Персони

23 Листопада 2017
Доній Олесь. ДОСЬЄ
Вічний революціонер. Так можна назвати Олеся Донія. 27 років боротьби за незалежність.

Революція на граніті, Помаранчева революція, Євромайдан. Він брав участь у всіх без винятку акціях непокори, починаючи із 1990 року. Утім, його боротьба за Україну не завершилась. Воно триває і дотепер.

Амбіції

Олесь Доній достатньо рано прийшов в українську політику. Йому було ледь 21. І це було тоді, коли більшість нинішніх політичних гравців або вчилися ще у школі, або здобували свої знання у перших радянських кооперативах.

Жовтень 1990 року. Лідер студентського голодування оголошує вимоги на трибуні Верховної Ради України. Фото із Facebook Олеся Донія

1990 рік. Тодішня Площа жовтневої революції. Фото з Facebook Олеся Донія

У 1990 році за його плечима вже був досвід організацій перших студентських громадських організацій і лідерство у Студентській революції на граніті. Після жовтня 90-го Олесь Доній був надзвичайно популярних у політичному середовищі серед тих, хто боровся за українську незалежність.

Поза всяким сумнівом, у Донія були і лишаються політичні амбіції. Одначе реалізовані дотепер вони були лише у громадському житті та у Верховній Раді. За час, що минув з 1990 року, він ані разу так і не потрапив у жоден уряд.

Як каже Доній, за прем'єрства Ющенка розглядалося питання про призначення його головою Державного комітету молоді та спорту. Однак, це призначення так і не відбулося.

У 2010 році був віце-прем’єр-міністром з гуманітарних питань в опозиційному уряді Блоку Юлії Тимошенко.

“У мене немає завдання вічно бути депутатом. Я прийшов в політику в період боротьби за Незалежність, в час, коли політика – це була ідея-у 80-ті роки. Тому мене багато хто не сприймає, бо мої погляди не завжди збігаються не лише з поглядами президента чи прем’єра, а дуже часто не збігаються і з поглядами більшості”, - каже Доній (“Главком”, 22 лютого 2016 р.).  

Біографія

Народився 13 серпня 1969 року у Києві.

У 1988 році під час навчання на історичному факультеті Київського державного університету ім.Шевченка запросив колишнього політв'язня Сергія Набоку від імені Українського Культурологічного Клубу провести спільний диспут. Тема - "чорні плями" української історії, зокрема щодо Голодомору 1932-33 рр. За це Донія хотіли виключити з вишу. В газеті "Київський Університет" була опублікована стаття, в якій Донія обвинувачули в "українському буржуазному націоналізмі". На його захист став його курс історичного факультету, зусиллями якого вдалося не допустити виключення.

Був одним із ініціаторів Українського студентського союзу та співголовою УСС.

У жовтні 1990 року очолив студентську акцію протесту, що призвела до відставки прем’єр-міністра Віталія Масола. Після цього проти учасників Студентської революції на граніті була відкрита кримінальна справа за захоплення червоного корпусу Київського державного університету ім. Т. Шевченка (стаття Кримінального Кодексу "захоплення державних споруд", від 3-х до 5-ти років ув'язнення). Для захисту рядових членів організації написав заяву на ім'я прокурора столиці, що як керівник УСС м.Києва безпосередньо віддав наказ захопити червоний корпус університету і взяв на себе всю відповідальність.

Фото із Facebook Олеся Донія

Взимку 1991 року заарештований. Але вийшов на волю через протести мас-медіа, народних депутатів, багатьох громадських організацій. Кримінальну справу було припинено.

"Нам пощастило. Створили молодіжний міф, зробили внесок у здобуття незалежності”, - говорить Доній (21 серпня 2017 р.).

У 1991 році закінчив історичний факультет Київського університету ім. Т. Шевченка.

Був членом Центрального проводу Народного Руху України.

У 1991 році балотувався до Верховної Ради, але вибори програв Вітольду Фокіну.

У 1994 році обраний до Київської міської ради, де обіймав посаду заступника голови Комісії з гуманітарних питань.

У квітні 1999 року очолив партію «Молода Україна”. Після того, як партія перейшла під контроль тодішнього віце-прем’єр-міністра Анатолія Голубченка Доній пішов з “Молодої України”.

У 2001 році був членом президії Громадського комітету опору “За правду”.

Був засновником клубу “Остання барикада”.

“Клуб “Остання барикада” був одним з найкращих моїх проектів. Я так само дуже сумую за ним. Мені здавалось, що це надзвичайно потрібний для розвитку української культури проект, але проблема в тому, що тепер організація клубів потребує просто колосальних коштів. Де їх залучити – просто не уявляю, адже у нас багато хто з бізнесменів готовий на словах підтримувати українську ідею, українську культуру, але лише на словах”, - каже Олесь Доній  (“Обозреватель”, 5 жовтня 2007 р.). 

Видавав часопис „Молода Україна”, очолював Центр екстремальної політики.

У 1998 році балотувався у Верховну Раду у столичному виборчому окрузі № 218 та за списком ПРП (№7). Зняв свою кандидатуру у одномандатному виборчому окрузі.

Був заступником директора Центру політичного аналізу і прогнозування, членом ПРП.

У лютому 2001 року разом із творчою інтелігенцією підписав відкритий лист «Від недобитків української інтелігенції». Підписанти вимагали усунення Кучми від влади. «МИ НЕ ХОЧЕМО жити в державі, де корумпована влада на чолі з Президентом перетворює Україну на країну з поліцейським режимом, намагаючись в такий спосіб зберегти своє теперішнє становище. Де "ґарант" та його оточення, заплутавшись у власній брехні, знову почали політичні репресії. Де прем'єр-міністр виявляється політичною амебою. Де органи, що покликані захищати громадян, перетворились на каральні загони "капітальних хлопців". Де справедливість встановлюється влучним ударом кийка "блюстітеля порядка". Де поняття "беспрєдєл" стало синонімом поняття "влада". («Українська правда», 16 лютого 2001 р.).

В 2002 році за підтримки Блоку Юлії Тимошенко балотувався до Верховної Ради у київському виборчому окрузі № 214. Вибори програв.

Був активним учасником Помаранчевої революції.

На парламентських виборах 2006 року був кандидатом у народні депутати за списком Соціалістичної партії України (№99). Був членом СПУ. До парламенту так і не потрапив.

На парламентських виборах 2007 року обраний до Верховної Ради за списком блоку “Наша Україна – Народна самооборона” (№37). Під час виборів вів агітацію у Полтавській області.

Олесь Доній був одним із тих, хто вважав, що “Народна самооборона” на чолі із Юрієм Луценком має самостійно балотуватись до парламенту.

У 2010 році увійшов до опозиційного Кабінету міністрів Блоку Юлії Тимошенко. Займав посаду віце-прем’єр-міністра з гуманітарних питань.

27 квітня 2010 року під ратифікації так званих харківських угод отримав серйозні тілесні ушкодження – п’ятеро регіоналів на чолі з кримінальним авторитетом “Картавим” – народним депутатом Василем Стельмашенком жорстоко побили Донія. Як наслідок – Олесь провів кілька місяців у лікарні.

 

У квітні 2012 року Доній оголосив про створення нового громадсько-політичного руху. Серед можливих його учасників він називав Олександра Бригинця, Ігоря Мазура, Ксенію Коробчук, В’ячеслава Пономарьова.

На парламентських виборах 2012 року балотувався у мажоритарному окрузі № 88 в Івано-Франківській області. Після перемоги на виборах був головою підкомітету з питань державної політики у сфері розвитку та використання мов Комітету Верховної Ради з питань культури і духовності.

У березні 2013 року Олесь Доній публічно припускав, що може вступити до партії УДАР і називав Віталія Кличка одним із реальних кандидатів на посаду президента України. Однак в УДАР Доній так і не вступив, а Кличко так і не став кандидатом в президенти України. 

Був одним із активних учасників Революції гідності. Зокрема, його “Остання барикада” організовувала виступи літераторів та музикантів на сцені Євромайдану.

20 січня 2014 року на своїй сторінці у Facebook Доній повідомив, що на Грушевського у нього влучив снайпер гумовими кулями. “Вперше пошкодував, що не взяв із собою каску. Коли був під колонами на вході до стадіону, то в мене потрапила міліцейський снайпер, який засів за парками на горі. Я повернувся і гумова куля влучила у бік. З такої відстані удар зовсім не сильний (через дві куртки), швидше сильний поштовх” (Facebook, 20 січня 2014 р.).

 На дострокових виборах до Верховної Ради України 2014 року балотувався в окрузі № 88 в Івано-Франківській області. Вибори програв.  “Це була змова Порошенка і Яценюка”, - вважає Олесь Доній. (“Главком”, 22 лютого 2016 р.). 

Нині є автором і ведучим кількох телепрограм – “Остання барикада”, “Ідейний вибір” і “Музична обойма”.

 

Ідеальна Україна

У Олеся Донія є свій образ ідеальної України – держави, яку б він хотів мати.

“Юнаком я уявляв: якщо ми виборемо незалежність, матимемо ідеальну країну. Демократичну, заможну, світлу. Незалежність ми вибороли, а від ідеалу відійшли ще далі. Поки що я не бачу передумов, щоб з теперішнім станом суспільства ми дійшли таких змін. Необхідна ідеологічна реформація, нова конкурентна в світі національна ідея. Мова про усвідомлення добра і зла.

Українці збудували власну державу. Вона має всі ознаки незалежності. Питання якості цієї держави”. (Gazeta.ua, 21 серпня 2017 р.).

 

Компромат 

Голосування за бюджет Азарова

16 січня 2014 року Олесь Доній був одним із 25 позафракційних депутатів, які проголосували за бюджет-2014 року, який до парламенту подав уряд Азарова. Сталося це під час Революції гідності. Тодішня опозиція за цей кошторис не голосувала.

Своє голосування Доній пояснив тоді так: “Я свої пропозиції подав, на 30 мільйонів по Коломиї, Колимийщині і Городенківщині. І ці пропозиції були включені у бюджет. Невдалий бюджет і відсутність 30 мільйонів для округу, або невдалий бюджет і 30 мільйонів”. (“Українська правда”, 16 січня 2014 р.).

Депутат від УДАРу Павло Різаненко каже, що під час цього голосування Олесь Доній спустив усю свою репутацію до унітазу. “Це вже питання морального права, яке у кожного своє. З точки зору свого морального права я його не розумію. Двадцять років людина робила собі репутацію і потім до унітазу її спустила”, –каже Різаненко (“Главком”, 10 лютого 2014 р.).

У лютому 2014 року в туалеті Верховної Ради на Олеся Донія накинулися два депутати від ВО “Свобода” – Леонтій Мартинюк і Юрій Сиротюк, яких постраждалий назвав “гопотою”. “Відверто кажучи, хвилювався лише за голову. Через те, що після ураження мозку, яке отримав у часи так званих “Харківських угод” від кулаків регіоналів, отримувати удари у голову більше не можна”, - повідомив депутат (“Політрада”, 24 лютого 2014 р.)

 

Елітна нерухомість мами 

У березні 2015 року у ЗМІ з’явилася інформація про те, що мама Олеся Донія придбала елітне житло у житловому комплексі «Альпійський» - поруч із членами родин Авакова та Наливайченка.

Сам політик каже, що придбання цієї нерухомості – результат продажу його мамою трикімнатної квартири у Солом’янському районі та дачі на Осокорках у Києві, які дісталися у спадок від її батька – полковника артилерії. За його словами, цю нерухомість його мама купила ще у 2011 році “як неліквід”.

 

Оточення

Олесь Доній товаришує з Юрієм Луценком, В’ячеславом Пономарьовим, народним депутатом Олександром Бригинцем, співачкою Анжелікою Рудницькою, поетами Сергієм Жаданом, Артемом Полежакою, Світланою Поваляєвою, Павлом Коробчуком, письменником Андрієм Кокотюхою.

Олесь Доній і Богдан Бенюк. Фото із Facebook Олеся Донія

Олесь Доній з письменниками Сергієм Жаданом і Юрком Покальчуком. Фото із Facebook Олеся Донія

Погляди

Олесь Доній за:

-  скасування ПДВ;

-  те, щоб політики відповідали за свої передвиборчі обіцянки;

- повну заборону російської інформаційної продукції.

- заборону зовнішньої реклами алкоголю і тютюну

Олесь Доній проти:

- того, щоб народні депутати голосували чужими картками у сесійній залі Верховної Ради;

- запровадження імперативного мандату

 

Порошенко

З Петром Порошенком знайомий давно. У Верховній Раді 7-го скликання входив у так звану групу Порошенка. Як кажуть у політичних кулуарах, саме Петро Олексійович допомагав Олесю Сергійовичу фінансово під час виборчої кампанії у 2012 році.

Олесь Доній каже, що підтримка Петра Порошенка на президентських виборах 2014 року це була його помилка. Після того, як Петро Олексійович прийшов до влади Доній перейшов у жорстку опозицію до нинішнього президента України.

У червні 2014 року Олесь Доній востаннє спілкувався із Петром Порошенком. Ось як він описує це: “На зустрічі з Порошенком, в червні, було близько десяти депутатів. Я єдиний, хто тоді поставив Порошенку запитання. Я попросив бронетехніку для “Айдару” і “Азову”. Він почав кричати, що я не розумію, що вони ґвалтівники і мародери. Я просто попросив бронетехніку для добробатів.

Порошенко – це мій прокол. Я визнаю, що помилився, підтримуючи його, хоча з формальної точки зору я не закликав за нього голосувати, але в попередній період ми мали кілька спільних культурних проектів, а це, значить, допомогло йому створити позитивне реноме в культурному середовищі”. (“Главком”, 22 лютого 2016 р.).  

Утім, як каже Доній, проблема не лише у Порошенкові. “У нас є проблема фактично п’ятсотлітнього відставання від європейських практик. У нас не один Порошенко хоче використовувати свою посаду з метою матеріального збагачення. У нас суспільство дає мільйони маленьких “порошенків”. Люди хочуть обиратися до місцевих рад з метою матеріального збагачення, десь ділити землю, десь отримувати ще якісь преференції. Боюсь, що ми відстали від Європи не на 70 років, які ми були при “совку”, і навіть не на 300, які були при Росії”.(“Главком”, 22 лютого 2016 р.).

Революції 

Олесь Доній брав участь практично в усіх акціях непокори упродовж останніх 27 років.

“У революціях 2004-го та 2014-го фактично вибору не було. У мене й ілюзій не було, - каже Доній. - Під час першої “помаранчевої” ночі мої співробітники на 10 років молодші пішли на Майдан. Я сказав їм, що за рік буде розчарування, корупція, сварки. Що влада себе дискредитує. Я знав, хто прийде. У співробітників було здивування на обличчях. Потім я додав: але не вийти не маємо права.Тобто радикальної альтернативи не було. Це були крила одного фінансового спрута, який утворився в 1990 роках. Ще менше вибору було в 2014-му. Замість Януковича привели аналогічний клан. Вони всі з одного середовища».

(Gazeta.ua, 21 серпня 2017 р.).

Регалії

Автор книг “Студентська революція на граніті” та “Покоління оксамитової революції. (Як нам дожити до 2009 року?)”, “Історія УСС мовою документів і фактів – 1989-1999”. Жартівлива книжка – “Пісні колекції” вийшла за підписом Сашка Недонія.

Ініціатор проведення фестивалю “День незалежності з Махном”.

У 2012 році знявся в ролі Симона Петлюри у документальній стрічці “Українська революція” (продюсер – Іван Канівець)

Сім’я

Розлучений. Перша дружина – Тетяна Доній, викладач Київського університету ім. Шевченка.

Олесь Доній із маленькою донечкою. Фото із Facebook Олеся Донія

Олесь Доній із Оленою Лозицькою. Фото із Facebook Олеся Донія

У травні 2017 року повідомив про народження доньки. Мама — Олена Лозицька.

Тимошенко

Знайомий із Юлією Тимошенко з 1997 року. У 2010 року входив у опозиційний уряд, який створив БЮТ.

“У Юлії Тимошенко досить серйозні амбіції, але ці амбіції пов’язані не лише з тим, що вона хоче досягти тих чи інших високих посад, але вона хоче і показати досягнення на цих посадах. Тому я думаю, що Юлія Тимошенко хоче не просто очолити уряд, а вона хоче показати свої менеджерські здібності на чолі цього уряду. Бо як опозиційного лідера її і так знають і поважають усі. Тепер їй потрібно показати свої успіхи в якості менеджера. А це потрібно робити у владі, а не в опозиції”.(“Обозреватель”, 5 жовтня 2007 р.). 

Як каже Олесь Доній, Юлія Тимошенко пропонувала йому балотуватися за списком “Батьківщини” на парламентських виборах 2012 року, але проти цього тоді був Олександр Турчинов. Доній каже, що йому пропонували мажоритарку у Києві, але він відмовився, бо не мав для цього грошей. Він сказав, що жодних образ на “Батьківщину” не тримає, бо це – їхній партійний список.

Хабарі

У лютому 2011 року Олесь Доній заявив, що йому двічі пропонували хабарі за перехід до Партії регіонів. 

“Особисто мені двічі пропонували гроші. Один раз — за перехід до Партії регіонів — 10 мільйонів доларів. Останній раз пропонували 1 мільйон доларів і 20 тис. доларів утримання щомісячно”, - розповів Доній («Українська правда», 4 лютого 2011р.).

Хобі

Туризм.

Разом із музичним гуртом “Калєкція” записав збірку пісень під назвою “Молода Україна forever”. Олесь каже, що до цієї збірки треба ставитись як до жарту.

Ющенко

Десять років тому Олесь Доній заявив, що сприймав Віктора Ющенка як альтернативу авторитарному режиму.

“Я брав активну участь в Помаранчевій революції, яка, зокрема, і зробила президентом Віктора Ющенка, бо в тій ситуації альтернативою Ющенку було утвердження авторитарного режиму”, - каже Доній (“Обозреватель”, 5 жовтня 2007 р.). 

 

Я

“Я намагаюсь працювати в цій ділянці підтримки української культури і не будучи депутатом. До речі, ще в 1998 році, коли українську книжку можна було врятувати, я пропонував тодішньому віце-прем’єру з економічних питань Віктору Пинзенику, включити питання пільгового оподаткування для українського книговидання, але, на жаль, тоді не знайшов порозуміння з його боку”.

“Я вважаю, що всі існуючі в Україні політичні еліти не є добром для України. Інша справа, що поки що в Україні немає контреліт, які б могли їх замінити. А існуючі еліти роблять від них залежне, щоби такі контреліти і не виникли”.

“Я не знаю, яка має бути оптимальною чисельність українського парламенту. Але вона має бути достатньою і для законотворчої діяльності і для репрезентації суспільства(в тому числі і для регіонального представництва)”.

“Я вірю в те, що Україна навчиться жити за демократичними нормами. Хоча і відчуваю, що поки що навчання демократії відбувається важко. В будь-якому випадку, я проти диктатури під яким завгодно соусом”.

“Я не думаю, що стосунки з Росією після того, як Тимошенко стане прем’єром, у нас погіршаться”.

”Я з повагою ставлюся до всіх, хто боровся за незалежність України, в тому числі до воїнів УПА. Сподіваюсь, що несправедливість по відношенню до воїнів УПА буде виправлена в цьому”.

(“Обозреватель”, 5 жовтня 2007 р.).

“Я не вважаю, що НАБУ — самостійний орган. В Україні зараз самостійних органів немає” (3S.tv, 12 грудня 2016 р.).

“Я був одинаком півтора терміни. Я показував приклад голосування своєю карткою. Потім це використали як ідею, а потім знову її відкинули. Я показував приклад сумлінного голосування згідно з власних принципів. Та одинак не змінює ситуацію. Проходити одинаком великого сенсу немає. Є сенс створення громадсько-політичної сили в Україні. І я готовий брати участь у створенні громадсько-політичної структури, яке ставитиме за мету усунення цього президента від влади”.

“Я дуже критично ставився до Яценюка. Ідеї, які я давав, не сприймалися на той момент. Відповідно, я був у дуже жорстких стосунках із, здавалося б, найбільшими союзниками. На мене відбувалась медійна атака. І вона була достатньо успішною – в них там вплив на медіа набагато більший. І суспільство, в принципі, медійно залежно і не було готово аналізувати».

“Я – публічна людина. Я єдиний з депутатів тоді, в червні, проаналізував мирний план, вивісив аналіз в ЗМІ і запропонував альтернативний план. Потім Порошенко особисто на зустрічі в його кабінеті спитав мене, чому я кажу, що його мирний план писався в Кремлі. Я відповів одним реченням: бо я його читав. Після цього він вже не питав”.

“Я рік тому покритикував в прямому ефірі “5 каналу” Петра Порошенка, сказавши , що Липецька фабрика в Росії, яка належить Порошенку, - це загроза національній безпеці. Після того я потрапив в “чорні списки” на семи каналах”.

(“Главком”, 22 лютого 2016 р.).  

 

Нові досьє

Атрошенко Владислав. 10 фактів із життя

10 фактів із життя Володимира Омеляна

Парасюк Володимир. 10 фактів із життя

Курченко Сергій. 10 фактів із життя

Рулофс-Саакашвілі Сандра. 10 фактів із життя

Вакарчук Святослав. 10 пунктів плану успішної України

Хто кому брат, кум і сват в українській політиці. Версія 2017 року

Луценко Юрій. 10 фактів із життя

Заружко Валерія. 10 фактів із життя

Саакашвілі Михайло. 10 фактів із життя українського періоду