-агенцію “Аегіс” (Aegis). 

Потім пішли різноманітні російські та українські серіали, рекламні ролики. Це і страхова компанія “Оранта”, і мобільний оператор “Life :)”, і шоколад “Корона”, і горілка “5 крапель” тощо.

В кінематографі Олексію діставалися переважно епізодичні ролі.

 

Олексій Арестович у ролі Люсі Зайцевої

Найзначнішим його доробком у кіно наразі є головна чоловіча (й одночасно жіноча) роль у російськомовній комедії “Не бійся, я поруч” (2012). Там він грає закоханого на ім’я Ігор Смірнов, що в боротьбі за кохану дівчину Юлію перевтілюється в її удавану суперницю Люсю Зайцеву.

У стрічці Арестович виконує пісню про “дівчинку-карамельку”: 

 

“Ты не думай что я

Девочка конфетка

Ты не думай что я

Простая карамелька

 

А я всего добиваюсь в жизни сама

Красоту от рождения мне природа дала

Всех мужчин на свете я сведу с ума

 

Я хочу чтобы ты знал

Я девочка загадка

Если будешь моим

То ждёт тебя разгадка”

Звідси пішов мем про Арестовича як про “Люсю-Карамельку”.

Психолог

Кваліфікацію психолога здобув 2010 року в російській заочній інтернет-школі “Людина серед людей” Авессалома Подводного (справжнє ім’я - Каменський Олександр Григорович). Психологічний підхід математика за фахом, самоука Подводного є суміш психоаналізу, йоги, юдейського вчення Кабалла, астрології та окультизму й раніше називався “Кабалістична астрологія”.

Втім, це не завадило Арестовичу проводити психологічні семінари, тренінги та долучитися до зйомок телепрограми “Навчіть нас жити” на телеканалі ICTVяк сімейний психолог і ведучий.

Вивчав богослів’я у римо-католицькому Інституті святого Томи Аквінського, що на столичній Лук’янівці. 

Компромат 

Скандали

Звинувачення від генерал-майора Кривоноса

Наприкінці 2020 року тодішній заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони генерал-майор Сергій Кривонос у бесіді з NV.uaнавів один з фактів (за його оцінкою, достовірний) щодо тодішнього речника української делегації в Тристоронній контактній групі Олексія Арестовича. 

“В тому й біда, що люди, які в 2014-му не пішли воювати, прикрившись “липовими” чи не “липовими” папірцями, потім повспливали і презентують себе як суперпатріотів України. Коли Арестович себе презентує як професіонала, військового експерта, - а яким взводом, якою ротою командував пан Арестович? Ніякою. А чому він тільки в серпні 2018-го пішов на війну?

А чому пан Арестович не розповість, як 8 листопада 2018 року він завів на мінне поле групу снайперів з “Десни”, де двоє загинули, а троє були важко поранені? Чому він не розповість, яким чином і навіщо він це зробив? 

“Військовий експерт” - це маніпулятор чистої води, провокатор. Поп Гапон, який веде наше суспільство на розстріл. Його запрошували на ефіри, бо запрошували тих, хто не був на війні.

Всі адекватні професіонали і патріоти були на війні, а це чудо залишилось і почало себе подавати як військового суперфахівця. Бо ті, хто був повинен захищати Україну, вони захищали її на фронті. А той, хто відсиджувався в кущах, почав себе презентувати військовим фахівцем”, - висловився Кривонос про Арестовича.

Відповідь майора генерал-майору оприлюднив портал “Ліга”.

Арестович запевнив, що маршрут складав не він, бо як “особа молодша за званням і за посадою” не міг “командувати групою, в якій є старші за званням та посадою”.

За його словами, інцидент стався 10 листопада, а не 8-го, поранених було двоє, а не троє, і це було не мінне поле. При цьому за його словами, вибухнула міна-”відьма”, яка “майже не залишає непошкоджених”.

Причому сам він, Олексій Арестович, тоді міг там і загинути.

“Що це за заведення (на мінне поле, - Ред.), коли людина залишається там же і підривається? Це як? Погубити найкращих снайперів ЗСУ ціною власної смерті? Це дуже великий виняток, що я залишився цілий”, - підкреслив Арестович.

Зрештою Кривоноса з РНБО звільнили.

Завуальовані погрози журналісту Бутусову 

2021 року Арестович заявив, що проситиме надати держохорону українському журналісту, військовому оглядачу та головному редактору інформаційно-аналітичного портала “ЦензорНет” Юрію Бутусову. Арестович написав на своїй сторінці, що певні зацікавлені сили прагнуть зробити з Бутусова сакральну жертву і “вже спланували його, як чергового Гонгадзе”. 

При цьому Арестович - а на той час він вже був речником ТКГ й фактично працював у команді Зеленського -  назвав Бутусова “чорним пропагандистом”, “не цілком адекватним”. 

“Ніхто в здоровому глузді не дозволить собі так розмовляти з президентом країни”, - стверджував Олексій Арестович, маючи на увазі різки запитання Зеленському від Бутусова з приводу провалу операції ГУР щодо “вагнерівців”. 

“Оприлюднив версію окупантів” 

На посаді речника ТКГ Олексій Арестович також мав необережність, як він сам висловився, “оприлюднити версію окупантів” щодо причини смерті бійця ЗСУ, чиє тіло вдалося повернути додому шляхом процедури обміну. Мовляв, солдат втратив життя з причини “алкогольної або наркотичної інтоксикації”.

“Прошу вибачення за дезінформацію суспільства”, - заявив наступного дня Арестович на офіційному телеграм-каналі Української делегації для участі у Тристоронній контактній групі.

“Дане повідомлення стало технічною помилкою, відповідальність за яку несу я особисто (!) (переплутав версію представників російської сторони, яку обговорювали у внутрішньому листуванні, та повідомлення для ЗМІ) і фактично оприлюднив версію окупантів”, - пояснив Арестович.

Фейкові прогнози 

Нерідко Арестовичнамагається заспокоїти аудиторію шляхом применшення рівня загрози з боку російських окупантів. Або обіцянками вкрай швидкої перемоги України. 

За запитом “Арестович війна закінчиться” пошук у мережі видає безліч новин та відео. “Закінчуватися” війна, за щораз новими, уточненими версіями радника керівника Офісу президента, має щоразу в інший час, все пізніше і пізніше. 

Наприклад, 14 березня, на 19-ий війни, Олексій Арестович озвучував часом завершення війни “травень, початок травня”.

“Я думаю, що не пізніше травня, початку травня ми швидше за все повинні вийти на мирну угоду. А може бути й набагато швидше, подивимося, я беру крайній термін. Зараз “виделка”, зараз або протягом тижня-двох швидко буде мирна угода з відведенням військ, з усім іншим. Або спроба другий раунд десь нашкребти цих умовних сирійців і кинути на другий раунд. 

Але після того, як ми і їх перемелемо в середині квітня, до кінця квітня буде договір. Якщо вони зовсім збожеволіли, то вони використовують строковиків, які в Росії зараз почнуть призиватися до кінця квітня і десь до початку травня їх погано навчених можуть теж спробувати кинути, якщо щось піде не так”, - прогнозував Арестович.

І так щоразу. 

Оточення 

До 2018 року вів спільний кінобізнес з росіянином Кірілом Бурдіхіним (див. вище). 

Нині ж Арестович багато спілкується з тими, з ким спільно працює у медіа та політиці. Особливо якщо вони давно знайомі, ще зі студентських років чи перших кроків на сцені, та мають подібні погляди.

Першою такою фігурою йде Василь Голованов - ексведучий забороненого телеканалу “112”, ексгенпродюсер так само забороненого NewsOne(обидва були підконтрольними Віктору Медведчуку). Після того як медійна імперія Медведчука потрапила під санкції РНБО Голованов перейшов на “Україна 24” та розрахований на російськомовну аудиторію держканал Freedom. І де б не був Голованов на ТБ, у нього в ефірах часто з’являвся Арестович. 

Закриття каналів Медведчука і Мураєва (“112”,  NewsOne, “Наш”) Арестович, до слова, не підтримував. 

Знають вони одне одного з театру “Чорний квадрат”, де Голованов досі в штаті. До того ж, вони обоє народилися в сім’ях офіцерів Радянської армії, якічасто переїздили з місця на місце, що не могло не відобразитися на подальшому сприйнятті світу. 

Далі можна назвати чинного головнокомандувача ЗСУ, що як і Арестович, теж є випускником Одеського інституту сухопутних військ. І однакового з ним факультету - загальновійськового. Вчилися вони одночасно, у 1993-1998 роках.

 

Арестович і Залужний 

“Ми 28 років дружимо”, - наголошує Олексій Арестович у себе на фейсбуці поряд із відповідним фото.

Наступним слід виділити головного політтехнолога офісу Зеленського Михайла Подоляка.

 

Арестович і Подоляк

“Функція Арестовича є абсолютно простою - він пояснює психологію війни. Розповідає про те, чому війна - це важкий процес, і водночас намагається дати надію, що ми з цим упораємося”, - каже зі свого боку Подоляк. 

“Щоб не було деморалізації”, - наголошує він. 

Як заявив радник голови ОП Михайло Подоляк в інтерв'ю виданню “Бабель”, Арестович виконує “невдячну роботу”, тому що йому необхідно підбирати правильні слова й іноді “грати в спотворення” подій на фронті, аби українці не бачили війну такою, “яка вона насправді”.

Стосунки між Подоляком та Арестовичем є партнерськими. Підпорядковуються вони керівнику ОП Андрію Єрмаку, який на “ти” і з одним, і з другим. 

“Я точно не дзвонив у Офіс і не питав: “А візьміть мене назад терміново”… Я їхав у військкомат зранку (24 лютого, - Авт.), коли вибухи почалися. Але мені написав голова ОП і сказав: “Олексію, ти нам тепер будеш потрібен”… Приїхав у Офіс, і мені кажуть, що от інформаційна складова дуже важлива (і не лише інформаційна, бо тут є ще окремі завдання)”, - пояснював Олексій Арестович у коментарі “Радіо Свобода” своє повернення на Банкову, звідки він на початку 2022 року вирішив піти через незгоду з “порушенням” Зеленським “базових обіцянок” кандидата в президенти й надмірною бюрократизацією.

Погляди

Підкреслено російськомовний Арестович любить заявляти, що йому начебто байдуже до етнічної ідентичності та національної свідомості.  

“На питання відновлення історичної пам’яті, справедливості, боротьби, перемог і поразок, становлення націй, мови(-в), закриття історичних ран я дивлюся як солдат на вошу”, - стверджував Олексій Арестович в одному з дописів на Facebook. 

Проте, як людина, котрій до таких питань нібито байдуже, він все одно виділяє російську культуру, а українську культуру називає “маленькою”.

“У нас дуже багато хто в Україні хоче побудувати велику країну з маленькою культурою. Маленькою уніфікованою культурою, яка годиться для дуже маленької моноетнічної держави типу Угорщини. Але Україна - це не така країна. У нас полікультурна країна”, - вважає Арестович.

Не до вподоби йому і те, що Зеленський після обрання президентом багато в чому продовжує культурну та національну “політику Порошенка і В’ятровича”.

“Те, що ми пішли в тренді політики Порошенка-В'ятровича - ідеологічному, мовному, культурному, це одна з найголовніших і найсерйозніших наших помилок”, - казав Олексій Арестович на каналі Євгенія Мураєва “Наш” перед його закриттям. 

Назва держави, Україна, теж до смаку Арестовичу. 

“Треба у них відібрати бренд “руських” врешті-решт. Я борюся за те, щоб ми називали війну правильно - “русько-російська” війна. Русь - це ми”, - переконаний він. 

Назву України Арестович волів би замінити на “Русь-Україна” (“Русь”, зверніть увагу, тут йде першою”).

Захищає “хороших рускіх”.

Ностальгує за СРСР:

“Нічого краще за Радянський Союз ми поки що на цій території не придумали”; 

“Не було колонізації (України, - Авт.). Це брехня повна. Українці створили Російську імперію і Радянський Союз”. 

Внесений до бази даних “Миротворця” як “професійний провокатор”. 

Підставами подібного рішення названо “здійснення публічних інформаційних диверсій на користь російських загарбників”, “участь у актах гуманітарної агресії проти України”, “свідома участь у заходах, що підривають обороноздатність України шляхом деморалізації збройних сил України”, “дискредитація державних органів влади та управління”.

Олексій Арестович за: 

-  перебудову людської цивілізації на умовах відмови від національностей, мов, держав і кордонів,

-   освоєння космосу,

-  “розумне з Росії та Білорусі”,

-  концепцію “батько наш Сковорода і Махно”. 

Олексій Арестович проти: 

-  української національної ідеї,

-   українського націоналізму,

-   українізації на державному рівні,

-  повного переходу на українську мову,

-  гасла “Батько наш Бандера”,

-  членства України у НАТО,

-  жінок в армії,

-  ЛГБТ,

- громадських активістів, що засуджують дії влади,

-  національної і ліберальної демократії.

 

Регалії

У листопаді 2020 року Арестович виклав у себе в соцмережі фото супровідних документів наступних нагород:

- пам'ятний нагрудний знак Головного управління розвідки МОУ “Захиснику Вітчизни” (2014);

- пам'ятна відзнака Головного управління розвідки МОУ “Євген Березняк” (2014); 

- медаль командувача Сухопутних військ ЗСУ “За особливу службу” (2019);

- відзнака президента України “За участь в антитерористичній операції” (2016);

- нагрудний знак “Знак пошани” (2019).

Сім’я 

Одружений втретє.

Теперішня дружина - Анастасія Валеріївна Арестович (в дівоцтві - Грибанова) працює у видавництві директором з розвитку. 

Анастасія - третя дружина Арестовича

Олексій та Анастасія з донькою Веронікою

Арестович з дружиною і сином

Познайомилися 2015 року на заняттях психологічної школи Арестовича й одружилися після першого ж побачення. 

Олексій та Анастасія разом виховують спільного сина - Олександра та доньку Вероніку.

Від попередніх шлюбів Арестович має доньку Аеліту. 

Матеріальний стан 

Під час воєнного стану податкових декларацій Олексія Арестовича у відкритому доступі немає. З повідомлень ЗМІ можна дізнатися, що за підсумками 2019 року він володів землею площею близько 5 га на Вінниччині та автомобілем Honda CR-V 2007 року випуску.

Того ж року 72-а бригада ЗСУ (в/ч А 2167) нарахувала йому 272,9 тисяч гривень заробітної платні, з яких 200 тисяч він Арестович тримав готівкою. 

Хобі 

Духовні пошуки, езотерика, філософія, читання книг, прогулянки верхи на конях, вогнепальна зброя.

Я

“Я такий же як і ви, тільки розумний”.

“Я прямо зараз готовий балотуватися у президенти”. 

“Я - заступник Господа Бога з політичної частини”. 

“Я - нарцис і пі***бол, якому вдалося, а завидують нарциси і  пі***боли, яким не вдалося”. 

“Я в першій п'ятірці на ліквідацію в Росії”.

“Я 24 роки у спецслужбах, 17 років в театрі”.

“Я багато брехав вам, починаючи з весни 2014 року”. 

“Я - не патріот. Причому не тільки України, а будь-якої національної держави як такої”. 

“Я - патріот “5 проєкту”, проєкту об’єднаної Землі в дусі Тейяра де Шардена і Вернадського”. 

“Я - радянський школяр за психотипом і не збираюся змінюватися. Немає нічого кращого за цей спосіб життя”. 

“Я не можу вийти на вулицю, щоб не було три години стихійного мітингу, оплесків та фотографій”. 

Дмитро Добрий