Саакашвілі полетів. Але проблеми лишилися

Речник Держприкордонслужби Олег Слободян заявив, що "військовослужбовці Держприкордонслужби спільно з представниками Міграційної служби та Національної поліції довели до Міхеіла Саакашвілі рішення компетентного органу про його повернення до країни попереднього перебування - Польщу".

З одного боку українська влада виявила «гуманізм» і відправила Саакашвілі не до Грузії, де його б чекав арешт і як мінімум кілька місяців ув’язнення, а до країни ЄС, де він може набути право постійного перебування в Нідерландах, скориставшися процедурою воз’єднання сімей. 

Навряд чи у Варшаві зрадіють такому кроку Києва. Скоріш за все це додасть ще одної “перчинки” нашим і без того складним двостороннім відносинам. Проте, в Польщі самому Саакашвілі нічого не загрожує. Його там не заарештують і навряд чи депортують ще кудись.

Логіку Банкової можна зрозуміти. Міхо запрошували для однієї роботи, а він зайнявся створенням “власного політичного іміджу” (у нас цього не люблять ще з кучмових часів) та перетворився на дошкульного троля української влади.

Оскільки сам Саакашвілі позбавлений громадянства України (залишимо за дужками спосіб у який це було зроблено), то і займатися політикою в нашій країні Міхо не може. Тим більше не має він права влаштовувати міхомарші та вимагати імпічменту. Про це чітко заявили як президент Петро Порошенко, так і гепрокурор Юрій Луценко.

Але, на мою думку, депортація Саакашвілі в Європу не принесе бажаного Банковій спокою.

Боюся знову напророчити (я вже казав, що Саакашвілі затримуватимуть тричі) але мені здається, що депортацією Міхо до Варшави історія не завершиться.

На Банковій вважають, що вони позбавилися Саакашвілі і, видаливши його з території України, протестний рух зійде на нівець. Насправді, депортація Міхо лише радикалізує його.

На місце лідерів протесту вже вибудовалася черга. А те, що запит на протест у суспільстві є кажуть більшість соціологів. Придушення незадоволення тільки поглиблюватиме кризу.

Від тепер на вулицях українських міст спробують свої сили, наприклад, Юлія Тимошенко, мутні персонажі з нацдружин чи той же Семен Семенченко.

Вже в березні можна буде очікувати хвилю акцій, ініційованих партією «Батьківщина» за дострокові парламентські вибори і імпічмент Порошенку. Дають про себе знати і нові лідери та політпроекти.

Не виключаю, що радикальне крило єврооптимістів, рух «Визволення», разом з РНС спробують віднайти друге дихання міхомаршів.

Якщо раніше Саакашвілі каналізовував протест (багато притомних активістів не приєднувалися до акцій лише через те, що там був Міхо), то тепер ніша вільна.

В новому політичному сезоні знайдеться з десяток впливових фінансово-промислових груп, які можуть почати ризиковану гру, у підсумку якої отримають джек-пот. Вибори ближче чим вам здається