Дональд Трамп: 8 відтінків Зеленського

Обидва – вихідці із шоу-бізнесу, уперті, мають властивість тримати образи на опонентів і журналістів, проголосили себе руйнівниками системи і обоє претендують на Нобелівську премію з миру.

Саме марнославство, амбіції та відчуття власної обраності не дозволяють Зеленському і Трампу належним чином сприймати один одного. І хоч лоба об стіну товчи – дружби і любові між ними ніколи не буде.

Спробую пояснити все просто, зрозуміло, і мовою фактів

Факт перший. Трамп і Зеленський – родом із шоу-бізнесу

До приходу у президентське крісло Трамп і Зеленський поняття зеленого не мали, як працює державний апарат.

Обидва в політику прийшли з шоу-бізнесу. Масштаби фігур, звісно, були різні. Як і капітали, якими вони володіли. Але свою популярність вони здобули завдяки телевізійним шоу.

Обом до політики вдавалося успішно розважати публіку. Один був фронтменом «Студії Квартал 95», інший – ведучим шоу «Учень» та «Кандидат».

За плечами і першого, і другого – зйомки у десятках фільмів. А відтак до політики вони ставляться як до великого шоу, або телесеріалу, де, на їхню думку, має бути лише один головний герой, всі інші – другорядні.

Прикметно, що обом випала роль президентів у кіно. Зеленський знявся у «Слузі народу», зігравши такого собі вчителя Василя Голобородька, який несподівано для всіх став президентом України. Саме завдяки цьому образу Зеленському і вдалося вскочити у президентське крісло у 2019-му.

Трамп також претендував на роль президента Сполучених Штатів Америки у телефільмі «Акулій торнадо 3». Це було у 2015-му. Утім, Дональд відмовився від зйомок, оскільки почав готуватися до справжньої президентської кампанії. Роль президента у фільмі зіграв інший мільярдер Марк К’юбан.

Зеленський і Трамп, певен, колись таки та й мріяли про «Оскар». І я не виключаю, що колись вони його отримають.

Можливо, за фільм, де головними героями епохи будуть Зеленський і Трамп, де головні ролі дістануться Володимиру Олександровичу і Дональду Фредовичу.

Факт другий. Принцип формування команд

Під час свого першого походу в президенти Дональд Трамп зібрав команду професіоналів. Які допомагали йому, політичному неофіту, освоїтися у президентському кріслі.

Вони тримали Трампа в певних рамках. Так, як і належить: туди не можна лізти руками, цього не можна робити, про це не потрібно говорити і про це не слід домовлятися. Ексцентричний Трамп дратувався, але слухав своє оточення. До певного часу. А потім все частіше почав повторювати свою коронну фразу, якою послуговувався в одному своєму телешоу: «Вас звільнено!».

У березні 2018-го пішов у відставку радник президента з національної безпеки Герберт Макмастер. Він був на посаді 13 місяців.

14 місяців на посаді Державного секретаря протримався Рекс Тіллерсон.

Постійна представниця США у ООН Ніккі Гейлі пішла з посади у жовтні 2018-го. Період перебування на посаді – 1 рік 11 місяців.

У листопаді 2018-го на вимогу Трампа пішов у відставку Генпрокурор США Джефф Сешнс. Пропрацював 1 рік 9 місяці.

У грудні 2018-го з посади пішов керівник адміністрації президента Трампа Джон Келлі, який протримався на посаді 1 рік і 5 місяців.
Зрештою відставок у 2018-му в команді Трампа насправді було набагато більше, аніж я згадую.

Під час свого другого приходу у Білий Дім Трамп вирішив не мастити собі голову професіоналами – набрав тих, хто буде його облизувати і возвеличувати.

Подивіться на Марко Рубіо, Майкла Волтца, Стіва Віткоффа, Піта Гегсета і на багатьох інших персонажів нинішньої американської політики. Вони усі волочать весільну фату за Трампом. І, не дай Боже, комусь з них сказати хоча б слово усупереч Дональду Фредовичу!

У Зеленського історія схожа.

Пам’ятаєте, як 12 квітня 2019-го тоді ще кандидат у президенти Зеленський разом зі своєю командою летів на зустріч з Еманнюелем Макроном звичайним рейсовим літаком?

Руслан Рябошапка, Олександр Данилюк, Іван Баканов були поруч із Зеленським. На пам'ять про успішні переговори у французькій столиці Зеленський запостив тоді у Facebook фото з підписом «Dream team». Потім була розпіарена історія із набором у партійний список «Слуги народу» кандидатів у депутати. Все це – помпезно, з пафосом.

Упродовж першого року перебування Зеленського при владі своїх посад позбулися секретар РНБО Олександр Данилюк, прем’єр-міністр Олексій Гончарук, генеральний прокурор Руслан Рябошапка, перший заступник голови Офісу президента Сергій Трофімов, голова Офісу президента Андрій Богдан. Всі ті, хто міг сказати Зеленському: «Пане президенте, ви не праві».

Свого друга дитинства Івана Баканова Зеленський відставив зпосади голови СБУ у липні 2022 року – у розпал великої війни Росії проти України. У 2024-му з посади першого помічника президента пішов бізнес-партнер Зеленського Сергій Шефір.

Усі ті, хто вів Зеленського до влади, й ті, хто відкривав йому двері у міжнародну політику, виявилися йому непотрібні.

З шостим президентом лишився лише Андрій Єрмак, керівник Офісу президента, і ще якісь анонімні 5 чи 6 менеджерів, які керують державою. Все. Зеленський не хоче чути критику. Зеленський, як і Трамп, хоче ванну із шампанським, марципанами і ніжними словами про його геніальність.

Факт третій. Бажання зруйнувати систему управління в країні

Під час виборів президента 2019-го Зеленський позиціонував себе як кандидат, який приходить зруйнувати стару і неефективну систему управління.

19 квітня 2019-го під час дебатів на НСК «Олімпійський» Зеленський заявив Порошенкові: «Я не політик. Я просто людина, проста людина, яка прийшла зламати цю систему». Утім, усі погрози Зеленського звелися до перейменування Адміністрації президента у Офіс президента, оголошення намірів перевезти Офіс президента в будівлю Українському дому і розділом-злиттям окремих міністерств.

Для реалізації масштабних реформ, які анонсував шостий президент України, у Зеленського була і парламентська більшість, і новостворений Офіс простих рішень та результатів на чолі з екс-президентом Грузії Михайлом Саакашвілі. Утім, простих рішень і результатів команді Зеленського так і не вдалося продемонструвати. Як і зруйнувати стару систему. Зеленський і його команда стали на чолі цієї системи – неефективної, корумпованої, побудованої за принципом «своїм – все, іншим – закон».

У січні 2025-го після другого приходу Дональда Трампа у президентське крісло в США було створено Департамент ефективності уряду на чолі з мільярдером Ілоном Маском.

Його метою була оптимізація роботи урядових структур, скорочення витрат і впровадження підприємницького підходу до управління. Маск почав звільнення державних службовців, оптимізував державні структури й оголосив про ліквідацію USAID. Почалися судові тяганини. Команда Трампа почала ламати державну систему. Однак  у «офісі простих рішень» Маска, певно, пішло щось не так.

Бо навіть 47-ий президент Сполучених Штатів Америки змушений був втрутитися в процес і заявити: Маск не має повноважень ухвалювати одноосібні рішення щодо кадрової політики в країні, а може давати лише рекомендації департаментам. Чи зупинить це шаленого Ілона – ніхто наразі не знає. 

Факт четвертий. Ігнорування традицій, законів і правил, які існують у суспільстві

Прихід Зеленського до влади ознаменувався першим суперечливим рішенням – про дострокове припинення повноважень Верховної Ради оголошення дочасних парламентських виборів.

Шостий президент України був впевнений, що мандат довіри, який він отримав від суспільства, дозволяє йому робити абсолютно все. Міняти за порухом руки склад парламенту, вмикати «шалений принтер» у Раді для ухвалення у рекордні стислі строки десятків законів, тягнути до влади коміків, весільних фотографів і безробітних. Зеленський прагнув бути революціонером в українській політиці. А виглядав як слон у посудній лавці

Так само, як і Трамп. Який за перші 10 днів свого другого президентства підписав 66 актів, серед яких прокламації, меморандуми та 38 указів.

Вони стосуються зокрема міжнародної допомоги, мігрантів, мит, оборонного сектору.

В ці ж дні 47-ий президент США оголосив про намір анексувати Гренландію, перетворити Канаду у 51-й штат США, перейменувати Мексиканську затоку у Американську, поновити контроль над Панамським каналом, ліквідувати Міністерство освіти і ще багато-багато чого. Так, як і Зеленський. Лише масштаб у Трампа більший і діє він нахабніше.  

Факт п’ятий. Авторитарний і волюнтаристський стиль управління

Історія із запальною дискусією президента Зеленського із президентом Трампом і віце-президентом Венсом, яка відбулася 28 лютого 2025-го у Овальному кабінеті, цілком справедливо обурила багатьох українців.

Мовляв, як керівники Штатів поводяться із нашим президентом. То їм одяг Зеленського не подобається, то він без належної поваги розмовляє із господарем Овального кабінету.

Однак, певен, в той момент навряд чи хтось згадав епізод, де Зеленський виганяв у Борисполі із залу засідань «розбійника». Пам’ятаєте? Якщо – ні, я вам нагадаю.

10 липня 2019-го президент Зеленський публічно вигнав з наради секретаря Бориспільської міської ради Ярослава Годунка.

Це відбулося під час обговорення проблем бориспільської лікарні. Годунок постійно щось вигукував з місця, на що Зеленський сказав, що знає про його судимість за розбій і просить вийти із зали.

У цій історії Зеленський хіба не вимагав від Годунка костюма і краватки смарагдового кольору. А так – Трамп Трампом, помножений на Венса, або Єрмака.

До слова, цей самий Ярослав Годунок з початком великої війни став добровольцем ТРО.

Факт шостий. Зверхнє і зневажливе ставлення до опозиції, експертів, журналістів

Для Зеленського, як і для Трампа не існує жодних авторитетів. Вони зневажають опозицію, складають списки правильних і неправильних експертів та журналістів, дозволяють собі відверто хамити.

Буквально через кілька місяців після обрання Зеленського президентом його тодішній голова Офісу Андрій Богдан публічно заявив, що для нової влади журналісти не так вже і потрібні.

Мовляв, є соціальні мережі, через які президенти спокійно комунікуватиме з українцями.

Пізніше ми стали свідками, як Зеленський зверхньо поводив себе у розмовах з журналістами Радіо «Свобода» та головним редактором інтернет-видання Юрієм Бутусовим. А його прес-секретарка Юлія Мендель виштовхувала журналіста «Свободи» Сергія Андрушка.

А потім була дивна історія з Софією Фединою і Марусею Звіробій, проти яких були порушені кримінальні провадження через начебто погрози на адресу Зеленського.

На початку великої війни 2022-го команда Зеленського створила Єдиний телемарафон, викинула з Т2 три телеканали – «Еспресо», «Прямий» та 5-ий канал, та стала підтримувати Телеграм-помийки, які обливають брудом усіх опонентів Зеленського. Президент демонструє, що йому начхати на те, як до нього ставляться українські журналісти.  

Трамп також неодноразово дорікав журналістам видань, які опонують йому, тим, що вони працюють у неправильних виданнях.

Показовою стала історія від 10 березня 2025-го, коли журналіст Вашингтон пост на борту президентського лайнера запитав Трампа, чи вважає неповагою з боку Путіна нові удари по Україні. 47-ий президент Сполучених Штатів Америки був обурений і перепитав, яке видання журналіст представляє. А потім чванливо сказав: «Ви зараз дуже підірвали до себе довіру. Що ще?».

На цьому тлі команда Трампа поставила під сумнів доцільність фінансування Радіо «Свобода» та «Голосу Америки», які начебто грають на руку Демократичної партії. Ага, ще б він їх вимкнув з Т2. Зеленський може розказати, як це краще зробити.

У березні 2025-го відомий актор Джордж Клуні з'явився в ефірі відомого американського шоу «60 хвилин». Там він зробив кілька різких заяв про Білий Дім, які розлютили Трампа. Президент США висловив своє обурення у соцмережі Truth Social, назвавши інтерв'ю з Джорджем Клуні в «вкрай дискредитованій програмі «60 хвилин» безглуздим та пафосним.

Він додав, що актор є «другосортною кінозіркою та невдалим політичним експертом».

От, і скажіть, якщо Трамп і Зеленський так впевнені у собі і своїх діях, чому вони сприймають опозиції і журналістів за своїх ворогів?

Факт сьомий. Мстивість до опонентів

Вже шостий рік президент Зеленський намагається здійснити свою передвиборчу обіцянку: посадити за грати свого головного опонента – Петра Порошенка. Володимир Олександрович і дотепер публічно дорікає своєму попереднику – за все зроблене і не зроблене.

Станом на 25 березня 2025-го проти Порошенка порушено 130 кримінальних справ, запроваджені персональні санкції. Сам Порошенко каже, що близько 90% цих справ відкриті за заявами людей, які або втекли до Росії, або визнані державними зрадниками. Ці справи не закривають, але і слідчі дії за ними не проводяться.

Порошенка тримають у підвішеному стані. Аби не розпружувався. За що Зеленський мстить Петру Олексійовичу не знає ніхто. В тому числі – і я. Але припускаю: це – особиста образа.

Ненависть щодо свого попередника заливає і Дональда Трампа. New-York Times порахував, що Трамп згадав Джо Байдена 316 разів за 50 днів свого правління здебільшого, щоб звинуватити його у всьому.

Ще під час свого передвиборчого туру Дональд Фредович десятки разів публічно погрожував Джозефу Байдену кримінальною відповідальністю за скоєне. Байден змушений був навіть дочасно помилувати усіх своїх рідних, аби Трамп після приходу до влади не посадив їх до буцегарні. А після 21 січня 2025-го 47-й президент США відмінив десятки указів Байдена. До буцегарні ще справа не дійшла. Але це, схоже, справа часу.

Трамп ображений на Байдена за висунуті йому кримінальні звинувачення, за якими Дональдові загрожував 561 рік увʼязнення. У 23-му Трамп публічно звинуватив адміністрацію Байдена у кримінальному переслідуванні, яке вважає політично мотивованим.

Факт восьмий. Зеленський і Трамп – у одній черзі за Нобелівською премією

У 2022-му та 2024-му Володимира Зеленського двічі номінували  на Нобелівську премію миру. Однак премію він так і не здобув.

Трампа кілька разів номінували на Нобелівську премію під час його попереднього президентства. Але Дональд її так і не отримав. Згодом його знову номінували і ще раз номінували. Однак Трамп вкотре нічого так і не отримав. 

У лютому 2025-го міністр фінансів Скотт Бессент заявив в інтерв'ю Fox News, що Трамп заслуговує на Нобелівську премію за свою роботу, спрямовану на припинення російсько-української війни. «Якби її присуджували справедливо, я думаю, що через рік він мав би її отримати, виходячи з того, що я бачив», – сказав Бессент.

Для мене абсолютно очевидним є те, що Нобелівську премію миру за мир в України отримає хтось один. Або Зеленський, або Трамп. Бо Болівар (тобто Нобелівська премія з миру) не витримає двох. І ці двоє, схоже, також це розуміють.   

Сергій Руденко