Іранці збили літак «МАУ» умисно, а версія про людський фактор – прикриття

Показово, що відповідальність за збиття українського лайнеру взяв на себе не офіційний Тегеран, а військово-політичне формування Корпус вартових Ісламської революції (КВІР), яке по-суті є «державою в державі». Це залишає офіційному Ірану поле для дипломатичного маневру, переклавши відповідальність на КВІР, одночасно просуваючи версію про наявність внутрішніх суперечок між світською й теократичною (духовною) владою країни. Фактично, сам факт збиття українського літака буде використано світською владою для послаблення впливу КВІР всередині країни, зокрема на фінансово-економічний сектор.

Є багато запитань щодо офіційної версії КВІРу про те, що літак «МАУ» було збито через людський фактор, і що це сталося ненавмисно.

По-перше, заява про те, що оператор ЗРК «Тор -М1» переплутав цивільний літак з крилатою ракетою чи американським винищувачем, свідчить про низьку кваліфікацію командувача КВІРу або умисну дезінформацію світової спільноти. Справа в тому, що крилаті ракети «Томагавк», які використовувалися в численних військових конфліктах після їхнього прийняття на озброєння( станом на серпень 2017 року було використано понад 2300 ракет для виконання бойових завдань), летять  на максимально низькій висоті (5 м над поверхнею моря) завдяки розвиненій системі позиціювання (GPS), контролю (DSMACN, TOA), тривимірної системи корекції траєкторії відповідно до рельєфу місцевості (TERCOM). В той час як літак на момент ураження, набрав висоту 2400 метрів.

По-друге, характер польоту крилатої ракети істотно відрізняється від характеру польоту літака.  Крилата ракета летить огинаючи рельєф місцевості. Це забезпечує високу скритність ракети і складність її знищення засобами ППО. Водночас цивільний літак має чітку траєкторію польоту – т. зв. «повітряний коридор». До того ж, швидкість літака на момент ураження, за оцінками спеціалістів,  становила приблизно 220 кілометрів на годину. Тобто, оператор ЗРК чітко усвідомлював, на який борт націлена система і куди буде випущена ракета.

Варто звернути увагу на технічні характеристики  українського літака та крилатої ракети. Довжина  літака Boeing 737 -  39,5 метра, розмах крил - 34,3 метрів. В той час, як крилата ракета  має довжину  6.25 метра і діаметром - 0.53 м.  За оцінками спеціалістів, сплутати літак  з Томогавком  не можливо.

Третім фактором, що спростовує версію про випадкове збиття авіалайнера пов’язана із технічними характеристиками зенітно-ракетного комплексу «Тор-М1».  Нагадаю, що це зброя близького радіусу дії, максимальна дальність ураження якої становить 12 кілометрів, тому оператор ЗРК чудово усвідомлював, яку ціль він захопив, супроводжував і по якій працював.

Крім того, ЗРК «Тор-М1» має дві радіолокаційні станції – оглядовий локатор і радіолокатор наведення. Оглядовий локатор дає повну картину того, що відбувається у повітряному просторі за 3 секунди, оцінюючи ступінь небезпеки об’єкту, його швидкість і висоту, а далі усе це виводиться на монітор оператора, і він чітко усвідомлює, яка перед ним ціль. У ТОР радіолокаційна система з дуже високою роздільною здатністю. Він фактично не міг переплутати Boeing 737  з БПЛА.  До того ж, за інформацією російських військових експертів, ЗРК «Тор-М1» провів декілька десятків успішних військових стрільб в Хмейміме, в Сирії, саме  по БПЛА. Варто зазначити, що зі стовідсотковою результативністю.

Нагадаю, що український Boeing перебував у повітрі декілька хвилин, тож заяви про те, що оператор мав 10 секунд для ухвалення рішення, не відповідають дійсності.

Також не вірю у версію військових КВІР про те, що «Тор-М1»  зафіксував американський безпілотник (БПЛА), але тут на шляху виник цивільний літак і ракети переключилися на іншу, більшу за розміром ціль. Зазначу, що ЗРК «Тор-М1» може працювати одночасно по двох цілях – по дві ракети на кожну. Тобто, навіть якщо припустити теоретично, що в цьому районі одночасно був безпілотник і літак «МАУ», ЗРК вразив би усі два об’єкти

Інформацію, яку вкидали російські ЗМІ і яку підходили українські ЗМІ, зокрема озвучував експерт Інституту Майбутнього Ігор Тишкевича про те, що літак було збито американським безпілотником MQ-1 Predator, не відповідає дійсності.  По-перше, за оцінками спеціалістів, Predator RQ-1 – розвідувальний може діяти на відстані майже 750 кілометрів. Але ударний Predator МQ-1 значно важчий і відстань від оператора у нього менша майже на третину. Аеропорт Тегерана, розташовано у самому центрі країни. Найближча точка до кордону з Іраком (звідки американці теоретично могли б запустити БПЛА) розташована на відстані понад 520 кілометрів. До Перської затоки ще далі – понад 730 кілометрів. Для безпілотників класу Predator МQ-1такі відстані понад граничні, і американці в таких випадках застосували б інше озброєння для виконання подібних завдань. По-друге, ударна версія американського MQ-1 Predator, може нести чотири ракети AGM-114 Hellfire класу «повітря-земля», яку застосовують по броньованій техніці, або вісім ЗРК АIM-92.  Для того щоби  збити Boeing 737, по ньому слід запустити кілька  ракет Stinger. Тобто, існування безпілотника і можливість його появи на радарі, виключена.

Крім того,  зверну увагу на ще одну важливу деталь, що спростовує версію про неумисне збиття лайнера.  Цивільний літак оснащений ретранслятором, який працює на міжнародних частотах і передає інформацію про швидкість, висоту і тип літака. Військові мають коди цього ретранслятору, а ЗРК «Тор -М1» оснащений системою «свій – чужий». Якщо виявлена повітряна ціль не дає упізнання «свій – чужий» і за характеристиками польоту класифікується як ворожа, тільки тоді  за рішенням командира розрахунку приймається рішення щодо його ураження.

У цій версії іранці припустилися однієї важливої помилки – якби вони заявили, що ЗРК випустила ракету в автоматичному режимі, то ще можна було б повірити у стороннє втручання. Примітно, що напередодні трагедії в небі над Тегераном,  у ЗМІ активно розповсюджувалася інформація про хакерську атаку на ППО Ірану. Це наштовхує на висновок про реалізацію т.зв. операції «прикриття», за якою збиття українського літака будуть пояснювати зовнішнім втручанням у системи наведення і комунікацій. Цю версію підтверджує і заяви КВІРу про те, що оператор «Тор-М1» не зміг з’єднатися зі своїм командиром.

Переконаний, що Росія буде намагатися використати цей інцидент для того, аби виправдати збиття російськими військовими Boeingрейсу МН17 над Донбасом у липні 2014 року.

9 січня – за три дні до того, як Тегеран офіційно визнав факт збиття Boeing через людську помилку, - колишній конструктор КБ «Сухой», авіа експерт Вадим Лукашевич у інтерв’ю газеті Правда.ру заявив, що в трагедії з українським літаком винен т.зв. «мимовільний запуск». Тобто, Росія вже тоді відпрацьовувала сценарій «хотіли збити одну ціль, а влучили в іншу». Таким чином, росіяни намагаються створити т.зв. «юридичний прецедент» напередодні розгляду справи про катастрофу МН17 над Донбасом. Визнання факту збиття через «людський фактор», скасовує глобальну відповідальність, держави вибачаються, і на цьому все закінчується. Росіянами, у даному випадку, вкрай важливо показати прецедент – що не лише вони збили пасажирський лайнер, а їх збивають й інші країни, зокрема, Іран.

Помічник президента України Володимира Зеленського Андрій Єрмак нагадав, що версія збиття ракетою Boeing 737 МАУ в Ірані була однією з основних з самого початку, саме тому українські експерти поїхали вивчати на місці всі обставини.

– Хочу відзначити, що незважаючи на визнання іранською стороною самого факту збиття і заяви про те, що це сталося в результаті трагічної помилки, нам ще належить встановити, чи було це помилкою або все ж умислом, – наголосив Єрмак.

Нагадаю, у ніч на 8 січня після вильоту з аеропорту Тегерану зазнав катастрофи літак Boeing 737-800 NG української авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України», що прямував до Києва. На борту перебували 176 пасажирів з семи країн світу, усі вони загинули.

11 січня Генеральний штаб Збройних сил Ірану визнав, що український літак був збитий ракетою «земля-повітря». Лайнер помилково було прийнято за ворожий об’єкт після його різкого повороту убік військового центру Корпусу вартових Ісламської революції.