Персоналии

06 Августа 2018
Ярош Дмитрий. ДОСЬЕ
Народный депутат Украины, экс-лидер “Правого сектора”

Про нього складають легенди. Його прізвищем у Росії лякають дорослих і дітей. Він був і лишиться творцем “Правого сектору” - структури, яка у 2014 році відіграла важливу роль і під час Революції гідності, і на початку російсько-української війни. 

Дмитро Ярош - творець новітньої України. Вийшовши у листопаді 2013 року на Майдан незалежності він став одним із символів протесту проти режиму Віктора Януковича. 

Амбіції

Дмитро Ярош - людина амбітна і харизматична. Упродовж майже 25 років він перебував у стані правих та праворадикальних сил. Утім, “зоряним” для нього став час Революції гідності. Саме тоді йому вдалося очолити найбільш радикальну частину протестувальників і створити “Правий сектор”.

Фото із сторінки Facebook Дмитра Яроша

Після втечі Януковича, 26 лютого 2014 року, на Майдані були презентовані кандидатури на посади у новому уряді. Тоді Ярошу пропонували посаду заступника секретаря РНБО України. Сам він претендував на місце віце-прем’єра по силовому блоку. Одначе в уряд Ярош так і не потрапив. 

Через кілька днів - 8 березня 2014 року провідник “Правого сектору” заявив про балотування на посаду президента України. Але вибори програв.

Після президентських виборів 2014-го керівник інформаційного сектору “ПС” Борислав Береза заявив, що Ярош буде згоден на посаду в уряді. Одначе такої кадрової пропозиції лідеру “Правого сектору” не надходило. 

Дмитро Ярош каже, що зараз немає президентських амбіцій, але він міг би стати непоганим верховним головнокомандувачем.

“Я і тоді, коли на президентські вибори у 2014-му йшов, говорив, що не знаю, яким я буду президентом. Я не володію таким красномовством і досконалою англійською, як Петро Порошенко, наприклад”, – зазначив Ярош (“Апостроф”, 3 жовтня 2017 р.). Але, каже він, з нього вийшов би прекрасний головнокомандувач.

Очевидно, час для реалізації усіх політичних амбіції Яроша поки що не настав.

Біографія

Народився 30 вересня 1971 року у Кам’янському Дніпропетровської області. 

Батько працював на Дніпровському металургійному комбінаті, а мама - на вагонобудівному заводі.

У 1988 році закінчив середню школу № 24 м. Кам'янське (тоді — Дніпродзержинськ). Після - працював на заводі. 

З жовтня 1989 по листопад 1991 рік служив у ракетних військах Радянської армії в Білорусі, а потім під Іркутськом. Кажуть, що в армії Ярош оголошував голодування, вимагаючи, аби його відправили служити до України.

Член Народного руху України з лютого 1989 року та Української Гельсинської спілки з червня 1989 року.

У червні 1994 року став членом-засновником всеукраїнської організації “Тризуб” ім. Степана Бандери.

Керував Кам'янською чотою, Січеславським обласним загоном, Дніпровським куренем, Наддніпрянським кошем.

У 1996-1999 роках — голова центрального проводу Всеукраїнської організації “Тризуб” ім. Степана Бандери.

З серпня 1999 по 2002 рік - член центрального проводу, відповідальний за діяльність організаційних структур на Наддніпрянщині, та куратор зовнішньо-політичного відтинку діяльності Організації.

У 2001 року завершив навчання на філологічному факультеті Дрогобицького педагогічного університету ім. І. Франка. 

З 2002 року - Головний інспектор Всеукраїнської організації “Тризуб” ім. Степана Бандери, член Центрального Проводу.

З січня 2005 рокувиконував обов'язки Голови Центрального Проводу.

14 серпня 2007 року  на VI Надзвичайному Великому Зборі Всеукраїнської організації “Тризуб” ім. Степана Бандери затверджений Головою Центрального Проводу.

У 2007 році - ініціатор створення та керівник Міжнародного Антиімперського Фронту.

14 жовтня 2010 року на розширеній нараді Центрального Проводу склав повноваження Голови Центрального Проводу ВО “Тризуб” ім. Степана Бандери. З жовтня 2010 року - ініціатор створення та координатор єдиного Націоналістичного руху.

15 липня 2012 року рішенням старшинської наради Організації проголошений Провідником “Тризубу”.


Вишкіл "Тризубу" ще задовго до Революції гідності. В гостях - Валентин Наливайченко. Фото із Facebook Дмитра Яроша

У листопаді 2013 року став один із лідерів Євромайдану, очоливши організацію “Правий сектор”.

Від квітня 2014 року брав участь у формуванні добровольчих загонів для боротьби з російською агресією на сході України.


Дмитро Ярош із побратимами на східному фронті. Фото із Facebook Дмитра Яроша

У 2014 році на дочасних виборах балотувався у президенти України на позачергових виборах глави держави. Отримав підтримку 0,40% виборців і посів 11-е місце.

На позачергових виборах до Верховної ради України 2014 року Дмитро Ярош обраний народним депутатом у одномандатному виборчому округу № 39 (Дніпропетровська область). 

Заступник голови Комітету з питань національної безпеки і оборони Верховної Ради.

У лютому 2016 року Дмитро Ярош заявив про намір створити “Національний Рух Дмитра Яроша”. “Хлопці попросили, щоб зараз – на стадії становлення – була прив'язка до мого імені. Тобто “Національний Рух Дмитра Яроша”. Але це поки лише робоча назва”, - заявив Ярош (“Ліга.net”, 1 лютого 2016 р.).

За інформацією Комітету виборців України, у лютому 2018 року Дмитро Ярош не відвідав жодного засідання Верховної Ради.

“Я вже не раз хотів скласти депутатський мандат, хлопці проти того виступають... Я розумію, що реально допомагає нам. Тому, відповідно, ми його поки тримаємо. Не буде потреби – складу", – заявив екс-лідер “Правого сектору” (ZIK, 10 березня 2018 р.). 

“Візитка Яроша”

Інтернет-мем, який виник 20 квітня 2014 року, після того, як пропагандистські ЗМІ Росії у якості доказу причетності “Правого сектору” до перестрілки у Слов’янську надавали візитівку, знайдену, як припускалося, в ущент згорілому автомобілі. 

У зв'язку з цим виникли меми про незнищенність та надприродну силу візитівки.


Візитка Яроша

Інтернет-меми на тему "візитки Яроша"

У інтерв'ю від 22 квітня 2016 року Дмитро Ярош повідомив, що візитівка насправді існувала, і була серед особистих речей у водія “Правого сектору”, який загинув 20 квітня 2014 року і чиє тіло не змогли забрати з поля бою.

Дмитро Ярош на східному фронті. Фото із Facebook Дмитра Яроша

Заборона Партії регіонів 

2 лютого 2014 року Дмитро Ярош виступив за заборону діяльності Партії регіонів в Україні. Утім, цей заклик так і не був почутий постмайданною владою.

Компромат 

Багато інкримінованого Дмитру Ярошу виходить поза межі здорового глузду. Утім, нагадаємо основні закиди колишньому лідерові “Правого сектору”.

Нічні перемовини із Януковичем

Михайло Добкін заявив, що в ніч з 21 на 22 лютого 2014 року колишній президент Віктор Янукович двічі спілкувався по телефону з лідером “Правого сектора” Дмитром Ярошем щодо захоплення Межигір'я. Про це Добкін повідомив під час допиту в Оболонському суді Києва у справі про державну зраду екс-президента Віктора Януковича. 

“Я чув, як він говорив з главою СБУ Якименком, через якого поспілкувався з Ярошем. Не знаю про що точно вони домовлялися, але після цього надійшла інформація, що захоплення Межигір'я не буде”, - розповів Добкін.

Нардеп уточнив, що пізніше у Януковича була повторна розмова з Ярошем, проте цього разу вона не увінчався успіхом і в Межигір'я зайшли люди.
22 червня 2018 року під час засідання Оболонського райсуду Києва колишній охоронець Януковича Сергій Бернацький підтвердив, що екс-президент в день харківського з’їзду 22 лютого 2014 року говорив по телефону з лідером “Правого сектора” Дмитром Ярошем.

“Подзвонили з незнайомого номера. Людина представилася, що він Ярош, я передав трубку президенту. Розмови я не чув, але пізніше від співробітників надійшла інформація, що люди, які планували захопити резиденцію, зупинилися і повернулися до місця, звідки вони вийшли”, – розповів він.

Сам Дмитро Ярош підтвердив, що 20 лютого 2014 року він зустрічався у будівлі Адміністрації президента із Віктором Януковичем. Тоді лідер “Правого сектору” пропонував главі держави припинити бійню у центрі Києва.

Автомобіль Януковича-молодшого

Після Революції гідності Дмитро Ярош пересувався на автомобілі GMC Савани, який раніше належав Віктору Януковичу - молодшому. 
31 березня 2014 року МВС повідомило, що "Правовий сектор" повернув броньований автомобіль екс-президента в державну власність. 

Смерть Саші Білого і протистояння з Аваковим

У ніч на 23 березня 2014 року у селі Бармаки Рівненської області був убитий регіональний лідер “Правого сектора” Олександр Музичко, більш відомий як Сашко Білий. Заступник міністра МВС Володимир Євдокимов заявив, що він загинув під час проведення спецоперації із його затримання, коли він чинив озброєний опір і поранив одного зі співробітників міліції.

Сам Ярош заявив, що на “Правий сектор” чинився тиск і озвучив вимогу щодо відставки міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та арешту співробітників спецпідрозділу “Сокіл”, яких “Правий сектор” звинувачував у вбивстві Музичка. Міністр Аваков доволі жорстко реагував на закиди Яроша.

Судове переслідування у Росії

3 березня 2014 року слідчий комітет Російської Федерації відкрив кримінальне провадження щодо Дмитра Яроша за нібито публічні заклики до здійснення терористичної та екстремістської діяльності, здійснені з використанням засобів масової інформації. Обвинувачення ґрунтувалося на публікації на сторінці “Правого сектору” в соціальній мережі “ВКонтакті” від 1 березня, в якій Ярош нібито звернувся до лідера чеченських бойовиків Доку Умарова. 

Сам Ярош твердить, що публікація з’явилась після зламу сторінки невідомими.

Однак 12 березня 2014 року Басманний районний суд Москви задовольнив клопотання слідства і виніс рішення про заочний арешт Дмитра Яроша. 

25 липня того ж таки року стало відомо, що Інтерпол за запитом РФ оголосив Дмитра Яроша в розшук. Однак у січні 2016 року інформацію про міжнародний розшук Дмитра Яроша було знято із офіційного сайту Інтерполу. 

Перестрілка у Мукачевому

11 липня 2015 року в Мукачевому Закарпатської області відбулася перестрілка між бійцями “Правого сектора” та представниками народного депутата з групи “Воля народу” Михайла Ланьо з міліціонерами.

За останніми даними, в результаті перестрілки загинули 3 людини – двоє бійців “Правого сектора” і один цивільний, ще 14 осіб постраждали. У місті був оголошений план “Перехоплення”, однак частині бійців “Правого сектора” вдалося вийти з оточення.

Для вирішення ситуації лідер “Правого сектора” Дмитро Ярош вів переговори з президентом України. Останній заявляв про неприпустимість повторення подібних ситуацій.

“Диверсант” Ірина Ярош

У серпні 2016 року російські пропагандистські ЗМІ записали доньку Дмитра Яроша - Ірину у "диверсанти". 

Напад охоронця Яроша на таксиста

У травні 2017 року в Кам’янському на Дніпропетровщині сталася стрілянина, до якої були причетні соратники Яроша. 

Конфлікт виник нібито через небажання водія таксі відповісти на привітання “Слава Україні!”. Стрілка затримали інші таксисти та одразу передали поліції. У нього знайшли посвідчення особистого охоронця Дмитра Яроша. Останній визнав, що його побратим Михайло застосував зброю у таксі в місті Кам'янське Дніпропетровської області минулої неділі.

“Михайло – не просто мій охоронець, а бойовий побратим, який пройшов Майдан та по сьогодні бере активну участь в боях російсько-української війни. Під час бойових зіткнень поводив себе героїчно та був прикладом для друзів”, - написав Ярош на своїй сторінці у Facebook.

"Агент спецслужб"

У лютому 2016 року голова Полтавської організації “Правого сектору” Марк Чаус не виключив, Дмитро Ярош може бути агентом спецслужб. 

“В організації є думки, що Ярош може бути агентом спецслужб. Наприклад з СБУ. Ці висновки - із багатьох фактів. За час його лідерства “Правий сектор” не раз підставляли. Саме він дав наказ у Мукачеві їхати до Ланьо. А там наших хлопців вже чекали. Коли вбили Сашка Білого, Ярош говорив про помсту. Ми чекали кілька місяців, але він так нічого не зробив. Навіть якихось протестів. Хоча обурюватися було чому - Сашка вбили брутально, спеціально кулею в серце. Хлопці все зрозуміли. І колись би Ярош пішов за вимогою. 
Дмитро гаслами затягував час. Або готував собі шляхи відступу. Або за гіршим варіантом діяв за вказівкою влади - треба було замилювати очі членам політсили. Країні не потрібна така націоналістична організація”, - заявив Чаус. (Gazeta.ua, 29 лютого 2016 р.).

Матеріальні статки 

За 2017 рік Дмитро Ярош задекларував 598,5 тисяч гривень доходів. З них 183,2 тис. грн склала депутатська зарплата, ще 252,8 тис. грн – забезпечення депутатської діяльності та 162,4 тисяч гривень – це дохід від продажу автомобіля Skoda Oсtavia 2009 рік випуску.

До Єдиного державного реєстру декларацій Ярош також вніс право на торговельну марку “візитка Яроша”. 

Нардеп володіє двома квартирами (46,4 кв. м і 44,5 кв. м) і 26% будинку (68 кв. м) в Кам’янському (Дніпропетровська область). Готівкові і вклади банках Дмитро Ярош не задекларував. Його дружина володіє квартирою (53,9 кв. м) і автомобілем Opel Astra A5 2006 рік випуску.

У 2016 році Ярош задекларував дохід у 290 тис.469 грн., із них депутатська зарплата - 120 тис, 598 грн., ще 169 тис. 871 грн він отримав на забезпечення депутатської діяльності. 

Загальна сума сукупного офіційного річного доходу членів сім'ї Дмитра Яроша за 2013 рік становила 803 грн. Згодом, на прес-конференції, він зізнався, що не показав в декларації жодних доходів, бо не мав легальних доходів і не визнавав владу Віктора Януковича. 

“Звичайно, я мав якийсь певний дохід, але, повірте, невеликий. Я знаю, що таке виживати за 2 тисячі гривень на місяць. Мені допомагали друзі матеріально, допомагали малі, середні підприємці, і в середньому я мав 5-7 тисяч гривень в місяць”, - заявив тоді Ярош.

Оточення 

Має гарні стосунки із колишнім головою СБУ Валентином Наливайченком. Свого часу Ярош був його помічником-консультантом народного депутата Наливайченка (до 25 лютого 2014 року). 

“З Валентином Наливайченком ми знайомі кілька років… У нас дружні стосунки. Ба більше - він був на весіллі у моєї доньки. Ми підтримуємо стосунки. Я був і лишаюсь його помічником на громадських засадах… Ми постійно консультуємось, ми намагаємось обмінюватись інформацією із СБУ і підтримуємо зараз гарні стосунки”, - каже Ярош.  

Сам Валентин Наливайченко також досить тепло відгукується про друга: “Дмитро Ярош був не стільки моїм помічником, скільки тим патріотом серед інших патріотів, яких я як народний депутат в опозиції до Януковича вважав правильним і підтримати, і захистити. Він тоді був керівником патріотичної організації “Тризуб” та інших організацій... Він був не один. Я міг дати йому статус помічника – я й дав. І не жалкую. Я Дмитра поважаю і вважаю, що такі патріотичні організації були важливі, особливо коли ми були в жорсткій опозиції до Януковича і до всього його режиму. І ми були праві, як ви бачите, особливо згадуючи ті злочини, які вчинив [режим Януковича]... Я бачив Дмитра на Майдані не один раз, до речі, без зброї, як людину дії. Тому він не є не моїм підлеглим чи помічником. Він є тією людиною, яку я поважав і поважаю” (112 канал, 30 березня 2018 р.). 

Валентин Наливайченко разом з Дмитром Ярошем на зібранні "Тризуба", 2011 р. Фото із Facebook Дмитра Яроша

Ярош також дружить із головою Миколаївської ОДА Олексієм Савченком, міським головою Дніпра Борисом Філатовим, Геннадієм Корбаном, народними депутатами України Бориславом Березою, Володимиром Парасюком.

Дмитро Ярош із міським головою Києва Віталієм Кличком. Фото із Facebook Дмитра Яроша

Дмитро Ярош із Надією Савченко на східному фронті. Фото Олени Білозерської


Дмитро Ярош та голова СБУ Василь Грицак. Фото із Facebook Дмитра Яроша

Погляди

Дмитро Ярош за:

Зламування кримінально-олігархічних моделей в Україні;

Створення соціально-орієнтованої держави з ринковим господарством;

Боротьбу із кремлівським неоколоніалізмом; 

Багатократне збільшення фінансування армії;

Поновлення ядерного статусу України;

Заборону антиукраїнських ЗМІ;

Всебічну допомогу кримським татарам;

Дозвіл носіння вогнепальної зброї;

Електронний уряд;

Зменшення розмірів і кількості податків.

Поранення

21 січня 2015 року у боях біля Донецька Ярош був поранений внаслідок обстрілу з РЗСО “Град” (осколковий відкритий перелом нижньої третини плеча, легке поранення голови).

10 вересня 2015 року Дмитро Ярош був госпіталізований для хірургічного оперативного втручання для відновлення ліктьового суглоба.

Порошенко

Дмитро Ярош доволі критично ставиться до Петра Порошенка.

У травні 2015 року, після того, як військові оточили один із підрозділів “Правого сектору” в учбовому центрі “Десна” в Чернігівській області, і вимагали залишити територію центра, Ярош заявив, що сподіватися на розуміння ситуації з боку Порошенка, не доводиться. 

“Складається враження, що для нього українські добровольці несуть більшу загрозу, аніж російсько-терористичні війська, які окупували український Крим і частину Донбасу”, - сказав тоді Ярош.

У жовтні 2016 року він зауважив, що головною помилкою президента Порошенка є те, що він спирається на слабку команду. Водночас Ярош наголосив, що пропонував главі держави свою підтримку.

“Я - людина війни. Критикувати верховного головнокомандувача не дуже доводиться. Тому що за мною стоять і підрозділи. Звісно, я не скажу, що я дуже вже задоволений тим, що він робить. Врешті-решт, я був його конкурентом на президентських виборах, які успішно програв» (Online.ua, 22 жовтня 2016 р.).

Водночас Ярош каже, що порівнювати Порошенка із Януковичеем не потрібно. “Не можна говорити, що Порошенко - поганий, тому що він поганий, як Янукович. Я Януковича не визнав на другий день після виборів, ще будучи командиром “Тризуба”, написав заяву, що не визнаю Януковича президентом і так усі роки його правління і провів. З Порошенком - зовсім по-іншому” (24 канал, 5 травня 2016 р.).

“Порошенка можна тільки хвалити: чудовий оратор і інтриган, чудовий окозамилювач, патологічний невиконавець обіцянок і таке подібне. Але поки що він - Верховний Головнокомандуючий. Побачу когось якісно кращого - підтримаю”, - каже Ярош.

У жовтні 2017 року під час піку протестних акцій проти Порошенка, які організовував Михайло Саакашвілі у Києві, Ярош не прийшов на протести - захворів.

“Правий сектор”

Датою створення “Правого сектору” Дмитро Ярош називає 30 листопада 2013 року, коли протестувальники вийшли на Михайлівську площу підтримати побитих студентів. 

Тоді в “Правий сектор” увійшли “Тризуб”, УНА-УНСО, “Патріот України”, “Білий молот” etc.

Одначе широко відомим “ПС” став вже після подій 18 січня 2018 року, коли “Правий сектор” дав бій силовикам на Грушевського. 

22 березня 2014 року відбувся перший партійний з'їзд Правого сектору та 27 з'їзд Української національної асамблеї. Політична партія “Українська Національна Асамблея” була перейменована на “Правий сектор”, а головою був обраний Дмитро Ярош.

Після вбивства 24 березня 2014 року одного з лідерів “Правого сектору” Західної України Олександра Музичка (“Сашка Білого”), Дмитро Ярош звинуватив МВС України у контрреволюційній діяльності та заявив, що відбувається тиск на Майдан та “Правий сектор”. А також озвучив вимоги щодо відставки міністра МВС України Арсена Авакова та арешту працівників спецпідрозділу “Сокіл”, яких “ПС” звинувачує у вбивстві Музичка. 

15 липня 2014 року Дмитро Ярош оголосив про створення на базі силового блоку “Правого сектору” Добровольчого українського корпусу.

11 листопада 2015 року Дмитро Ярош заявив про складення з себе повноважень провідника національно-визвольного руху “Правий сектор”. 

28 грудня 2015 року Дмитро Ярош заявив про вихід з організації “Правий сектор” та ініціював створення нового громадсько-політичного руху.

“Я так розумію, що всі, хто залишилися і не пішли зі мною створювати новий загальнонаціональний рух - всі вони там (в “Правому секторі” - С.Р.). Я стежу за всім, що відбувається, і все одно намагаюся їм допомагати, тому що це мої друзі і соратники. Ніяких конфліктів не було, просто у нас різні погляди на розвиток України та політичних партій. У “Правому секторі” все добре, просто мене там вже немає. Хоча я за переконаннями все такий же “правосєк”, - заявив Ярош в інтерв'ю виданню “Ліга.net”.

Свого часу ходили чутки про фінансування “Правого сектору” олігархом Коломойським. Останній це спростовував. Хоча і говорив, що поважає Дмитра Яроша. Щоправда, пізніше Борис Філатов, міський голова Дніпра, сказав, що Коломойський таки фінансував “Правий сектор”. Але це спростовує Дмитро.

“Я з Коломойським побачився раз чи два в житті. З його командою в області до нас нормальне ставлення. У мене хороші стосунки і з Геннадієм Корбаном, і з Святославом Олійником, і з Борисом Філатовим. Але “Правий сектор” не є проектом Ігоря Коломойського або когось там іще. Є державні інтереси, і на їхній основі ми співпрацюємо з більшістю обласних державних організацій, силовими структурами та аналогічним”, - каже Ярош.

Командир батальйону “Донбас” Семен Семенченко стверджує, що Яроша змусили залишити посаду голови “Правого сектору”: “Я вважаю, що це дії влади або стимулювання влади. Це вигідно, перш за все, президенту, щоб всі ті сили, які асоціювалися з Майданом, були або дискредитовані, або роздираються. Тому я абсолютно впевнений, що без цього тут не обійшлося”.

Регалії

Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (2016) та відзнакою президента України - ювілейною медаллю “25 років незалежності України” (2016).

Удостоєний ордену “Народний Герой України (2015). 

Лідер руху “Державницька ініціатива Яроша”.

Радник начальника Генерального штабу України.

Є засновником громадського об’єднання “Державницька ініціатива Яроша”

Сім’я 

Одружений. Дружина - Ольга, працювала оператором на пошті. Пізніше за наполяганням Дмитра займалася домашнім господарством.




Дмитро Ярош із дружиною Ольгою

Як згадує Ярош, з майбутньою дружиною познайомився у спільній компанії, коли прийшов з армії. “Рік зустрічалися - не було любові, були просто друзями. А потім з’явилася любов. Я зробив пропозицію, від якої вона не змогла відмовитись”, - згадує він. І додає: дружині він одразу сказав, що він - український націоналіст і буде боротися за ідеали.

Подружжя мають сина - Дмитра та двох доньок - Анастасію Абрамів та Ірину Ярош.

Подружжя Ярошів із дітьми і онуками. Фото із Facebook Дмитра Яроша

Чоловік Анастасії - керівник УДА Прикарпаття Василь Абрамів (“Смерека”). У лютому 2018 року він став випускником Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського та склав присягу на вірність народу України і отримав погони молодшого лейтенанта. 

Чоловік Ірини - Володимир Верховень (“Шум”), військовослужбовець.

У Яроша є троє онуків - Софійка, Назар (2014) та Устим (2016).


Дмитро Ярош із онуками - Софійкою, Назаром та Устимом. Фото із Facebook Дмитра Яроша

Янукович

20 лютого 2014 року після вбивств у центрі Києва до “Правого сектору” звернулися співробітники СБУ та запропонували зустрітися з Віктором Януковичем. 
“Правий сектор” делегував Дмитра Яроша на переговори, а співробітники СБУ залишилися, як гарантія його безпеки. Зустріч проходила у будівлі Адміністрації президента та тривала більше години, Янукович пропонував Ярошу підписати угоду про припинення конфлікту, але той йому відмовив та сказав, що Правий сектор буде боротися до кінця. 

21 лютого, лідери парламентської опозиції (Арсеній Яценюк, Віталій Кличко, Олег Тягнибок) та президент підписали “Угоду про врегулювання кризи в Україні”, що викликало невдоволення серед революціонерів. Тоді Дмитро Ярош вперше виступив на сцені Майдану і заявив що “Правий сектор” не складе зброї та не звільнить жодної будівлі поки Янукович не піде у відставку, закликав до продовження боротьби та заявив про готовність взяти відповідальність за подальше розгортання революції. На наступний день Віктор Янукович покинув Київ та втік до Росії.


Я

“Я розумію, що дива трапляються. І тому шанс є завжди. І поганий той політик, який не вірить у дива”. (“Світське життя”, 14 квітня 2014 р.).

"Я переоцінив організаційні можливості "Правого сектору".

(“Ліга.net”, 1 лютого 2016 р.).

“Я не геній і не шизофренік. Тобто роздвоєння на війну і на політику – треба бути або генієм, або шизофреніком. Це важко поєднувати просто-напросто. Я використовую якісь певні політичні аспекти, щоб добровольці могли діяти на фронті. Але при цьому не занурююся туди, бо не можу роздвоїтися”.

(ZIK, 10 березня 2018 р.).

Новые досье

Безсмертный: Кремлю не удалось поковыряться в нашей Конституции

Приходько: Я знаю, что должен делать политик. Он должен помогать людям

Ющенко: "Тимошенко і Янукович — два чоботи з однієї пари"

Приходько: В России никак не могут смириться, что нас невозможно поставить на колени

Марченко Оксана. ДОСЬЕ

Выборы президента Украины-2019. Онлайн

Деревянко Юрий. ДОСЬЕ

Карпунцов Валерий. ДОСЬЕ

"Росита называла меня Чахлыком". Ляшко похвастался обнаженным торсом. ФОТО

Осуховский Олег. ДОСЬЕ