Звертаюся до вас з приводу конфлікту в аеропорту Франкфурта (Німеччина), через який я летів з робочим візитом Міністерства внутрішніх справ України до Республіки Корея.
Наша делегація у складі міністра, начальника апарату міністра Максимця, начальника управління міжнародних зв'язків Калюка відбула з аеропорту Києва 4 травня.
Разом з нами летів також мій син, політ якого був оплачений мною особисто з метою медичних консультацій у Кореї.
По прибутті до стійки "Lufthansa" я був зупинений працівницею цієї авіакомпанії, яка заявила, що не допустить мене на рейс через підозру у сп'янінні.
При цьому всі інші члени делегації, що перебували зі мною, вже знаходилися фактично на борту. Я запропонував пройти медобстеження, на що згоди не отримав.
Після тривалого словесного конфлікту через зрив офіційного заходу МВС України я почав вимагати від працівниці авіакомпанії представитися для підготовки судового позову до неї.
Я наполягав, що у мене на це є право. У відповідь я отримав заяву, що тут у мене прав немає.
Через деякий час було викликано поліцію, яка без жодних пояснень оточила кожного з членів делегації, які вийшли з літака до мене, а потім затримала мого сина. При цьому один з поліцейських зробив йому ззаду захват нещодавно прооперованої шиї, а інший одягнув наручники.
Звичайно, у цій ситуації я не міг бути спокійним. Спочатку я голосно повідомив поліції, що син нещодавно прооперований. Коли це не допомогло, звичайно, я всіляко намагався припинити насилля щодо мого сина. Через деякий час і я був затриманий.
У дільниці поліції аеропорту я, представник МВС України та представник МВС при посольстві Дятлов пропонували провести медичне обстеження на вміст алкоголю в крові усіх членів нашої делегації, включаючи і мого сина.
Такого рішення ми не добилися. Пізніше прибув адвокат, який добився медичного обстеження і медичної допомоги моєму сину.
Пізніше прибув консул України Новоселов, а пізніше начальник поліції землі Гессен пан Гефнер, який запитав у мене бачення виходу з цієї конфліктної ситуації.
Я повідомив начальнику Гессенської поліції про те, що є два варіанти: або я подаю заяву в прокуратуру міста Франкфурт щодо необґрунтованого насилля щодо мене та мого сина, або я отримую офіційні вибачення.
Пан Гефнер відразу, без коливань відповів, що офіційно приносить вибачення за дії підлеглих і просить не тримати зла на Німеччину і поліцію.
Я прийняв ці вибачення. Нашій делегації було надано всіляку допомогу з перереєстрації на наступний рейс без додаткової оплати і розміщення в нічному готелі аеропорту.
Здавалося, на цьому можна було поставити крапку і вважати конфлікт вичерпаним, але наступного дня жовта преса Німеччини почала низку неправдивих, абсолютно брехливих публікацій про цей конфлікт, які зі спеціальними купюрами були передруковані українськими ЗМІ.
Особливо показово, що на відміну від публікації навіть у жовтому "Bild" окремі українські ЗМІ ні словом не згадали інформацію про офіційні вибачення поліції землі Гессен до мене як глави МВС і батька мого сина.
Далі скандал почав носити явно український внутрішньополітичний характер. Позиція секретаріату президента та заяви так званого тіньового міністра від опозиції пана Джиги доводять ситуацію до повного абсурду.
В таких умовах виконання робочої поїздки до Кореї, як ви розумієте, було доволі складним.
З огляду на те, що ця брудна кампанія проти мене і мого сина продовжується, я прекрасно розумію складність подальшого спокійного виконання обов'язків міністра внутрішніх справ.
Давнє бажання секретаріату та опозиції дестабілізувати діяльність МВС очевидна. Я особисто багато зробив і надто ціную зусилля свого колективу, щоб дозволити звести їх нанівець на догоду політичним амбіціям окремих політиків.
Утримання стабільності та ефективне протистояння злочинності в умовах кризи, боротьба з корупцією – продовження цієї політики для мене є важливішим за все, в тому числі за мої особисті амбіції.
З огляду на це я звернувся до прем'єра та голови Верховної Ради негайно, сьогодні розглянути питання про мою відставку на сесії Верховної Ради.
Відповіді міністра внутрішніх справ Юрія Луценка на запитання журналістів на прес-конференції.
- Чи будете ви позиватися до газети "Bild"?
- Так, зараз мої адвокати готують позов на газету, адже в її інформації є маса неправдивих слів.
Хочу підкреслити, що ключем до цього є відмова німецької сторони від проведення медичного обстеження. А газета "Bild", яка писала про 3 проміле в крові мого сина, є повним абсурдом і брехнею.
Мій син Олександр дійсно був прооперований менше року тому і сьогодні вживання алкоголю у будь-якій дозі є для нього смертельно небезпечним.
Позиція друга. У цій публікації наведено масу неправдивих речей без жодних посилань на жоден документ, жодне прізвище, жоден факт. Відтак у мене є всі підстави подати на неї в суд.
Навіть фото мене і мого сина вони розмістили з низькорослим чоловіком, який не має жодного відношення до моєї сім'ї.
- Про те, що ви були нетверезі і про те, що ви ображали поліцейських "нацистськими свинями", пише не тільки "Bild", про це заявляє німецька поліція. Тобто ви стверджуєте, що німецька поліція бреше?
- Німецька поліція в заяві сказала, що вона спростовує інформацію щодо наявності 3 проміле в крові мого сина.
- Але ми спілкувалися з німецькою поліцією, і нам повідомили, що четверо поліцейських були поранені...
- Що стосується першого питання – я дав вам відповідь. Німецька поліція у своїй заяві на другий день спростувала інформацію "Bild" щодо алкоголю в крові мене і мого сина.
- Чим ви можете пояснити таке ставлення співробітників "Lufthansa" до вас?
- Я не виключаю, що це була спланована провокація. Можливо, я мав більше пам'ятати про те, що бажання підставити, використати будь-яку помилку, навіть за кордоном, як виявляється, для багатьох українських політиків є важливішим ніж реноме країни.
- Ви вживали у той день алкоголь?
- У той день? Так. Після прибуття з Києва ми обідали в аеропорту Франкфурта. У той день я випив келих пива.
- Уточніть, ким спланована провокація?
- Шановні журналісти, я тут не для того, щоб творити версії. Я став жертвою побутової ситуації, яка, на жаль, вилилася у великий політичний скандал через внутрішню українську еліту.
Я зробив свою заяву і чекаю рішення парламенту. Після остаточного рішення парламенту, яке, сподіваюся, буде сьогодні, з огляду на те, що Партія регіонів ще вчора внесла проект постанови про мою відставку, а я подав офіційну заяву, щоб парламент міг її розглянути.
Я чекаю на рішення парламенту, після якого я зможу продовжувати коментувати. Я діяв як глава делегації, який захищав інтереси офіційних завдань, які отримав як глава МВС, я захищав свого сина як батько і вважаю, що українські політики могли б бути більш патріотичними, але не виключаю, що український парламент прийме іншу точку зору.
"Украинская правда", 12 мая 2009 г.