Картонковий Майдан: Це не про Федорова!

Подивіться на ці саморобні картонки в руках молоді на площах українських міст. Це не просто заступництво за одного реформатора чи улюбленця публіки. Це пряма й безкомпромісна вимога суспільства повернути йому базове, фундаментальне право — впливати на власну державу.

Давайте говорити мовою фактів, без прикрас і реверансів. У країні вже сім років не було ані президентських, ані парламентських виборів. Останні чотири роки йде війна. Політичне поле зачищене, а вся повнота влади опинилася в одних-єдиних руках — у руках Зеленського. Офіс Президента вже давно перетворився на єдиний центр прийняття рішень, де конституційні норми сприймаються швидше як прикрий формалізм, ніж як закон. Призначення, гучні відставки, антизаконні санкції проти власних же громадян — усе це стало буденністю. Але на Банковій чомусь забувають одну просту істину: монополія на владу автоматично означає й монополію на відповідальність. За все. За кожен провал, за кожне сумнівне рішення і за кожен фатальний крок.

Люди вийшли на вулиці, бо їм банально урвався терпець. Вони більше не згодні з тим, що майбутнє країни — яке вони дійсно асоціюють у тому числі й із тими змінами, що уособлював Федоров, — вирішується кулуарно, у тиші кабінетів, за зачиненими дверима Офісу президента.

І найголовніше, на що варто звернути увагу Банковій: подивіться, хто стоїть на цих площах. Ті, хто сьогодні тримає в руках картонки з гострими гаслами, 12 років тому, під час Революції Гідності, були ще зовсім дітьми. Вони виросли в атмосфері постійної боротьби за свободу, вони сформувалися як свідомі громадяни й сьогодні доводять: нове покоління не просто підросло - воно взяло відповідальність на себе. І змусити це покоління мовчати вже нікому не вдасться.

Дивіться також: