Одразу три проросійські телеканали - 112, Newsone і ZIK зникли з цифрового мультиплекса і кабельних мереж України. Їх контролював кум Путіна - Віктор Медведчук. Зеленський, посилаючись на рішення РНБО, не лише заборонив на 5 років мовити цій трійці телеканалів, а й запровадив персональні санкції проти дружини Медведчука - відомої телеведучої Оксани Марченко та бізнес-партнера Медведчука - Тараса Козака, який де-юре володів телеканалами.
Медведчук, який намагався грати роль альфа-самця в українській політиці, чи не вперше отримав під дих. Різко. Несподівано. Боляче. І від кого? Від Зеленського. Від того, кого він сприймав не інакше, як випадкову людину і непорозуміння в політиці. До Зеленського Медведчук відчував себе в Україні якщо не Богом, то, як мінімум, намісником Всевишнього на землі.
Путін же, вихований у пітерських підворіттях, атаку на Медведчука сприйняв як особистий виклик. Господар Кремля любить повторювати, що вулиця навчила його правилу: якщо бійка неминуча, треба бити першим. Але у випадку із Зеленським Путін удар проґавив. І саме через це пробачати українському президентові він не збирався. Бо був і лишається прихильником правил дворової шпани, які ось вже двадцять років він намагається запакувати в державну ідеологію: «Своїх не кидаємо». За обгорткою якої - загибель екіпажу атомного підводного човна «Курськ», кинуті солдати на вірну смерть у Чечні та в Україні і багато інших безглуздих історій, які Вові Путіну точно ніколи б не пробачила пітерська підворітна.
Довгий час в Україні Медведчука сприймали як неофіційного представника Путіна. У обох, до слова, є багато спільного. Обидва - юристи за освітою. І перший, і другий пройшли «лихі» 90-ті - у Києві та Пітері - відповідно. Тільки от Путін офіційно служив у КДБ, а Медведчука підозрюють у співпраці зі спецслужбами - з часів, коли він виступав у ролі державного адвоката відомого українського дисидента Василя Стуса, замученого у радянській тюрмі. Припускаю, що у політичному тандемі Путін-Медведчук, очевидно, завжди існувала і існує рольова модель «офіцер КДБ - завербований агент».
За 25 років перебування в українській політиці Медведчук встиг побувати й керівником Адміністрації президента Кучми, і віце-спікером парламенту, і лідером партії СДПУ(о), і головою політради «Опозиційної платформи - за життя» (ОПЗЖ). На кожній із цих позицій він намагався довести, що гідний більшого. Приміром, крісла президента або, як мінімум, прем'єра. Однак амбіції Медведчука, про які з неприхованим роздратуванням відгукувався навіть його колишній шеф - президент Леонід Кучма, так і не були реалізовані. Його нелюбов до України, здається, просто була написана на обличчі. І ця нелюбов пояснюється минулим батька Медведчука. Того за участь у Організації українських націоналістів під час Другої світової війни радянська влада засудила до 8 років таборів. Кримінальне минуле батька завадило Медведчуку зробити кар’єру у правоохоронних органах.
На початку 2000-их тодішній голова СБУ Леонід Деркач доповідав Кучмі (про це свідчать записи, нелегально зроблені у президентському кабінеті), що Медведчук свого часу був завербований КДБ СРСР і проходив у документах як агент «Соколовський». Колишній радянський розвідник Юрій Швець також стверджує, що кум Путіна працював на радянські, а потім російські спецслужби.
2004 року Медведчук зірвав політичний джек-пот, взявши в куми Володимира Путіна і дружину Дмітрія Медведєва - Світлану. В Казанському соборі Санкт-Петербурга вони хрестили його доньку Дар’ю. Хоча Медведчук каже, що ідея запросити у хрещені Путіна і Медведєву належить не йому, а його дружині.
Зі зростанням впливу Путіна зміцнював свої позиції в Україні й його кум. Будь-які спроби української влади нейтралізувати роль Медведчука у країні зазнали фіаско. Наприклад, влітку 2012 року російський лідер поїхав на дачу до свого кума, де разом із Медведчуком і Марченко показово пив шампанське. У такий спосіб господар Кремля давав зрозуміти Януковичу, хто насправді в Україні господар.
Взимку 2014 року, у дні Революції гідності, коли влада Януковича хиталася, а у Києві точилися вуличні бої між силовиками і протестувальниками, як свідчать дані слідства, тодішній президент 54 рази дзвонив Медведчуку, який, очевидно, був посередником між тодішньою українською владою і Кремлем. Кум Путіна рятував Януковича.
Власне, кар’єра Медведчука мала б завершитись ще 2014 року. Тоді навіть США запровадили проти нього персональні санкції. Причина - його дії, які загрожують суверенітету і територіальній цілісності України. У Вашингтоні це бачили ще 9 років тому. У Києві ж Медведчук почав зміцнювати свої позиції. З початком війни на Донбасі він став одним із посередників при обміні полоненими між Україною та Росією. Давнє знайомство із Петром Порошенком дозволяло Медведчуку відкривати двері кабінету п’ятого президента України. Літак кума Путіна, чи не єдиний, мав відкритий повітряний коридор до Москви. Він був власником яхти в $ 200 млн. і був впевнений: весь світ - в його кишені.
Пізніше - з приходом до влади Зеленського, ДБР оголосило підозру Медведчуку і Порошенку у державній зраді і сприянні терористичним організаціям (закупівля вугілля на окупованому Донбасі). Суд має тепер має розібратися, чи були президент України і кум Путіна спільниками.
Утім, показово, що медіа-ресурси Медведчука в Україні довгий час були «священною коровою». Ще у жовтні 2018 року парламент звернувся до РНБО з проханням запровадити санкції щодо двох телеканалів, які на той час вже контролював Віктор Медведчук - «112 Україна» і NewsOne. Але команда Порошенка на це не пішла. Екс-президент каже, тоді він не хотів ставити під сумнів чесність і прозорість виборів 2019 року, які він в результаті і програв Зеленському. А телевізійний пул Медведчука після цього поповнився ще одним телеканалом - ZIK.
Порядок денний телеканалів, які знаходилися під контролем кума Путіна, повністю збігався з російськими медіа. Вони до останнього наполегливо називали війну на Донбасі громадянською, розповідали про «українських фашистів», спекулювали на мовній темі, тиражували нісенітниці про заборону творів Булгакова в Україні, пропагували ідеї «руского міра». Телеканали були майданчиком для проросійської партії «Опозиційна платформа «За життя» (ОПЗЖ), яку також контролював Медведчук. Ну, звісно ж, пул незмінно критикував політику Зеленського, який не хотів йти на поступки Москви.
Чому ж в умовах війни з Росією в країні так довго існував відверто антиукраїнський телевізійний пул? Відповідь, здавалося б, лежить на поверхні: для припинення його роботи не вистачало політичної волі у президента Порошенка. Така воля знайшлася у Зеленського.
Певен, у лютому 2021 року ніхто, і найперше Зеленський, який відправив телевізійний пул Медведчука у нокдаун, не міг собі навіть уявити, що буквально через рік Путін піде у великий наступ на Україну. Утім, факт лишається фактом: на сьомому році повзучої війни Кремля саме Зеленський завдав відчутного удару по представникам «руского міра» і його лідеру.
Для Медведчука і Путіна як представників старої радянської школи, замішаної на КДБ, санкції Зеленського перетворилися на особисту образу. Вони ж стосувалися комфорту (заборона Медведчуку користуватися п'ятьма літаками), його дружини, яка була зіц-головою в 97 компаніях і фірмах, які працювали в тому числі і на території Росії. Пам’ятаю, як Оксана Марченко публічно плакалась, що через блокування банківських карток вона не може оплатити послуги Apple Music і погрожувала піти в українську політику.
Утім, у лютому 2021-го історія з кумом Путіна лише починалася. За кілька місяців український суд оголосить йому підозру у державній зраді, сприянні діяльності терористичній організації та розграбуванні національних ресурсів в анексованому Криму. Медведчук опиниться під домашнім арештом з електронним браслетом на нозі. З початком великої війни він втече з-під арешту. Пліткують, що Путін хотів, аби після падіння влади Зеленського його кум правив України. Але влада Зеленського втрималася.
ФСБ безуспішно збиралося доправити Медведчука до Росії через Придністров’я. У квітні 2022-го СБУ впіймає VIP-втікача.
На публіці з’явиться налякана, розпатлана людина в наручниках, одягнена в піксель без будь-яких знаків розпізнавання. Від альфа-самця не лишиться нічого.
Одразу ж після того, як кум Путіна опинився в СІЗО СБУ, Зеленський публічно запропонував Москві обмін на українців. «Вважаю особливо цинічним з його (Медведчука - С.Р.) боку використовувати військовий камуфляж. Намагався так замаскуватися... Що ж, якщо Медведчук сам обрав для себе військову форму, він підпадає під правила воєнного часу. Пропоную Росії обміняти цього вашого хлопця на наших хлопців і дівчат, які зараз у російському полоні», – сказав український президент.
Практично пів року Путін торгувався. З одного боку йому потрібно було показати подільникам, що своїх він таки не кидає. З іншого - українська сторона хотіла отримати максимум полонених. Медведчука обміняли у кінці вересня 2022-го. На той час кум Путіна пройшов всі слідчі дії і за нього запропонували 200 українських полонених, серед яких були захисники Маріуполя і Азовсталі. За вісім років російська пропаганда перетворила азовців на нацистів і фашистів, а тому в день, коли їх обміняли на Медведчука, росіяни були просто шоковані.
Тепер Медведчук живе у Росії. Марить про повернення до України та погрожує поставити на місце нинішнього президента. Його самолюбство не може пережити того, що крапку у його політичній кар’єрі поставив Зеленський.
Медведчук, який так хизувався своїми адвокатськими здібностями, отримав свій вирок і без оголошення його в судовій залі. Україна, яку він так не любив та ненавидів, платить йому взаємністю. Із колись впливової й багатої людини він перетворився на жалюгідного колаборанта та помічника окупантів. Все те, до чого він так прагнув останні три десятиліття - слава, гроші, успіх, луснуло, як мильна булька.
11 січня 2023 року президент Зеленський своїм указом позбавив Медведчука українського громадянства.