Хто така Тетяна Чорновол?

Її чоловіка в серпні 2014-го під Іловайськом убив російський снайпер.

За три години до загибелі він надіслав дружині повідомлення: «Дорога моя, йдемо в бій. Я люблю тебе».

Тетяна Чорновол прочитала повідомлення лише вранці, коли ввімкнула телефон. Читання повідомлення перервав дзвінок: «Таню, Коля загинув. Тримайся».

Вона до кінця не могла повірити, що її чоловік — доброволець батальйону «Азов» Микола Березовий загинув. Сталося це біля Іловайська на Донеччині.

Що в ті хвилини відчувала Тетяна, ставши у 35 років вдовою з двома дітьми на руках, складно навіть собі уявити. Але вона й дотепер картає себе. Великим калібром Миколі влучило в артерію.  

Досить добре пам’ятаю перше знайомство з Чорновол 1997го.

Молода дівчина, широко всміхаючись, простягнула для знайомства тендітну руку. Утім, потиск правиці був сильний і впевнений.   

Мине кілька років, і Чорновол як журналістка вирушить на другу російсько-чеченську війну. Вона довго вмовляла унсовців (УНА-УНСО — праворадикальна організація в Україні), які допомагали чеченцям воювати, узяти її у Грозний. Ті відшивали Тетяну.

Отримавши відмову, Чорновол купила квиток на літак і сама прилетіла у Грузію. Два тижні шукала можливість потрапити в Чечню, щоб побачити війну. Таня навіть їздила до Панкійської ущелини й просила переправити її через гори. Але снігові лавини заважали перейти гори. Тоді Чорновол вийшла на трасу й зупинила там автівку. Так і дісталася Грозного. Тоді росіяни лютували в Чечні. Вони спалювали міста та села, убивали дітей, жінок, літніх людей. Про побачене Чорновол писала для українських газет та журналів, тож, певен, вона тоді навіть не уявляла, що російські окупанти прийдуть і в Україну.

Репортажі Тетяни, крім читачів, як виявилося, читали й працівники Служби безпеки України. Коли журналістка повернулася додому, люди у штатському силою відвезли в центральний офіс спецслужби.   

Хто давав ті свідчення, Тетяна так і не дізналася. Бо буквально наступного дня розгорнулася акція протесту «Україна без Кучми». Службі безпеки було не до Чорновол. А Тетяні — не до СБУ. Вона кинулася у вир революції. Потім була Помаранчева революція, поразка «помаранчевих» на президентських виборах 2010 року, прихід до влади Віктора Януковича.

За часів президентства Януковича Чорновол писала про оборудки його соратників та зухвало пробралася у його резиденцію у «Межигір’ї».  

25 листопада 2013-го на Європейській площі Чорновол проникла в автомобіль, що використовувався СБУ для прослуховування лідерів опозиції. В результаті техніка для прослуховування була знищена мітингувальниками.

Двадцять п’ятого грудня 2013-го Тетяну Чорновол на піку Євромайдану, на якому вона стала одним із помітних лідерів, ледь не вбили на заміській трасі поблизу Києва. Невідомі молодики в спортивних костюмах на Porsche Cayenne протаранили її Chevrolet Aveo, витягли за волосся з авто й ледь не забили до смерті.

Такою була помста Чорновол від оточення Януковича за розслідування про заміську президентську резиденцію Межигір’я, світлини маєтків тодішнього голови МВС Віталія Захарченка та генерального прокурора Віктора Пшонки, за участь у Майдані 2013 року. Правда, про це стало відомо вже після втечі Януковича з України. Саме тоді до рук журналістів потрапила тека зі звітами про стеження за Тетяною.

18 лютого 2014-го, після того як почався розстріл майданівців в Маріїнському парку, Тетяна ініціювала захоплення офісу Партії Регіонів на Липській. Тоді там загинув охоронець офісу. За цей епізод за часів президентства Зеленського Генеральна прокуратура намагалася притягнути Чорновол до кримінальної відповідальності. Але цьому завадила велика війна.

Треба сказати, що політика, до якої доля штовхала жінку, виявилася не такою привітною до Чорновол. Обравши 2014 року її до Верховної Ради, люди хотіли від журналістки більшого. Тетяні дорікали лобіюванням приватних інтересів тих чи тих осіб, натякали, що вона не сповна розуму (у пресі навіть публікували якісь фейкові довідки). Словом, у політиці Тетяні довелося пережити все — і образи, і звинувачення, і навіть бійки з супротивниками.

Навіть 2018 року, коли Чорновол екстерном здобула фах артилериста й отримала офіцерські погони, її захейтили в соціальних мережах. Мовляв, усе це «показуха».

«Що поганого я зробила?» — риторично лунало її запитання до хейтерів.

Певен, ті хейтери й уявити не могли, що в лютому 2022-го, коли почнеться широкомасштабне вторгнення Росії, Тетяна надіне військову форму й піде палити танки окупантів. 

Обабіч дороги, яка вела з Чернігова до Броварів, бійці 72-ої бригади на чолі з Дармограєм розташувалися в засідках. В одній із них сиділа й Тетяна Чорновол, колишня депутатка Верховної Ради, яка з початком великої війни змушена була змінити цивільний одяг на форму молодшого лейтенанта Збройних сил України. За два тижні широкомасштабного наступу Росії вона вже встигла апробувати український протитанковий ракетний комплекс «Стугна-П».

До бою під Броварами Тетяна готувалася ретельно. На власному авто привезла ПТРК і ракети до нього. Завжди з незмінною усмішкою на вустах Чорновол жартувала про ворогів і те, що з ними зробить.

Першого березня 2022-го поблизу Чернігова Тетяна знищила реактивну систему залпового вогню «Ураган». А далі був південний фронт, навчання у керуванні безпілотниками.

Чоловік Тетяни народився в Горлівці на Донеччині, яку 2014-го окупувала Росія. Він узяв зброю, щоб вигнати окупантів з рідної землі. Після його загибелі з росіянами воює дружина. Ця історія — сюжет для фільму. Тільки на відміну від кіно ми ще далеко до фіналу тієї драми. Драми, у якій Тетяна повторює одну фразу Рея Бредбері: «Ваші діти пробачать усе, але не пробачать вашої смерті». А отже, не дивуйтесь, що Тетяна люто палить російські танки. Бо Чорновол знає, чого її діти не зможуть їй ніко́ли пробачити.

Сергій Руденко