Цивільний міністр оборони під час війни - декорація

У законопроекті посилюється цивільний контроль за сектором безпеки і оборони, запроваджується нова система командування і вносяться системні зміни до профільного Міністерства оборони України. Все це має наблизити нас до стандартів НАТО.

Утім, на мою думку, ідея поставити на чолі громадського контролю за діяльністю Збройних Сил міністра оборони з числа цивільних осіб не спрацює в сучасній Україні.

Президентський законопроект про національну безпеку має на меті переформатування армії на загальноєвропейський, натівський формат, коли керівником Збройних Сил України буде цивільна особа, яка має уособлювати контроль з боку суспільства за діяльністю Збройних Сил.

Це красиво у країнах Заходу, де є розвинена демократія, і всі інститути виступають у ролі контролю за діяльністю ЗС і унеможливлюють, в першу чергу, корупційну складову. А в українських реаліях це найболючіша тема. Бо є питання матеріально-технічного забезпечення ЗСУ, яка стала вже "святою корупційною коровою".

Нагадаю, ще в 2011 році країнами Заходу нам було виділено 30 мільйонів доларів на проведення інституційних реформ, в тому числі – і Збройних Сил. Ішлося якраз про контроль над матеріально-технічним забезпеченням ЗСУ і введення поняття "контроль з боку громадськості". Минуло 8 років. 30 мільйонів доларів, зрозуміло, вкрав режим Януковича.

Але що змінилось зараз? Вони ввели цивільних осіб у вигляді радника Президента пана Бірюкова. Ще у 2015 році Бірюков за гроші благодійного фонду "Крила Фенікса" начебто відновив АН-26, який передали ЗСУ, все було красиво. А вже у 2017 році ЗСУ, зокрема, військова частина 0215 міста Вінниці оголосила тендер на ремонт того самого літака на суму 52 мільйони гривень.

Питання – куди поділися гроші, які збирала вся країна, для благодійного фонду, і чи був ремонт? Це наочне свідчення того, що контроль матеріально-технічних закупівель для Збройних Сил з боку суспільства дискредитований.

В умовах "тоталітарно-корупційної держави", посада цивільного міністра оборони виглядатиме як декорація: призначать людину з найближчого пулу президента, підконтрольну, яка звітуватиме не перед суспільством, а перед людьми, які його призначили, перед фінансово-олігархічними групами.

Наразі на потреби Міністерство оборони скеровується близько 5% ВВП, і ця цифра зростатиме. До контролю цього фінансового потоку, суспільство не допустять. Але для країн Заходу прозвітують: дивіться, ми прийняли закон про національну оборону, привели Збройні Сили до зразку НАТО, у нас є навіть цивільний міністр оборони. Який фактично не виконуватиме ні функціональних, ні політичних вимог, на нього покладених.