Персони

29 Квітня 2018
Власенко: Я особисто пообіцяв Порошенку, що коли його будуть судити, він отримає право на захист
Сергій Власенко у програмі “Досьє” Сергія Руденка

Він – один із найвідоміших юристів України. Свого часу був адвокатом Помаранчевої революції, захищав права у суді Андрія Данилка та телеканалу “1+1”, був головним адвокатом у справі Юлії Тимошенко.

Останні 10 років – у великій політиці. Вірний друг та соратник лідера “Батьківщини”.

Для знайомства – 10 фактів із життя Сергія Власенка

1. 51 рік. Народився у Львові. Закінчив юридичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка.

2. Трудову діяльність розпочав у 1984 році діловодом юридичного відділу Львівського заводу імені Леніна. По завершенні вишу працював у “Міжнародній Східно-Європейській Товарно-Фондовій біржі”. Був першим заступником директора львівського ТОВ “Континент-Україна-Львів”, директором СП “СЦБ-Україна”.

3. У 1997 році отримав свідоцтво на здійснення адвокатської діяльності, після чого переїхав до Києва.

4. Був заступником голови - начальником департаменту “Центру розвитку українського законодавства”, працював адвокатом у компанії “Правіс”, очолював інформаційно-аналітичне управління НАК “Нафтогаз України”.

5. У 2000-2008 роках - старший партнер адвокатських компаній “Правіс”, “Рєзніков, Власенко і партнери”, “Магістр і партнери”.

6. Тричі обирався до Верховної Ради України за списком партії “Батьківщина”.

7. У 2008 році - заступник голови Державної податкової адміністрації України.

8. 2004 року був адвокатом Помаранчевої революції. Захищав у Вищому адміністративному суді інтереси кандидата у президенти України Віктора Ющенка. У 2011-2014 роках - адвокат Юлії Тимошенко у суді. Через що Вищий адміністративний суд позбавив його депутатського мандату. У лютому 2014-го депутатство Власенка було відновлене.

9. У жовтні 2010 року на знак протесту проти узурпації влади Віктором Януковичем через скасування конституційної реформи відмовився від звання “Заслужений юрист України”, яке отримав 2006 року.

10. Розлучений. Має доньку Поліну.

Отже, пане Сергію, чи все правильно у цій десятці?
Не зовсім так, тому що у 2004 році формально існував Вищий адміністративний суд, але тоді справу слухав Верховний суд України.

Дякую за уточнення. Розпочнемо нашу програму з бліц-опитування.

Вам колись було соромно за свої політичні вчинки? Якщо так, то за які саме?
Я не можу пригадати питання, за яке мені було б соромно.

Якою зі своїх справ, які Ви вели як адвокат, пишаєтесь?
Було дуже багато складних справ. Однією з таких справ вважаю справу із захисту Юлії Тимошенко.

Вам доводилося у суді захищати відвертих бандитів?
Я не займався захистом у кримінальних провадженнях, тому про бандитів, напевне, говорити не приходиться.

Вам колись пропонували хабарі? Якщо так, то за що саме?
Ні, напевне, моя репутація не дає можливості пропонувати мені хабарі.

Вам доводилося давати хабарі? Наприклад, у судах?
Наприклад, даішникам. Колись, як я не був народним депутатом і коли мене зупиняли співробітники ДАІ, деколи доводилося давати хабарі даішникам.

Отже, на побутовому рівні?
Тільки даішникам, це буде абсолютно точно. Тому що на побутовому рівні я просто не пригадаю таких ситуацій.

Чи були випадки, коли Ви, як адвокат відмовлялися вести справу клієнта?
Я не можу такого пригадати наразі швидко. Якщо пригадаю упродовж програми, я скажу.

Яку найвідвертішу дурницю Вам доводилося читати про себе?
Таких дурниць, на жаль, було дуже багато в період 2011-13 років, коли мене свідомо дискредитували як захисника Юлії Тимошенко.

Скільки коштував Сергій Власенко 2004 року? Політично.
Розцінки адвокатських компаній, у яких я працював, завжди були відкриті і прозорі. Тоді можна було просто зайти і подивитися, я зараз уже не пам’ятаю.

Скільки коштує Сергій Власенко 2018 року?
Сергій Власенко коштує 13 тисяч гривень його заробітної плати.

З ким із українських олігархів Ви особисто знайомі?
З багатьма. Я точно не знайомий особисто з Ринатом Ахметовим. Я не знаю, чи можна Віктора Медведчука вважати олігархом, але я з ним також не знайомий.

Ви навіть не знайомі з олігархом Медведчуком?
Я не знайомий з цією людиною просто.

І з юристом Медведчуком також?
Я знаю його як юриста, але я особисто з цією людиною не знайомий. А багатьох інших я знаю особисто.

Це правда, що Ви досить давно керуєте офшорними компаніями Юлії Тимошенко?
Я ні давно, ні недавно і ніколи не керував офшорними компаніями Юлії Тимошенко. Це – один із фейків, які розповсюджували у 2011-13 роках, і тоді ми сказали, що ми готові прийняти 5 відсотків від того, що знайдуть нам, а 95 нехай забере той, хто знайде.

Я не буду питати, чи мрієте Ви стати президентом України, бо Ви працюєте на президентство Юлії Тимошенко. Я краще запитаю Вас, ким би Ви хотіли себе бачити при президентові Тимошенко?
Коли Юлію Володимирівну Тимошенко оберуть президентом, я думаю, що буде команда визначати. Я - командний гравець. У мене немає таких амбіцій, які були б моєю метою. Тому, я думаю, що ми знайдемо компроміс між якимось моїм рішенням і рішенням команди.

Тобто у Вас особистих політичних амбіцій нема?
Абсолютно.

Міністр юстиції?
Чесно кажучи, ні.

Ким Ви себе бачите за 10 років?
Здоровою і щасливою людиною і пенсіонером.

Дякую Вам за відповіді. Переходимо до основних запитань нашої програми. Ви народилися і сформувалися у Львові. 30 років Ви прожили на Галичині. 20 років Ви вже живете у Києві. Ким Ви більше себе відчуваєте - киянином чи галичанином?
По-перше, громадянином України, в першу чергу. Дуже люблю своє рідне місто Львів. На жаль, останнім часом мені доводиться не так часто бувати у Львові. Я, до речі, був тиждень тому якраз у Львові. Міський голова Львова, пан Андрій Садовий та Інститут міста проводили у Львові великий Форум місцевого самоврядування, і я його відвідав як голова профільного комітету Верховної Ради. Але часу на особисте не було, не було можливості відвідати улюблені кав’ярні, був дуже насичений графік, і я про це дуже шкодую. До речі, раз, ще перед справою Тимошенко, мені пощастило. Я приїхав на два дні у Львів і всі справи вдалося владнати за день. І другий день, до літака, я відчув, як кажуть, повний кайф, коли людина, повністю розслабившись, мала можливість не бігати у справах, а спокійно походити по місту, зайти в катедру, випити кави, погуляти по площі Ринок. Я, до речі, тоді вперше відчув, що я нібито десь відпочивав на морі впродовж тижня, такий був відпочинок і релакс.

Ви подумали, що у Львові краще відпочивати, аніж там жити?
Насправді атмосфера Львова є дуже драйвова, специфічна, там добре жити, працювати. Відпочивати. Я дуже люблю це місто, це моє місто. І я дуже добре не міг зрозуміти Київ, який після Львова був дуже широким, великим тощо. Я не дуже великий прихильник великих міст. І мені довелося дуже довго звикати до великого міста Києва.

Це правда, що у Київ Ви потрапили завдяки Ігорю Діденку, людині, який колись був заступником голови НАК “Нафтогаз України”? Того самого Діденка, який був під слідством у Німеччині у зв’язку із діями “Градобанку” Жердицького, а також - в Україні.
От знову-таки, Ви користуєтеся матеріалами 2011-13 років. Це неправда. Я з Ігорем Діденком познайомився у 2000 році, коли прийшов працювати в «Нафтогаз». Я до цього не був з ним знайомий.

А як Ви потрапили до Києва? Ще один Ігор, Пукшин?
Ні. Є інший мій колега, товариш, з яким ми достатньо довго займалися спільним адвокатським бізнесом. Моїм партнером був Олексій Рєзніков, який сьогодні є заступником київського міського голови. Ми з Олексієм знайомі з 1987 року, коли я поступив на 1-й курс університету. А Олексій вчився на 2-му курсі університету.

Він також Львівський університет закінчив?
Звичайно! Він закінчив Львівський університет, на курс старший від мене. І ми отак здружилися і достатнього довго спілкувалися. Олексій займався бізнесом у Львові. Я – також. І ми в якийсь з момент з ним вирішили переїхати і подумати, що можна зробити в Києві. І ми це зробили. Але переїзд був достатньо складний. Це був 1997 рік, якщо я не помиляюся. Ми переїхали, у нас не було ні офісу, ні можливості цей офіс найняти. І ми певний період часу знімали з ним одну квартиру на двох і це була і квартира, і офіс. І десь через півроку, може, більше. Олексій перевіз родину, а я ще тоді був неодружений.

Але це не завадило Вам стати успішним політиком.
Це був період становлення українського юридичного бізнесу. Практично в цей період якраз започатковувалися майже всі компанії, які сьогодні є успішними на українському юридичному ринку. Тому ми не були винятком. Ми робили це самі, працювали, дійсно, до нас доєднався Ігор Пукшин, але десь у 1998 році, якщо я не помиляюся, вже навесні. Тобто ми з вересня 1997 року працювали самі.

Свого часу Ви захищали у суді інтереси Рината Ахметова та Віктора Пінчука у спорі за «Криворіжсталь». Я запитаю, можливо, адвокатам таких питань не ставлять, про моральний бік. Ви не шкодуєте, що працювали на цих олігархів?
Ні. Бо, по-перше, ми працювали не на олігархів, а наш клієнт називався “Індустріальний союз”, це юридична особа, бенефіціарами якого були дійсно названі Вами особи. Це була наша робота, я був тоді чистий юрист, не був тоді політиком. Скажу більше, я представляв достатньо велику кількість людей у цій країні. Я виступав проти великої кількості людей у цій країні. Тому це була звичайна робота на той момент – юридична, а не політична.

Але незвичайна робота у Вас була в 2004 році, коли Ви стали адвокатом Помаранчевої революції разом із згадуваним Вами Олексієм Рєзніковим. Я так розумію, після того, як отримали адвокатське свідоцтво, Ви не думали про політичну діяльність. Ви були успішним і заможним адвокатом. Але під час Помаранчевої революції Ви погодилися зайнятися політикою. Оскільки статус адвоката Помаранчевої революції у 2004 році автоматично означав, що Ви стаєте політичним гравцем. Хто привів Вас до команди Ющенка? Ігор Пукшин?
Ні. Навпаки, ми на той момент уже розійшлися з Пукшиним, ми розійшлися з ним у серпні 2004 року, він створив на той момент свою компанію. Це було достатньо не те що випадково. Я можу цю історію розказати. Я був у себе в квартирі, дивився на це славнозвісне засідання ЦВК, коли Кивалов оголошував Януковича президентом, коли він радив пану роману Зваричу писати клопотання на спинах тих людей, які стояли перед ним. Не знаю, чому, але є такі адвокатські відчуття – я записав тоді на ще тоді були відеоплівки. Зранку я тоді подзвонив Миколі Катеринчуку, з яким був знайомий по юридичному бізнесу, знайшов його телефон. Набрав, кажу, Миколо, дивись, в принципі, можу підмітати підлогу, прибирати по господарству. Але, в принципі, знаю, що трошки знаю юриспруденцію і готовий допомагати. Він каже: так давай, тому що голови юридичні потрібні. Я набрав Олексія, кажу: “Я не порадився з тобою. Але так зробив”. Він: “Нема питань, пішли”. І ми в той же день прийшли в штаб і потрапили в команду. 

Була дуже цікава ситуація, зараз, може, і не добре це згадувати. Зараз усі думають, що все було легко, добре тощо. Але коли сіли визначатися, хто ж піде в суд, бо юридична команда була дуже велика, за декілька днів до розгляду справи почали визначати, хто піде в суд. Одного представника юридичного бізнесу запитали, чи піде. Він каже: Ми – велика юридична компанія, нас потім Янукович знищить, ми не можемо. Піднімають другого, він каже: Ми – маленька юридична компанія, нас знищать. Ми з Олексієм переглянулися, і просто сказали, що готові йти в суд з відкритим забралом, ми розуміємо, що це проблеми, що може це закінчитися дуже погано. Насправді певний період часу так і було, коли почалися перевірки в компанії, коли за нами впродовж судового засідання постійно їздила «норушка» невідомо чия – чи міліцейська, чи СБУ. Але ми для себе прийняли рішення, що йдемо в цей бій, і пішли в бій. До речі, ми були не єдині такі, достатньо широка команда юристів сиділа у судовому процесі. У нас був один політик в команді, це Микола Катеринчук. Який так би мовити, політичний вектор цієї справи підкреслював. А ми займалися суто юридичною роботою. Ми не йшли туди як політики. Скажу більше, я це прокоментував, коли Микола Катеринчук готував книгу “Адвокати Помаранчевої революції” в 2005 році, і мене запитали тоді, чому Ви пішли в цей процес.. Скажу чесно, що я туди пішов не через Ющенка. Об’єктивно, я все сказав у 2005 році, тому можу собі дозволити повторити зараз. Я тоді пішов, розуміючи, що якщо обереться Віктор Янукович, то тоді юридична професія буде знищена. І я пішов тоді захищати юридичну професію. Насправді, на жаль, я виявився правий, тому що, по суті, юридична професія була знищена в 2011-13 роки, на жаль, вона й зараз не сильно працює, але тоді вона була знищена.

Але цей процес перетворив вас на справжніх політичних зірок. Ще одну політичну зірку цей процес створив, це Олена Лукаш, яка захищала Віктора Януковича.
Вибачте. Ви часто згадували Пукшина, але його в процесі не було.

Не було, але все-таки Ви з ним вчилися й знайомі зі Львова.
Олексій вчився з ним на одному курсі. Однокурсник, так.

Я згадав про Олену Лукаш, до того часу нікому не відомого адвоката. Згодом, після цього процесу, вона була народним депутатом України, а у часи Революції гідності - міністром юстиції. Як би Ви оцінили Олену Лукаш як професіонала? Як адвоката? Вона виступала тоді як адвокат Януковича.
Олена – фахова людина. Олена обстоювала ту позицію, яку тоді виробляв юридичний штаб Януковича. Вона обстоювала її фахово і зрозуміло. Єдине, що вони командою не зрозуміли, що ми зробили. Бо ми їх трошки юридично в пастку заманили. Якщо можна, я нагадаю, що спочатку була подана скарга про визнання недійсними результатів на території Донецької і Луганської областей. А потім, це була наша ідея, Микола Катеринчук з неї погодився. Ми подали доповнення до скарги і змінили позовні вимоги. І тоді ми просили визнати всі вибори по всій території країни такими, що не відбулися. А вони до кінця, по суді, судової справи говорили про те, що ми нібито наполягаємо на визнанні виборів недійсними лише в Донецьку і Луганську. І якщо пам’ятаєте, буквально в останній день строку від імені Януковича була внесена зустрічна скарга на визнання незаконними виборів на Західній Україні. І ми тоді сказали: хлопці, так ви, по суті, визнали наші вимоги. Бо якщо Донецьк і Луганськ ні, якщо Західна Україна – ні, то це означає, що по всій Україні вибори недійсні, і це також спрацювало. Але Олена – фаховий юрист, і це беззаперечно.

Коли вона була міністром юстиції, Ви з нею спілкувалися, підтримували якийсь контакт?
Ні. Вона була нашим політичним опонентом, і так склалося життя, що ми не зустрічалися і не спілкувалися.

У 2006 році Ви стали партнером юридичної фірми “Магістр і партнери”, старшим партнером якої був Євген Корнійчук - зять Василя Онопенка. Який, до слова, очолював Українську соціал-демократичну партію, до якої входили і Ви. Це завдяки Корнійчуку Ви потрапили у команду Юлії Тимошенко?
По-перше, трошки некоректна у вас інформація, тому що Євген Корнійчук був партнером компанії “Магістр і партнери”. Але коли компанія “Магістр і партнери” об’єдналася з нашою з Олексієм, з “Рєзніков, Власенко і партнери”, на той момент уже Євген не був партнером, тобто він вийшов із компанії. Але це технічний нюанс. Звичайно, ми з Євгеном знайомі, товаришували, він був партнером компанії, до якої ми приєдналися. І, до речі, я хочу сказати, що на моїй пам’яті це, напевне, єдине на українському юридичному ринку ефективне злиття двох компаній з першої десятки. Це відбулося в 2006 році. Я до сьогоднішнього дня не знаю жодного злиття двох компаній, яке було б ефективним, яке надало б фінансове зростання для спільної компанії. І якщо ці компанії – з першої десятки, тобто у нас трохи унікальна ситуація. Євген запропонував мені спробувати своє подальше життя в політиці , і я з цим погодився. Скоріше, на це рішення вплинуло те, що Соціал-демократична партія тоді входила до Блоку Юлії Тимошенко і була блокоутворюючою партією. Три партії тоді було: «Батьківщина», ПРП і Соціал-демократична партія.

Тоді у Євгена Корнійчука була сильна підтримка і, очевидно, лишається. Василь Онопенко – все-таки людина в юридичних колах достатньо відома. Він був головою Верховного суду України і це, очевидно, також відігравало свою роль.
У чому?

Ви сказали про те, що дві компанії об’єдналися і вийшов дуже гарний ефект. Можливо, що була підтримка цієї компанії з боку Онопенка?
Ні, це абсурдна конструкція. Я Вам скажу більше: за період перебування Василя Васильовича Онопенка головою Верховного суду я був у нього в кабінеті один раз – у 2010 році. У нас в компанії було встановлене правило: якщо ти виходиш з компанії, розумію, що це незвично буде звучати, то ти виходиш із компанії. У нас такого нема, що ти нібито десь пішов у політику, але залишився там партнером, щось трошки допомагаєш, якісь дивіденди собі отримаєш. Я так само вийшов з компанії в березні 2008 року і я з тих пір не маю жодного відношення до компанії “Магістр і партнери”, яка зараз має іншу назву, там зараз інший склад партнерів. У нас було семеро партнерів, із семи партнерів, які були за моїх часів залишилося лише двоє, молоді люди стали партнерами. Тому що юридичний бізнес неможливий без твоєї фізичної участі в бізнесі. Це можна якимось підприємством керувати, коли у тебе є директор.

Кондитерською фабрикою, наприклад?
Так, кондитерською фабрикою, можна так керувати, будучи президентом, а у тебе менеджмент там щось робить. У юридичному бізнесі так неможливо, тому що партнер повинен сам працювати, партнер повинен зустрічатися з клієнтами тощо. Я ж перед депутатством попрацював заступником керівника Державної податкової адміністрації, але всі дивувалися на ринку. Бо зазвичай відбувається так: якщо партнер починає працювати заступником голови ДПА, то зненацька у цієї фірми з’являється департамент, який займається податковими справами. Так от у фірми “Магістр і партнери” не з’явився такий департамент, не зросла кількість податкових справ, що дивувало ринок дуже сильно. Але я свого часу для себе визначився, що якщо я вийшов із бізнесу, і це правило ми встановили в себе в компанії, то я вийшов із бізнесу.

Ми вже почали говорити про Державну податкову адміністрацію, де Ви працювали. У березні 2008 року Ви були призначені заступником голови Державної податкової адміністрації України. Але працювали на цій посаді лише три місяці. Чому? Чому Ви обрали роботу у парламенті, а не у податковій адміністрації?
Я Вам скажу більше. Це була об’єктивна ситуація. Ви пам’ятаєте, що в жовтні 2007 року відбулися вибори народних депутатів. Я був тоді у списку «БЮТ», але я був на непрохідному 170-му місці, якщо не помиляюся. А зайшло тоді, здається, 154 депутати, але була створена коаліція в один голос, ви пам’ятаєте всі цю історію. Коли за прем’єр-міністра Тимошенко голосували вставанням вперше в історії українського парламенту. І кожен депутат особисто говорив – за він чи проти. І частина депутатів склала депутатські мандати, пішла працювати. А частина була призначена в уряд на другорядні посади – заступників міністра, керівників державних підприємств. І процедура складання ними мандатів була трошки затягнута. І було абсолютно зрозуміло, що я потрапляю до парламенту. Єдине, що було не зрозуміло – коли це відбудеться. І десь після призначення – а я був знайомий із Сергієм Васильовичем Буряком досить давно – він мене запросив до себе і каже: “Все одно тобі йти в парламент. Іди попрацюй, курувати будеш юридичний напрям. Ти починав як податковий адвокат, а тепер попрацюєш як податковий захисник ДПА”. Я подумав і погодився. І десь в березні 2008 року мене призначили до ДПА і я тоді курував юридичною службою в ДПА. Але в червні 2008 року вже всі люди позбавилися мандатів, і мені треба було обирати: або парламент, або посада. Я вирішив іти в парламент і прийняв присягу народного депутата. 3 червня 2008 року, по-моєму. До речі, ви говорили, що я депутат трьох скликань – це справедливе твердження, але на сьогоднішній день у мене всі три скликання неповні. Бо в перше я зайшов пізніше, в другому мене Янукович виганяв. А зараз третє скликання.

2011-2014 роки були важкими у Вашому житті. Ваш лідер - Юлія Тимошенко потрапила за грати. Ви стали на її захист як адвокат. Вас позбавили депутатського мандата, Вам інкримінували кілька кримінальних справ.
Але це абсурдне рішення з двох причин. По-перше, в постанові слідчого про допуск захисника у справі Тимошенко чітко записано, що допускається до захисту захисник, народний депутат, фахівець у галузі права. Тому що кодекс 60-го року дозволяв три категорії захисників: адвокати, близькі родичі і була Євгенія захисником Юлії Володимирівни, і третя категорія – фахівці в галузі права. Мене допустили як фахівця в галузі права. Під час цієї процедури я відмовився від депутатського свідоцтва. Тобто в мене сьогодні нема свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю, але я все одно залишався захисником Тимошенко.

Але дуже багато подій карколомних було у Вашому житті. Плюс суд з Наталею Окунською, колишньою дружиною. Дуже багато інформаційних вкидів було проти Вас. У Вас не було відчуття того, що це ніколи не завершиться?
Скажу більше. Це так здавалося не лише мені. Я про це розповідав в одному з ефірів одного з телеканалів. Якщо я не помиляюся, чи-то 15 чи-то 16 лютого 2014 року, це був останній день, коли я відвідав Центральну клінічну лікарню “Укрзалізниці”, де перебувала Юлія Тимошенко. Я просто як зараз пам’ятаю, ми тоді вже завершували розмову і я вже звідти виходив, і коли ми прощалися, вона каже: “У мене таке враження, що він мене звідси ніколи не випустить”. А 22 лютого ми її звідти забрали. Тобто насправді ситуація була настільки складна, непередбачувана, жахлива, що ніхто не знав, чим це закінчиться. І коли зараз говорять, що все було так легко. Було нелегко. Дуже багато депутатів ходили реально під загрозою фізичного знищення, кримінальних проваджень. Я не був тоді депутатом і в мене ця загроза була в десятки разів більша, я розумів, що нікого не цікавить Сергій Власенко. Всіх цікавить захисник Тимошенко і справа Тимошенко. Але ми жили в такій історії, ми прийняли це рішення. Виходячи на філософський мотив: кожна людина в житті робить вибір. Тоді я свій вибір зробив, я відстоював права і свободи людини, яку я вважав і що було підтверджено рішенням Європейського Суду з прав людини, незаконно протиправно, політично вмотивовано запхали до в’язниці і хотіли там тримати довічно.

Чи пропонували Вам “януковичі” під час процесу над Юлією Тимошенко якісь відступні, аби Ви відійшли від справи? Які суми?
Ніхто ніколи нічого, це об’єктивно. Друга річ: десь у квітні, якщо я не помиляюся, я про це ще не говорив, у вас буде есклюзив, 2010 року мене набрав Андрій Портнов, з яким ми спілкувалися ще на той момент, але він уже працював в адміністрації президента, попросив мене під’їхати і сказав: “Я прийняв пропозицію Януковича і перейшов на роботу в адміністрацію, пропоную тобі подумати, можливо, ти хочеш бути у нас в команді”. Але на той момент уже було прийнято перше рішення Конституційного суду щодо можливості формування тушками, якщо пам’ятаєте. Це було перше таке резонансне рішення КС. Я йому сказав: “Ми давно знайомий, я тобі скажу відверто. Я не можу вас підтримати, тому що ви задля своїх тактичних цілей, а формування коаліції – абсолютно тактична ціль – ламаєте стратегічні для держави речі. Я це не можу підтримати в принципі”. І після цього я не отримував жодних пропозицій від них і не бачився з Андрієм Портновим.

Але погрози після цього надходили?
А що мені погрожувати? Вони не погрожували. Вони порушували кримінальні справи, тягали мене на якісь допити. Пам’ятаєте ті дурні історії із зеленками. Перший раз реально мало не випалили очі. Слава Богу, окуляри просто врятували, бо коли виливають літр концентрованої зеленки в обличчя, око в мене трішки гноїлося, але Господь уберіг. Ми розуміли, що були реальні ситуації, коли загрожувало фізичне знищення. Але це було свідоме рішення захищати Тимошенко, ті ідеали, в які я вірив і продовжую вірити на сьогодні. Я свято вірю в те, що кожна людина в Україні повинна отримати ефективне право на захист і повинна його реалізувати. Хоч я і без адвокатського свідоцтва. Але адвокатство – в душі, я такий затятий, як кажуть на Галичині, прихильник цієї тези. Два тижні тому я пообіцяв президентові України Петрові Порошенку, що коли його будуть судити, наступного року, то я особисто буду робити все, від мене залежне, щоб він отримав право на захист і щоб він не тікав з країни, а мав можливість захистити себе від тих об’єктивних звинувачень, які він отримає в кримінально-караній площині.

Подивимося, чим завершиться 2019 рік. Давайте згадаємо все-таки про Наталю Окунську. Чим все таки завершилося Ваше розлучення? Питаю тому, що так склалося, що фактично вся країна була свідком з’ясовування між Вами стосунків, яке завдяки Вашій колишній вийшло у публічну площину. 
Я з Вашого дозволу не дуже хочу це коментувати, тому що там було багато абсурду, маніпуляцій і брехні. Абсолютно очевидно, що ніяка пані зі мною не воювала, абсолютно очевидно, що зі мною воював режим Януковича. Я говорив про це тоді й говорю про це зараз. Закінчилося це зняттям звинувачень, закриттям кримінальних справ. Інакше я би не був депутатом.

У 2016 році Ви побилися у Верховній Раді із колишнім своїм однопартійцем, а нині - “народофронтівцем” Сергієм Пашинським.
Як сьогодні складаються ваші стосунки із колишніми членами партії “Батьківщина”, які створили свою партію - “Народний фронт”?
Чоловіки деколи штовхаються, буває. Я для себе розділяю ситуацію на декілька частин. По-перше, серед моїх колишніх колег по партії є достатня кількість людей, яким я багато за що вдячний у цьому житті.

Наприклад?
Наприклад, Арсен Аваков. Я про це говорив і можу повторити, що в тій ситуації грудня 2013-го, лютого 2014-го років, навіть листопада 2013-го, коли було загострення атаки проти мене, коли розглядалися кримінальні справи в судах, коли були реальні загрози фізичного знищення чи побиття з метою каліцтва, то тоді Арсен Борисович реально допомагав особисто і зробив багато для того, щоб ми уникли якихось трагічних вирішень цього питання. Тому я по-людськи йому ніколи цього не забуду. Хоча сьогодні ми політичні опоненти, і я дуже часто критикую, припустимо, і поліцію, і МВС. Але я би хотів ще раз повернутися до тієї тези, про яку я вже сказав: людина достатньо часто робить вибір у своєму житті. Ці люди свій вибір зробили, і їх з цим вибором жити, не мені. Я не виходив, по суті¸ з партії БЮТ - “Батьківщини”, я залишався в одній політичній силі, не змінював свої переконання, що найголовніше, я живу за певним кодексом принципів, які я сам для себе встановив, намагаюся їх не порушувати, живу в гармонії з собою. Тому мені легко робити вибори в межах своїх принципів і я завжди кажу, що всі інші також роблять вибір і з цим живуть.

Я хочу запитати ще про одну людину – про Петра Порошенка. Останні чотири роки Ви - активний опонент Петра Порошенка. Ви особисто знайомі з президентом. Скажіть, Ваше опонування зумовлене Вашим перебуванням у команді Юлії Тимошенко, чи є якісь інші мотиви?
Я Петра Олексійовича знаю років 15 особисто, бачив його в різних ситуаціях. Не про все я можу сьогодні говорити з різних причин. Тому я маю свою оцінку цієї людини і я щиро впевнений у тому, що ця людина випадково опинилася в кріслі президента України і, на жаль, ця людина сьогодні робить дії, які можуть призвести до втрати Української державності. І саме тому я так різко опоную йому, і саме тому я настільки жорстко висловлююся проти нього, хоча, якщо ви звернули увагу, коли його обрали в 2014 році, ми всі, включаючи Юлію Володимирівну, на відміну від ситуації 2010 року, коли перемогу Януковича ми не визнали, тому що дійсно були фальсифікації і ми вважаємо, що Януковича не було обрано президентом, що підтверджує ця «чорна бухгалтерія» Партії регіонів і ця бухгалтерська книга Партії регіонів. А в ситуації з Порошенком ситуація інша була, і тому Юлія Володимирівна і моя команда тоді сказали, що президент обіцяв закінчити війну якнайшвидше – ми готові стати плече в плече. Ми готові допомагати, ми готові робити щось на користь Української держави. І тому коли після парламентських виборів почала формуватися парламентська коаліція і коли ми почали обговорювати принципові речі, ми почали обговорювати сутнісні речі. Ми як “Батьківщина” не говорили, що дайте нам таку посади чи таку посаду… Ми говорили про ціннісні речі і ці ціннісні речі знайшли своє відображення в коаліційній угоді. І ми були готові її виконувати. Але коли ми побачили, що дві великі фракції не збираються її виконувати, що наш механізм впливу на це вичерпаний, ми сказали, що не готові своєю присутністю, умовно кажучи, легалізувати такі дії, і ми вийшли із коаліції. І коли ми побачили, що президент сьогодні, по суті, є локомотивом усього, що відбувається в державі, це ж очевидно, і незважаючи на те, що ми формально живемо в парламентсько-президентській республіці, по факту ми живемо в президентській республіці, і сьогодні все, що відбувається, - це президентські речі. І я можу повторити Петрові Порошенкові те, що я колись сказав хлопцям з команди Віктора Федоровича: “На жаль, Петре Олексійовичу, задля досягнення Ваших тактичних цілей Ви руйнуєте речі, які є базовими і засадничими для держави. Я сказав тоді, що я не зможу, і не хочу, і не буду приєднуватися до тієї команди, бо ми ідеологічно різні, і тому я кажу й Вам, Петре Олексійовичу: Ви для нас – ідеологічно інша людина”. Саме тому ми настільки жорстко опонуємо. Сьогодні є реальний ризик втрати Українсько ї держави. Правоохоронна і судова системи зруйновані, довіри немає. Всі судді перебувають на гачках, всі суди формально ліквідовані указами президента, конкурс у Верховний суд, на жаль, це фейк, бо я як людина, яка 20 років займалася практичною адвокатською діяльністю, розумію, що це фейк, бо знаю, хто, як і чому потрапив до Верховного суду. Державна служба руйнується, і так далі.

Очевидно, 2019 рік має стати етапним для Юлії Тимошенко. Цей рік - принциповий для неї, як для кандидата на найвищу посаду у державі. Двічі вона брала участь у виборах президента. Двічі вона ставала другою. Ви готуєтесь до того, аби влаштувати третій тур президентських виборів у разі, якщо Юлія Володимирівна не переможе?
Третій тур не влаштовується. Для третіх турів або є юридичні підстави, або їх немає. І в 2004 році, я готовий сперечатися в будь-якій аудиторії, з будь-якою людиною. Бо деколи кажуть, що рішення Верховного суду в 2004 році – це було політичне рішення. Я готовий доводити, що це було абсолютно чисте юридичне рішення. Так от для третього туру, або для повторного голосування в другому турі, як це формально юридично називається, необхідно, щоб були підстави. Якщо вони будуть, звичайно, будемо про це говорити. І, до речі на жаль, ми уже сьогодні можемо сказати, що влада готується фальсифікувати вибори. Якщо Ви звернете увагу, в грудні минулого року за ініціативи Порошенка, незважаючи на те, що це вніс хтось з депутатів БПП, губернаторів і голів райдержадміністрацій вивели із закону про державну службу, дозволивши їм по факту бути політичними фігурами.

Тобто поза конкурсом?
Не тільки поза конкурсом. Їм дозволили бути політиками, агітувати, брати участь в роботі штабів. Тобто їм дозволили бути політичними фігурами і плюс Порошенко їх призначає без конкурсу. Склад ЦВК, про який уже говорили всі, “ОПОРА” сказала, що із 15 кандидатів 11 – особисто лояльних до Порошенка. І це не позиція Власенка, це позиція “ОПОРИ”. На сьогодні фінансами роблять спроби задушити невеликі міста і об’єднані територіальні громади, щоб схилити всіх обраних голів працювати на одну політичну силу. Я, до речі, приїхав буквально сьогодні з Чернівців. Я їздив як народний депутат. І от приїхав депутат від “Батьківщини” і одразу голова райдержадміністрації викликав директора школи, де я проводив зустріч, направив туди перевірку в той же день, в той же момент, сказавши, що вона нібито не проводить навчальний процес, що не відповідало дійсності.

Могли б ще замінувати цю школу.
Могли б. Там невеличка школи, ми би тоді зустрілися біля школи і їм би було б складніше протидіяти моїй зустрічі. Але, на жаль, такі нечесні методи вже сьогодні свідчать про можливість фальсифікації виборів. Тим більше, що сьогодні, я згодний з Вами, згідно з рейтингами, Юлія Тимошенко – претендент номер один, а Петро Порошенко, на моє переконання, не потрапляє навіть у другий тур.

Але Юлія Тимошенко може потрапити в другий тур разом з Олегом Ляшком, також вихованцем БЮТ.
За Вашою, тоді, логікою Петро Олексійович – засновник Партії регіонів, і тоді всі, хто в Партії регіонів, - це вихованці Петра Олексійовича.

Це не я сказав, це Ви сказали.
Давайте за цієї логікою жити. 

А як би охарактеризували свій нинішній статус у команді Юлії Тимошенко? Ви знайомі з бізнесом Вашої лідерки і її сім’ї?
Я сьогодні є членом фракції “Батьківщина” і є заступником голови партії Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”, і за розподілом функціональних обов’язків відповідаю за юридичний напрям партії “Батьківщина”.

Тобто Ви будете юридично супроводжувати президентську кампанію Юлії Тимошенко?
Це інше питання: структура штабу, хто буде супроводжувати… Але Ви запитали мене за станом на сьогодні і я відповів, що на сьогодні я заступник голови партії “Батьківщина”, який відповідає за юридичні питання.

У Вас є малюнок того, якою має бути ідеальна Україна? Якою є ідеальна Україна у розумінні Сергія Власенка?
Звичайно, є багато компонентів, які нам складають ідеальну Україну. Але абсолютно точно в цій Україні повинний бути чесний, справедливий, незалежний суд, який буде мати гарантії незалежності, але при цьому виносити чесні, справедливі та законні рішення. І кожен українець, якщо, не дай Боже, його права будуть порушуватися, а хотілося, щоб цього було менше і менше, але навіть за таких обставин міг би захистити свої права в чесному, справедливому, незалежному суді не залежно від того, як він буде називатися - чи антикорупційний, чи суперантикорупційний, чи навіть супер-пупер-антикорупційний. Тобто цей елемент для мене є важливий. Насправді через відсутність цього елементу я й пішов у політику свого часу.

Скільки часу потрібно для того, аби створити в Україні незалежний суд, незалежну судову систему?
Це – складне питання, тому що це складна проблема, і нема простих рішень складних проблем. Якщо хтось скаже, що це можливо зробити за один місяць – просто не вірте йому. На жаль, сьогодні під виглядом судової реформи проводяться абсолютно інші речі, які призводять лише до залежності судової системи від президента та його адміністрації. Зокрема, я зазначив, що указом президента від грудня минулого року всі суди формально ліквідовані і всі судді відправлені на переатестацію до Вищої кваліфікаційної комісії суддів, яка сьогодні є повністю залежна від Порошенка. Це складний процес, який треба починати від юридичної освіти, тобто зменшувати кількість вишів, які готують юристів, але покращувати їх якість. Треба трошки почистити адвокатуру, вибачайте, шановні панове, колишні колеги. Треба почистити судову систему, але це треба зробити розумно, збалансовано, щоб разом з проблемою не викинути дитя.

Нові досьє

Рибалка Сергій. ДОСЬЄ

Коломойский: Наиболее достойной на президентство на сегодняшний день является Тимошенко

Шкляр: Я проти того, щоб Україну приєднували до Донбасу

Власенко: Я особисто пообіцяв Порошенку, що коли його будуть судити, він отримає право на захист

Васюник Ігор. ДОСЬЄ

Медведчук: Я використовую особисті відносини з Путіним в інтересах України

Горбулін: "Напад на Україну призведе до нової світової війни"

Пинзеник: Я ніколи не грав з Леонідом Кучмою в преферанс

Пинзеник: “Пинзеник” угорською означає “гроші”. Я сам по собі гроші

Декларація Олега Ляшка: 20 млн грн доходу і $ 484 тис готівкою