Афера 90-х: Як Україна втратила 350 океанських кораблів

Чорноморське морське пароплавство - це була колосальна імперія: понад триста п’ятдесят сучасних океанських суден. Величезні нафтові танкери, контейнеровози і білосніжні круїзні лайнери, які знали в кожному порту від Сінгапуру до Нью-Йорка.

Вісімдесят тисяч співробітників, власні судноремонтні заводи, готелі та навчальні заклади. За найскромнішими оцінками міжнародних аудиторів, цей флот коштував понад сім мільярдів доларів. А вже за десять років від цієї величі не залишилося практично нічого. Куди ж зникли сотні кораблів?

Усе почалося в кабінетах влади на початку дев'яностих. У 1993 році указом президента Кравчука пароплавство раптово перетворюють на акціонерний концерн «Бласко». Очолює його харизматичний і наближений до найвищого керівництва держави Павло Кудюкін.

Офіційно декларували порятунок судноплавства та інтеграцію у світовий ринок. Неофіційно - запустили одну з наймасштабніших афер пострадянського простору.

Схема виявилася цинічно простою. Українські кораблі передавали новоствореним офшорним спільним підприємствам. Під заставу самих же суден бралися величезні валютні кредити в іноземних банках. Гроші миттєво розчинялися на рахунках підставних фірм у Швейцарії та на Кіпрі. А розраховуватися за борги... ніхто й не збирався.

Далі спрацював міжнародний морський закон. Коли спливав термін сплати за боргами, українські судна просто арештовували просто в закордонних портах - за паливо, ремонт чи невиплачені кредити. Від Гібралтару до Індійського океану наші екіпажі місяцями сиділи без їжі, води та зарплат, чекаючи на порятунок.

А судна тим часом ішли з молотка за безцінь. Новенькі кораблі продавали за ціною металобрухту своїм же підставним компаніям або відправляли на розпил на знамениті пляжі в Бангладеш чи Пакистан.

Коли масштаб катастрофи вже було неможливо приховати, знайшли «стрілочника». Павла Кудюкіна заарештували й засудили до десяти років ув'язнення за розкрадання державного майна. Щоправда, відсидів він лише частину терміну і вийшов за амністією.Кажуть, після звільнення з тюрми його бачили в адміністрації президента Кучми.

Утім, головне питання залишилося без відповіді: куди осіли мільярди доларів від продажу океанського флоту? Чи міг один директор провернути таку операцію без благословення вищих посадовців у Києві?

І чи не була ця тиха ліквідація нашого морського потенціалу спланованою спецоперацією Москви, якій потужна морська Україна заважала ще тоді?

Україна втратила статус великої морської держави за лічені роки, а винні так і не названі.