Земля не лише годує, вона й казнокрадів прикриває

Виявляється, що можна, і дуже легко, якщо красти під одним дахом зі столичною мерією. Це не мій висновок, а результат журналістського розслідування, показаного 24 березня у програмі ТСН «Тиждень» телеканалу 1+1.

Як то кажуть, кров закипає в судинах від побаченого і почутого. Точніше, від існування простенької схеми розкрадання майже мільярда бюджетних грошей, і від того, що таку казнокрадну аферу не помічають численні, по-європейськи оплачені борці з корупцією і розкраданням бюджету.

Розгледіли те журналісти і добули докази, зафіксовані у офіційних паперах і в поясненнях учасників кримінальної схеми. Зупинюся лише на окремих фактах, щоб обґрунтувати причину закипання крові у моїх судинах. Бо для мене, сільгоспвиробника і справного наповнювача бюджету, в голові не вкладається вірогідність існування такого нахабно-відвертого казнокрадства, і не десь на периферії, а в самій столиці.

Почалося з того, що мерія вирішила добудувати двокілометрову ділянку на об’їзній дорозі навколо Києва, проектно-кошторисну вартість якої обрахували в сумі 325 мільйонів гривень. Тендер на це будівництво виграла маловідома компанія «Еко-Буд-Трейд», заснована з приходом у мерію Києва Віталія Кличка. Статутний фонд її складав одну тисячу гривень, а трудовий колектив нараховував менше десяти працівників.

Цей будівельний «гігант» відразу ж найняв геологів для повторного дослідження ґрунту, і вони знайшли на 350-метровому відрізку майбутньої нової асфальтівки нібито поклади торфу і сміття. Дивно, чому раніше цього не помітили, коли складали проект? При новому ж геологічному дослідженні загальний об’єм «ускладнення» визначили візуально, тобто на око (за словами геолога), в … 325 тисяч кубічних метрів. Якщо вивезти таке «ускладнення», то на цьому відрізку (близько 4000 метрів) буде котлован глибиною 36 метрів. Проте головний геолог пояснив, що сміття і торф треба прибрати у одному місці до двох метрів углиб, в іншому – до трьох метрів… Але ніде – на 36 метрів. Звідки ж тоді взялися оті 325 тисяч кубів сміття і торфу, на вивезення яких закладені додаткові сотні мільйонів гривень?

І це ще не всі «художества» у нових висновках Укрдержбудекспертизи, на підставі яких проектно-кошторисна вартість будівництва двокілометрової ділянки об’їзної дороги виросла з 325 мільйонів до 1 мільярда 125 мільйонів гривень.

Крім фантастичних об’ємів сміття і торфу, про які не знають рядові виконавці дорожніх робіт, наведу ще одну цікавинку: у першому кошторисі на встановлення побутових вагончиків для будівельників передбачалося два мільйони гривень, у новому – 44 мільйони. Будівельники жартома очікують, що у їхніх битовках установлять золоті унітази.

Нарешті загальне порівняння: збільшений кошторис на будівництво двохкілометрової ділянки об’їзної дороги в сумі 800 мільйонів гривень дорівнює бюджетному фінансуванню на дороги всієї Полтавської області. Скажіть, де межа зажерливості «європатріотичних» чиновників? Такого цинічно-демонстративного казнокрадства не помічалося навіть при «злодійській владі». Тепер таке твориться під дахом одного з лідерів Майдану гідності боксера Віталія Кличка?

Тележурналісти на конкретних документах і свідченнях довели, що на подібних казнокрадних схемах наживається не лише верхівка, а і її обслуга. Зокрема, показали неміряне багатство керівника держбудекспертиз. Показали скромне помешкання явно підставного власника й директора «Еко-Буд-Трейду», який дарує елітне житло дружині вищого учасника корупційних схем. Щедрий він і для інших партнерів тіньових оборудок: нежитлові дорогі приміщення віддає задарма. І цей ланцюжок, називаючи конкретних діячів і конкретну їхню діяльність, журналісти проводять аж до голови мерії. Вказали й на «смотрящого» за названими й неназваними корупційними схемами.

Я не випадково приділив велику увагу факту розкрадання величезних бюджетних грошей на будівництві доріг. Бо тоді, коли столична мерія розробляє схему крадіжки майже мільярда бюджетних грошей на будівництві двох кілометрів дороги, наше товариство «Земля і воля» вимушене за власні кошти будувати й ремонтувати дороги загального користування, бо урядовці безпомічно розводять руками – грошей у бюджеті немає. Але якщо на двох кілометрах можливі такі крадіжки, то страшно уявити, які суми розкрадаються на масштабнішому будівництві. Потім дивуємося, чому немає доріг, обіцяних прем’єром. Неважко й самому відповідь дати: ті дороги розібрані по кишенях тих, хто гроші виділяє, експертизи проводить, геологічні й охоронні дозволи пише, і цілої низки інших п’явок.

Цікаво, скільки ще нових правоохоронних і зокрема антикорупційних структур плодитимуть на мозолях трудівників, щоб ті нарешті вдарили по злодійських руках тих, хто навіть не намагається приховати, замаскувати свої злодійські схеми? Використовують найпростіший метод – на святу землю все списують. Спробуй, перевір, скільки її там вивезли чи навпаки – завезли для підсипки. Ще й коли перевіряючі – в одній злочинній упряжці. Як ото у випадку із столичною аферою. І не однією…Тож історія триває… 

Бізнес з присмаком російських куль

Створений під «дахом» Віталія Кличка «Еко-Буд-Трейд» загадково виграє мільярдні тендери на різнопланове й різногалузеве будівництво в Києві. Виграла ця фірма й право добудовувати «знаменитий» довгобуд – Подільський міст, хоч не має ані найменшого досвіду такого будівництва. Одержано з бюджету міста три мільярди гривень. З них один мільярд перерахувано ПАТ «Кузня на Рибальському».

З того мільярда загадкова «прокладка» перерахувала 160 мільйонів підприємству з російським власником за металоконструкції для Подільського мосту. Постає перше запитання: чому закуповуються металоконструкції будівельною організацією не напряму у виробника, а через непрофільне підприємство? Журналісти дослідили, що на цих оборудках десь поділося 75 мільйонів гривень. А ще ця схема з присмаком російських куль. Бо ті металоконструкції закуплені насправді у Воронежсталі. З російського міста вони доставлені до Харкова, а звідти автотягачами перевезені до Києва. Чергове запитання: чому не придбали такі конструкції в українських виробників? І де ура-патріоти, що не ставлять таких запитань?

Не випадково звернув увагу на таку велику й на завульовану торгівлю з російськими підприємствами. Бо до Майдану гідності й наше господарство продавало крупи й борошно з кукурудзи московській фірмі «Рояль» і мали з цього велику вигоду. Коли був анексований Крим, а на Донбасі розпочалася АТО, нам перекрили російський ринок, і ми були вимушені зупинити переробку кукурудзи, від чого втрачаємо чималі прибутки. Чому ж під дахом мерії відбувається прихована торгівля з підприємствами країни-агресора? Ще й закуповуються металоконструкції, які можна придбати в Україні – думаю, навіть дешевше. А головне: де гарантія, що десятки мільйонів гривень з державного бюджету, перегнані через підприємство-«прокладку» російському підприємству, не підуть для виготовлення нових куль для українських героїв у зоні ООС?

От і виходить, що нашому підприємству заборонено заробляти валюту в Москві, а столичній фірмі можна збагачувати російський бюджет за рахунок дірявого українського бюджету.

Хочеться сподіватися, що вся ця політико-державна ідіотія почне різко відходити в історію після виборів доленосного для України-Неньки 2019 року. Але це залежить не лише від переобраних президента і депутатів, а і від нас – конституційного джерела влади. 

Тож, дорогі співвітчизники, не керуйтеся емоціями від чергових гарних передвиборчих обіцянок, а міркуйте, кому можна довірити подальшу долю нашої багатостраждальної, безліч разів обкраденої й зрадженої Вітчизни-вдови. І не тільки довірити, а й з першого дня роботи новообраного глави держави, новообраних «слуг народу» необхідно організувати суворий громадський контроль за кожним кроком їхньої діяльності, як роблять це суспільства всіх демократичних країн. Чергова наша помилка може реально обернутися непоправною бідою, бо відступати вже нікуди. Дославилися ледь не до ручки, як застерігали колись наші мудрі предки.